Уряд Вірменії 27 вересня ухвалив рішення про запровадження воєнного стану і загальної мобілізації чоловічого населення віком до 55 років через активізацію бойових дій навколо Нагірного Карабаху.
Останній — міжнародно визнана частина Азербайджану, яка, втім, контролюється вірменськими сепаратистами, оскільки більшість населення спірної області становлять вірмени, що проголосили Нагірно-Карабаську республіку (НКР).
Про складне рішення уряду повідомив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Зранку в неділю він заявив, що азербайджанські збройні сили розпочали наступ у напрямку Нагірного Карабаху. За заявою вірменської сторони, Карабах «піддався повітряним і ракетним атакам».
«Дорогі співвітчизники, зараз за рішенням уряду Вірменії оголошується воєнний стан і загальна мобілізація. Увесь особовий склад закликаю з’явитися у військових комісаріатах», — звернувся Пашинян до співвітчизників.
Президент невизнаної Нагірно-Карабаської республіки Араїк Арутюнян також оголосив воєнний стан та загальну мобілізацію на тлі військових сутичок із армією Азербайджану.
«Виходячи з ситуації, що склалася, я оголосив воєнний стан і загальну мобілізацію всіх чоловіків, старших за 18 років», — повідомив Арутюнян, додавши назагал, що НКР є прихильницею миру.
Збройні сили невизнаного Нагірного Карабаху тим часом втратили 16 військовослужбовців, понад 100 осіб отримали поранення, заявив заступник командувача «Армією оборони Карабаху» Артур Саркісян. Збройні сили Азербайджану зазнали серйозних втрат: «Армії оборони Карабаху» вдалося підбити близько 30 азербайджанських танків і бойових машин піхоти (БМП), а також близько 20 безпілотників і три вертольоти, зазначив Саркісян.
Натомість, за повідомленням помічника президента Азербайджану Хікмета Гаджиєва, близько 06:00 27 вересня саме збройні сили Вірменії порушили режим припинення вогню та інтенсивно обстріляли позиції азербайджанської армії на передовій.
Міністерство оборони Азербайджану опублікувало опівдні того дня, що підрозділи азербайджанської армії ведуть бої на кількох напрямках за важливі висоти, окуповані вірменськими військами.
«Бойові дії тривають по всьому фронту», — йдеться у заяві. З обох сторін повідомляли про жертви, в тому числі й серед мирного населення.
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через Нагірний Карабах розпочався в 1988 році. До укладення угоди про припинення вогню Баку втратив контроль над Нагірним Карабахом і частиною прилеглих районів країни — всього до 20% міжнародно визнаної території.
Режим припинення вогню встановився у травні 1994 року. Мінська група ОБСЄ, створена в 1992 році, є посередником у налагодженні переговорів про мирне врегулювання конфлікту. До групи входять Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія і Туреччина.
Співголовами групи є Росія, Франція і США. Азербайджан не вважає самопроголошену Нагірно-Карабаську республіку стороною конфлікту і відмовляється вести з нею переговори.
Численні міжнародні переговори також не привели до вирішення конфлікту. Адже Росія як співголова групи з вирішення конфлікту грає на протистоянні Азербайджану та Вірменії, вирішуючи власні інтереси. Затягування невирішеності карабаського конфлікту цілком вкладається в улюблену схему Кремля «поділяй і володарюй».
Маніпулятивна гра московських «патриціїв» полегшується тим, що й Азербайджан, і особливо Вірменія на пострадянському просторі донині не наважувалися відмовитися від статусу сателітів Москви.
Хоча азербайджанці, як тюркська нація, мають міцну підтримку Туреччини, а Єреван у цьому конфлікті спирається на підтримку численної вірменської діаспори у світі. Але, схоже, поточна ситуація серйозно змінить розстановку сил.
У Росії публічно відреагували на загострення у Нагірному Карабасі, висловивши «занепокоєння ситуацією, що склалася». При цьому сором’язливо змовчали, з якої хитро зробленої північної країни роками постачалася зброя обом учасникам конфлікту.
«Закликаємо сторони негайно припинити вогонь і перейти до переговорів iз метою стабілізації ситуації», — йдеться у лицемірній заяві МЗС РФ, опублікованій на сайті відомства.
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян закликав тим часом міжнародну спільноту застосувати всі важелі впливу, аби стримати президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана від втручання у карабаський конфлікт, оскільки таке втручання «остаточно дестабілізує ситуацію».
В неділю президент Туреччини провів телефонні переговори з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, повідомляють турецькі ЗМІ. Ердоган підтвердив готовність надати будь-яку допомогу Азербайджану у зв’язку з боями в Нагiрному Карабасі.
А президент Азербайджану Ільхам Алієв після заяви Ердогана про підтримку на засіданні Ради безпеки країни заявив, що врегулювання конфлікту в Нагірному Карабасі є історичним завданням Азербайджану, і Баку не погодиться на його половинчасте рішення.
«Агресивна поведінка Туреччини дає серйозний привід для занепокоєння. Така позиція загрожує катастрофічними наслідками для Південного Кавказу та суміжних регіонів», — сказав, зі свого боку, Пашинян у зверненні до нації. На думку прем’єра Вірменії, міжнародне співтовариство повинно запобігти небезпечному розвитку подій.
«Ми стоїмо перед серйозною загрозою, необхідна пильність. Наша перемога залежить від наших спільних зусиль. І ми переможемо», — запевнив Пашинян.
І одразу зателефонував президенту Росії. Як повідомляється на сайті Кремля, російський лідер висловив стурбованість відновленням широкомасштабних бойових дій в регіоні. Відзначається, що Путін і Пашинян наголосили на важливості запобігання ескалації в Карабасі і припинення бойових дій.
Sputnik Вірменія (вірменська філія пропагандистського російського інформканалу) також повідомляє, що Пашинян розглядає можливість визнання незалежності Нагірного Карабаху. Питання про визнання Карабаху включено до порядку уряду, влада повинна «серйозно обговорити» цей сценарій, зазначив Пашинян.
Глава дипломатії Євросоюзу Жозеп Боррель написав у «Твіттері» що переговорив з офіцїйною владою сторін конфлікту в Нагірному Карабасі.
«Я розмовляв з міністрами Вірменії та Азербайджану і підкреслив важливість негайного припинення вогню», — написав Боррель.
Політик підкреслив, що в конфлікту немає військового рішення. Він вважає, що проблему можна вирішити, тільки повернувшись за стіл переговорів.
