Робота не в офісі, а за допомогою засобів телекомунікації вже перестала бути в Україні чимось екзотичним.
Пандемія коронавірусу триває, ймовірно, справдяться песимістичні прогнози, і вона вимірюватиметься вже не місяцями, а роками...
А це вимагає від працедавців адекватних кроків та відповідних ноу-хау.
З іншого боку, деякі керівники компаній, пропрацювавши онлайн півроку, зрозуміли: продуктивність праці приблизно така ж, а витрати на організацію процесу значно менші.
Вони становлять значну частину зацікавлених у змінах. Утім із таким підходом погоджуються не всі.
При грошах — тільки політики!
Карантин, який на Заході розпочався ще у лютому-березні, а в Україні ближче до квітня, змусив велику частину компаній відмовитися від оренди офісів. Причому повертатися до них вони не планують до кінця року. Навіть більше: тривалий віддалений формат роботи підштовхнув компанії скорочувати частину своїх офісів або навіть зовсім відмовлятися від них. Хоча рік тому про таке фірми навіть не могли подумати.
З одного боку, це породжує кризу на ринку оренди ділової нерухомості, у деяких регіонах кількість вільних площ уже сягнула 50% від традиційної пропозиції. Таких, які під час карантину не втратили жодного орендаря або швидко встигли змінити їх, можна перелічити на пальцях. Головна ж тенденція майбутньої осені — офіси економкласу користуватимуться значно меншим попитом.
Натомість нові сучасні офіси бізнескласу будуть у дефіциті. При цьому ринок пропонує орендарям гнучкіші умови, більший вибір офісів і нижчі ціни: через коронакризу ціни на оренду офісних приміщень у середньому знизилися до 20% і можуть знижуватися в подальшому.
Адже карантинна історія поки дуже невизначена, і ніхто не знає, чого очікувати, а тому всі потенційні орендарі намагаються урізати свої витрати. Найбільшою популярністю, за словами експертів, користуються повністю готові для роботи офіси, часто навіть із меблями, також — коворкінг і офісні приміщення в бізнесцентрах.
Також є запит на переговорні кімнати, конференцзали та місця для зустрічей поза офісом — люди не хочуть приймати гостей у себе в офісі, оскільки це додатковий ризик з точки зору карантинних обмежень.
Єдиним плюсом для власників нерухомості стали наступні місцеві вибори, які відбудуться в Україні 25 жовтня. Політичні партії, які формують штаби, винаймають насамперед функціонально ідеальні приміщення в центрі міста з повністю готовим ремонтом, — і це створює хоч якийсь попит на елітну нерухомість. Втім уже в листопаді вона виявиться нікому не потрібною...
І, зрештою, може взагалі виявитися зайвою на цьому святі життя. Адже більшість компаній так звикли працювати у режимі онлайн, що взагалі не планують повертатися до звичного режиму: офіс, співробітники, кавоварки, — і величезні накладні витрати.
Бізнесу сподобалося працювати віддалено, він відчув смак заощаджених коштів і хоче працювати так і після завершення карантину. Навіть якщо це і незвично. Тож у державі вже навіть готують законодавче обгрунтування цих змін.
Правила гри для онлайн-роботи
На розгляді у Верховній Раді України сьогодні перебуває законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи». Таким чином народні депутати вирішили піти назустріч бізнесу, компаніям і трохи легалізувати та регламентувати віддалену працю.
У документі йдеться про дистанційну та надомну працю, право роботодавця отримувати відомості про місце проживання, де працюватимуть його підлеглі. Спробують підлаштувати онлайн-працю до правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору, локальними нормативними актами роботодавця тощо.
Також регламентують правила інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема відеозв’язку до завдань кожної компанії і, зрештою, забезпечать можливість працівника поєднувати дистанційну роботу з виконанням роботи в звичайному режимі на робочих місцях у приміщеннях чи на території роботодавця.
Самі ж працедавці до новацій назагал ставляться позитивно: згідно з дослідженнями науковців, формат дистанційної роботи під час жорсткого карантину не сильно вплинув на продуктивність праці співробітників. Майже половина респондентів заявила, що, працюючи віддалено, співробітники встигали робити стільки ж, як і відвідуючи офіс. А 19% роботодавців навіть зауважили, що з дистанційною роботою продуктивність навіть зросла.
Проте впроваджувати цю практику в наших умовах не особливо легко. Адже вітчизняний Кодекс законів про працю був написаний іще за радянських часів, за зовсіх інших умов та технічного розвитку, коли навіть мови не могло бути про якусь роботу за допомогою телекомунікаційних можливостей.
На думку експертів, існуючий кодекс багато важливих аспектів, пов’язаних із умовами праці в сучасних реаліях, не може регулювати в принципі. Зокрема техніку безпеки при роботі поза офісом, надання віддаленому працівнику професійного обладнання тощо.
Те, що держава звернула увагу на проблему, самі роботодавці та компанії з працевлаштування оцінюють позитивно. Але при цьому зауважують: важливо, щоби фінальна версія цього законопроєкту вийшла з Ради життєздатною.
У тому числі з додатковими супровідними документами: роз’яснювальними листами, інструкціями тощо. Адже кожен роботодавець в Україні має чітко розуміти, що саме йому дозволено у нових умовах роботи, а за що контролюючі органи зможуть його покарати.
Між фрілансом і гнучким графіком
Проблема виглядає особливо гострою з огляду на песимістичні очікування з приводу епідеміологічної ситуації і нових хвиль пандемії, що можуть накрити Україну. Від того, яким буде колір того чи іншого регіону на карті Міністерства охорони здоров’я, залежатиме і зацікавленість компаній у повномасштабній віддаленій роботі.
Зрештою, крім суто роботи в онлайні, існують й інші варіанти, спрямовані на те, аби захистити своїх працівників і при цьому не зупинити роботу компанії. Наприклад, різні варіанти гнучкого графіка, коли люди працюють кілька днів в офісі, а весь інший час — удома. Для підрозділів маркетингу, IT, HR, частково бухгалтерії кількість віддалених працівників досягала 90%.
Ще один важливий момент: люди, які навесні сиділи на карантині, працювали вдома у важких і часто малокомфортних умовах. Адже школи та садки теж не функціонували, діти перебували вдома, що аж ніяк не підвищувало продуктивність праці. І ці моменти також вимагають законодавчого вирішення.
Зрештою, робота в онлайні відрізняється від позаштатної співпраці, так званого фрілансу. Останні ж пішли на цей крок — «від’єдналися» від офісу, зумівши при цьому забезпечити вирішення виробничих завдань та зумівши інтегрувати себе у виробничі процеси — добровільно і з усвідомленням власної відповідальності.
Також фрілансер зміг організувати свій робочий час ефективно, без зайвого контролю з боку начальства.
Утім працювати у такому режимі непросто, і не кожен керівник може ефективно управляти своїми фрілансерами на відстані.
Чотириденний робочий тиждень?
Серед скептиків — зокрема, голова компанії «Нетфлікс» Рід Хастінгс, який, на відміну від багатьох своїх колег, не поділяє думки про те, що дистанційна робота — хороша альтернатива офісній.
У своєму інтерв’ю The Wall Street Journal він зазначив: «Я не бачу жодних плюсів віддаленої роботи. Неможливість працювати пліч-о-пліч, особливо — в міжнародному масштабі, це — чистий негатив».
За його прогнозом, п’ятиденний робочий тиждень в офісі змінить чотириденний: більшість офісних співробітників продовжуватиме працювати з дому принаймні один день на тиждень, навіть після того, як пандемія закінчиться.
«Можу посперечатися, саме до цього прийдуть багато компаній», — зазначив Хастінгс, повідомивши редакцію: 8600 співробітників його компанії не повинні будуть повертатися в офіси, поки не з’явиться дієва схвалена вакцина від коронавірусу.
Такої ж думки й український експерт ринків праці Тетяна Пашкіна.
«Я не думаю, що українські компанії готові на кроки, що зробили Google та Facebook, які повідомили співробітників, що чекають на них в офісах не раніше другої половини 2021 року», — сказала вона.
На її думку, можливо, українські офіси стануть меншими, а за одним робочим місцем працюватимуть кілька людей, але в різні дні. «Корпоративна культура за часів коронавірусу передбачає більше простору для кожного працівника, на що, проте, згодні не всі роботодавці», — підсумовує Пашкіна.
