«Нещасливий» 2020 рік, окрім інших випробувань, подарував українським аграріям небувало тепле літо без опадів.
Така погода може завдати потужного удару по посівах озимих культур. Проблем для держави може виявитися щонайменше дві: суттєве падіння обсягів урожаю наступного року, що автоматично вплине на надходження валюти до України, та погіршення торговельного балансу.
Друга — падіння доходів вітчизняних селян, які й без того фінансово знекровлені економічною кризою, наслідками пандемії коронавірусу, а також отримали новий виклик — учитися жити в умовах скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Відтак велика кількість аграріїв може опинитися перед вибором: або шукати гроші для викупу землі, або згортати діяльність і йти працювати «на господаря».
Літо без дощів
Нинішнього літа посуха в Україні охопила близько половини всіх сільськогосподарських площ, призначених під озимі врожаю 2021 року.
За даними Укргідрометцентру, в останній місяць літа у більшості областей південно-східної частини країни і місцями в центральних областях тривала повітряно-ґрунтова посуха.
«Тривалість періоду без ефективних дощів за два місяці — липень-серпень — досягла 45-55 днів. Це призвело до погіршення стану і передчасного завершення вегетації пізніх культур, зокрема кукурудзи та соняшнику», — повідомили синоптики.
Сумарна кількість опадів за липень-серпень у більшості зазначених регіонів склала щонайбільше половину норми для цього періоду.
А в окремих районах Харківської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Київської, Вінницької областей вона виявилася історично мінімальною: 15-22% від норми.
Але й це ще не все, температура повітря при цьому на 2-3 градуси перевищувала норму.
До остаточного колапсу, на щастя, не дійшло. Серпневі дощі наприкінці місяця трохи врятували ситуацію: тож у західних, північних і північно-східних областях України тривалий бездощовий період припинився.
Завдяки цьому пом’якшилися умови завершення вегетації пізніх сільськогосподарських культур, а верхні шари ґрунту поповнилися вологою.
Це створило назагал задовільні умови для підготовки ґрунту до сівби озимих зернових культур. «Врятувався» й озимий ріпак, посіяний у другій половині серпня або на початку сівби цієї культури.
Страхові компанії чи «бездонний» держбюджет?
Тим часом аграрії б’ють на сполох: посуха на тлі пандемії коронавірусу може поставити агропромисловий комплекс України на межу виживання.
Тож у парламенті створюють міжвідомчу робочу групу за участі представників Мінекономіки, Мінфіну, НБУ, народних депутатів, експертних кіл та аграрних асоціацій. Її мета — напрацювання спільної дорожньої карти у боротьбі з наслідками посухи.
«Цей рік неприємно вразив аграріїв не лише через пандемію коронавірусу й економічне падіння. До цього «набору нещасть» додався ще й загрозливий фактор кліматичного характеру — нещадна посуха. Протягом весняно-літнього сезону до народних депутатів зверталися тисячі фермерів, які бідкалися через цей природний катаклізм. У когось втрачено посіви пшениці, не зав‘язалися плоди кукурудзи, у декого постраждали цукрові буряки, інші зіткнулися з жахливими втратами урожаю овочів», — зазначив народний депутат Олег Тарасов, додавши, що фермери втрачають або отримують суттєве пошкодження врожаю не тільки через посуху.
До переліку несприятливих погодних умов відносяться також і пилові бурі, зливи, град тощо. Забаганки природи застали наше сільське господарство у доволі непростий час і цим іще більше актуалізували проблему підтримки аграріїв у випадку отримання збитків від таких непрогнозованих погодних явищ.
Нардепи ініціюють створення механізмів протидії наслідкам посухи. І вважають, що компенсацію збитків аграріям має виплатити держава. А не, скажімо, страхові компанії, як це буває у переважній більшості країн із добре розвинутою ринковою економікою.
Експерти наголошують: деякі парламентські ініціативи нагадують політичні ігри, адже можливості бюджету у нинішній пандемічний рік, м’яко кажучи, трохи обмежені.
«На сьогодні ринок страхування готовий запропонувати нашим фермерам різноманітні програми для убезпечення від втрати своїх посівів унаслідок природних катаклізмів. Завдання держави лише у тому, щоб популяризувати та зробити його максимально доступним для сільського господарства за рахунок бюджетної підтримки», — заявив народний депутат.
Третій запобіжник від посухи, на його думку, — це підтримка зрошення у Південній Україні. Адже у цих регіонах волога є надзвичайно цінним ресурсом для аграріїв, але її нестача з кожним роком стає все гострішою.
За даними аналітиків, у перші роки незалежності України у нашій державі налічувалося близько 2,3 млн гектарів зрошуваних земель, — при тому, що тоді клімат був дещо поблажливішим для сільського господарства. А загальна зволоженість території була на третину вищою, ніж зараз.
«Втім за останні 25 років площа сухої та дуже сухої зони в Україні зросла на 7%, а площа перезволоженої скоротилася на 10%. Загалом же уся зрошувана площа українських сільськогосподарських угідь скоротилася до 487 тис. гектарів», — резюмує Тарасов.
