Колись Блаженнійший Любомир (Гузар) говорив про те, як у нашому інформаційному просторі бракує позитивних історій про долання труднощів, результативність боротьби, підтримку.
Проєкт Isolated народжений у часи карантину і виходить далеко за його межі, бо найперша його місія — турбота про інших.
Самотні; хворі люди похилого віку і ті, що від народження мають особливі потреби; діти-сироти; батьки, які через втрату роботи, житла, складний фінансовий стан чи інші труднощі все ж намагаються не віддавати дітей в інтернати, — усі вони ізольовані власними обставинами, а тепер ще й коронавірусною пандемією.
І нехай часто ми не можемо уникнути страждань, проте можемо підтримати одне одного: не лише родичів, а й просто малознайомого сусіда.
Купити йому ліки чи продукти, сплатити комунальні послуги онлайн, допомогти вивезти на прогулянку дитину чи дорослого на інвалідному візку, врешті, підтримати добрим словом.
Приєднатися до реалізації програми добрих справ Isolated може кожен бажаючий. Для поширення ідеї креативне агентство Make Sense — автор доброчинного проєкту — розробило сонячні плакати, на яких вказані способи підтримки.
Щоб розмістити їх у під’їзді, треба зробити справу на три кроки: безкоштовно скачати плакати на сайті www.isolated.com.ua, роздрукувати й розмістити у місці, доступному іншим.
В ідеалі, проєкт має перерости у неформальний рух без центрів впливу. А тим часом Isolated поступово обростає партнерами — ними вже стали Благодійний фонд Карітас-Київ, Альянс Україна без сиріт, Veterano Service. У кейсах усіх названих уже є численні змінені на краще життя.
Позитивну історію долання труднощів за допомоги доброчинців має, наприклад, шестирічний Тимофій Щудло — один із героїв документального фільму Леоніда Канфера «Що таке любов?» про ізоляцію дітей в інтернатах i байдужість суспільства до проблем потребуючих людей.
У Тимофійка — ДЦП, ще при народженні він потрапив у реанімацію, бо під час пологів, коли з’являлася на світ двійня, у новонародженого хлопчика стався крововилив у мозок. Сестричка Аня, благо, народилася здоровою.
Уже майже шiсть років батьки щосили змагаються за свого сина, мандруючи від лікарні до лікарні, від фахівця до фахівця, з одного кінця Києва, а то й України — в інший. І це за відсутності власного авто, при абсолютно не пристосованому для людей на візках громадському транспорті, при мізерних соціальних виплатах і, часто, байдужості тих, хто мав би допомогти такій родині.
І батьки Тимофія вже багато досягнули, адже у дитини запрацювали руки, хлопчик вчиться писати. Він дуже позитивний і розумний, чудово розвивається інтелектуально. Хоче піти до школи власними ніжками. Для цього йому потрібна операція, яку роблять лише за кордоном.
Очевидно, вона дороговартісна, і гроші збирають усім світом. Мама Тимофія пані Наталя часто говорить про сприяння з боку небайдужих людей. Це дає їй сили вірити і продовжувати боротися.
Бажання допомогти — це базова потреба, через яку ми реалізовуємося. І, як казав Блаженнійший Любомир (Гузар), усі ми створені з Любові й для Любові.
