Цьогорічний ажіотаж із цінами на гречку минув.
Але при цьому це був не перший і — як прогнозують експерти — далеко не останній випадок, коли ціна улюбленого і традиційного продукту для більшості українців раптом починає стрімко злітати.
Аграрії, котрі займаються вирощуванням гречки, запевняють: культура в небезпеці, ми суттєво відстаємо від сусідів, у тому числі від Росії, і взагалі можемо потрапити у залежність від імпорту.
Втім інші експерти ринку запевняють: ажіотажний попит — явище тимчасове, пов’язане із зовнішніми факторами.
А ціна на гречку в Україні суттєво вища, ніж, наприклад, у Німеччині. І подолати цей перекос здатен тільки імпорт, що дозволить вирівняти ціну.
Ринок не може втримати ціну
За офіційною статистикою, цьогоріч гречки в Україні посіяно лише половину від мінімальної потреби. При цьому на ринку склався значний дефіцит гречаної крупи. Це спостерігатиметься і далі, адже перекрити потребу нізвідки. Щоби подолати проблему, як стверджують галузеві експерти, аграріям необхідна державна програма стабілізації ринку гречки і нішевих культур у цілому.
За словами виконавчого директора Міжнародної асоціації гречки Сергія Громового, раніше гречку імпортували з Росії. «І це було головною нашою проблемою», — каже експерт, додаючи: сьогодні РФ сама припинила нарощувати виробництво, навіть відкотилася за рівнем посівних площ на 10 років назад і запровадила заборону на вивезення гречки.
В цілому ж, як пояснюють аналітики, експортерів цієї культури у світі не так багато. Крім Росії, іноді постачальником до нашої держави виступала Польща, іноді — Китай. Як відомо, щорічно у світі збирають понад 3,8 млн тонн гречки.
Росія і Китай займають лідерські виробничі позиції: на частку РФ з урожаєм понад 1,52 млн тонн припадає 39,8% загальносвітового виробництва гречки. Водночас Китай не дуже відстає: 1,45 млн т і 37,8% світового врожаю.
Крім того, до першої десятки найбільших світових виробників гречки входять Україна (4,7%), Франція (3,3%), Казахстан (3,1%), Польща (3%), США (2%), Бразилія (1,7%), Литва (1,4%) і Японія (0,9%).
«Але там, насамперед у Китаї, — зовсім інший продукт, який не відповідає смаковим очікуванням українських споживачів», — пояснює Гуртовий.
Саме тому ціни на гречану крупу на полицях магазинів дуже високі. І найімовірніше, що гречка і надалі дорожчатиме. При цьому нинішня ціна перебуває на межі верхнього балансу зі здатністю купувати: споживачі віддають перевагу дешевшим, хоча і менш корисним, замінникам, як, наприклад, макарони з м’яких сортів пшениці.
Купувати головний інгредієнт легендарних гречаників наші співвітчизники практично перестали після ціни 30 гривень за кілограм. За словами керівника галузевої асоціації, виробники не можуть продати значних обсягів, лише невеликі партії.
І при цьому українські сільгоспвиробники не надто прагнуть сіяти гречку. Вважаючи, що вона занадто нестабільна і непрогнозована в плані ціни.
Нестабільність на ринку, за словами Гуртового, не дозволяє виробнику дивитися на гречку серйозно. І він обирає прогнозовані культури, хоча і з меншою, але гарантованою прибутковістю: кукурудзу, сою. Подолати проблему, на його думку, змогла би додаткова державна програма.Але її немає.
Виробляє Росія, купує Японія
За даними аналітиків, за останні п’ять років найбільший приріст виробництва гречки було зафіксовано у низці країн: Казахстані — 150,6%, Словенії зі 117,1%, Китаї з їхніми 114,4%. Однак найбільший приріст вирощування був у Естонії і становив... 1592,5%!
При цьому північна Естонія займає крихітну частку світового ринку — близько 0,1% від загального світового виробництва гречки, проте зробила ставку на цю культуру.
На відміну від неї, традиційні країни-гречкосії, навпаки, зменшують обсяги виробництва. Найбільший спад демонструє сусідня Білорусь, яка отримала мінус 54,2% до попереднього року. «У мінусах» також Південна Корея із показником мінус 35,0%, і третє місце цього антирейтингу займає Україна з показником мінус 24,4%.
Найбільшим світовим експортером цієї культури цілком очікувано виступає Росія: адже наш північно-східний сусід виробляє значно більше, ніж йому треба для внутрішнього ринку. Всього ж Росія, за даними компанії Tridge, займає близько 21,6% від загальносвітового експорту.
Слідом іде Китай зі своїми 18,7%, на третьому місці США із 17,4%, на четвертому місці Польща, яка має 7,3% ринку. Далі йдуть Литва (6,4%), Нідерланди (4,7%), Канада (4,1%), Латвія (4%), Німеччина (1,9%) і Казахстан (1,7%). Утім чимало країн із цього переліку вирощують гречку у вкрай незначній кількості, проте займаються її реекспортом, укладаючи угоди з країнами-виробниками.
Найбільші обсяги закупівлі гречки у світі демонструє Японія: це один із найбільших імпортерів, який суттєво відірвався від конкурентів. Усього ж Японія щороку купує 30,2% від світових обсягів виробництва гречки, витрачаючи на ці потреби 33 млн доларів.
Далі йде Іспанія, яка купує всього лише 7,7%. На третьому місці Польща, яка водночас сама є країною-виробником. Польща купує 6,5% від світового виробництва цієї крупи. За нею йде ще один великий виробник гречки — Китай, який хоч і сам виробляє, але при цьому скуповує до 6,3% світового врожаю гречки.
Імпортують гречане зерно і на Апеннінський півострів, в Італію, у кількості 5,6% від світового виробництва. Далі йдуть Нідерланди — 5,2%, США — 4,5%, Франція — 4,2%, Литва — 3,9% і Чехія — 3,3%. Фактично всю гречку до цих держав імпортують із Росії.
Наші аграрії вважають, що будь-який сантиметр ґрунту повинен приносити прибуток. Тому наші поля не «відпочивають», із землі вичавлюють усі соки.
Новий врожай послабив проблему
Згідно з даними Державної служби статистики, торік урожай гречки в Україні перевищив 85 тис. тонн із середньою врожайністю 12,3 центнера з гектара.
Якщо порівняти з минулими роками — падіння катастрофічне. Так, наприклад, у 2017 році в Україні було зібрано 180,4 тис. тонн гречки. Усього лише за два роки маємо зниження виробництва понад удвічі.
Раніше таке падіння — майже вдвічі — ми зафіксували за цілих 13 років: за період із 2003-го по 2016 рік. Так, в Україні в 2003 році урожай становив 310,9 тис. тонн, а в 2016-му вже 176,43 тисячі тонн. У підсумку з 2016 року виробництво культури знизилося фактично ще вдвічі.
У нашій державі найбільші площі під гречкою розташовані в Житомирській і Хмельницькій областях. Найменше її вирощують у Чернівецькій, Закарпатській, Луганській, Одеській і Запорізькій областях. Утім останнім часом сільськогосподарські виробники, як видно з динаміки та даних статистики, аж ніяк не поспішають засівати свої поля гречкою.
Така ситуація — коли ринкові умови є нестабільними, а держава не квапиться якимось чином впливати на ринок, впроваджуючи протекціоністські заходи — вже призвела до того, що сьогодні Україна зіткнулася зі значним дефіцитом гречаної крупи.
Перекрити його нічим, перспективи нового врожаю виглядають не найкраще, і він, як прогнозують аналітики, зможе покрити лише половину від мінімальної потреби внутрішнього ринку.
Лобісти галузі, виробники, частина галузевих експертів при цьому апелюють до держави. Мовляв, для того, аби досягти успіхів, збільшити виробництво цього виду крупи, менше залежати від імпорту та допомогти отримати прибуток місцевим виробникам, в Україні повинна бути забезпечена відповідна державна протекціоністська політика.
Але такі кроки необхідні заради власної продовольчої безпеки. Здешевлення гречки, яке ми, наприклад, спостерігаємо вже понад місяць поспіль, на думку експертів, — явище сезонне.
І пов’язане воно з надходженням на ринок нового врожаю. Так, наприкінці літа ціна на гречку в Україні всього лише за один тиждень знизилася на 7%. При цьому учасники ринку заявили: на їхню думку, подорожчання цієї крупи найближчим часом не очікується. Принаймні до початку зими.
На гречці поле відпочиває
А може, і надалі. Інші експерти заявляють: після завершення пандемії коронавірусу, точніше, стабілізації ситуації, ціна на гречку буде падати. Адже цю крупу частина споживачів чомусь вважає стратегічним товаром, і коли виникає паніка на ринку, її починають скуповувати у великих кількостях.
І це зрозуміло, адже гречка — це бюджетний продукт, на який насамперед орієнтуються малозабезпечені українці. Саме вони, як зазначають психологи, найлегше піддаються панічним настроям.
І не лише у нас, а й у державі-експортері Росії. Свого часу ажіотажний попит на ці товари почався з Москви і Санкт-Петербурга і швидко поширився по країні. Покупці пояснювали, що роблять запаси, побоюючись введення жорсткого карантину і припинення поставок і виробництва продуктів.
До середини березня попит на гречку в низці регіонів виріс у 4 і більше разів. Відповідно, постачальники почали піднімати ціни, і в РФ вирішили експорт гречки призупинити — самим не вистачає.
Бажання ж аграріїв, які вирощують гречку, отримувати державну підтримку і бути задіяними у державній програмі, експерти називають лобістськими прагненнями.
Так, за словами експертки аграрних ринків Марії Колесник, сільськогосподарські виробники дуже чутливі до кон’юнктури, і коли попит зростає, вони тут же розширюють посівні площі. І сьогодні гречка для виробників не настільки прибуткова культура, щоб концентруватися на її виробництві.
Її колега Олексій Дорошенко, навпаки, вважає, що наші виробники заробляють на гречці зовсім непогані гроші, проте існують певні особливості ціноутворення. І у цьому контексті імпорт якраз є сприятливим чинником. Адже він, за словами експерта, посилює конкуренцію, створюючи ринковий ефект. При цьому Дорошенко стверджує: гречка за кордоном коштує дешевше, ніж в Україні. Сказане стосується навіть Німеччини.
Такий парадокс аналітик пояснює різними підходами до ціноутворення гречки. Адже, за його словами, за кордоном гречку завжди сіють на полях, які «відпочивають», наприклад після пшениці. Ці поля могли б залишатися порожніми, і засіяна на них гречка — це додатковий прибуток, відповідно, коштує вона копійки.
В Україні ж підхід інший: наші аграрії вважають, що будь-який сантиметр ґрунту повинен приносити прибуток. Тому наші поля не «відпочивають», із землі вичавлюють усі соки, з року в рік сіючи на ній пшеницю і ріпак. І саме через таке піратське ставлення до землі гречка у нас коштує на рівні інших культур.
Диктує ціни і попит на цю крупу. У Європі, як відомо, гречка вважається ледь не бур’яном, у країнах колишнього Радянського Союзу попит на неї з боку споживачів не слабшає. І цей факт дозволяє виробникам роздувати ціни, незважаючи на низьку собівартість цієї культури.
При цьому Олексій Дорошенко назагал скептично ставиться до стратегічності гречки як харчового продукту, що є традиційним для українців. Мовляв, значення цієї крупи значно переоцінене, особливо з огляду на те, що на українських прилавках представлено чимало інших круп. А отже, на його думку, поступово гречка втрачатиме свою популярність, у тому числі й у малозабезпечених українців.
