Гостини в баронеси Софії: на чорноморському узбережжі Херсонщини є свій маленький Крим

Село Хорли в Каланчацькому районі на Херсонщині — відомий чорноморський курорт в Україні, який своїми обрисами нагадує Крим.

 

 

Найчастіше сюди, де вода прозора мов сльоза, а морські краєвиди просто запаморочливі, приїжджають відпочивати родини з малими дітьми.

 

 

І не лише у відпустку, а й просто на вихідні. У сезон тут буває до 120 тисяч українців.

Хорли справді незвичайні. І не тільки тому, що це село практично розташоване в Чорному морі, бо омивається його водами з трьох боків, а ще й через свою історію, з якої можна романи писати та знімати мелодрами.

 

Це село, яке прийнято називати маленьким Кримом на Херсонщині, міститься на півострові Гіркий Кут, неподалік районного центру Каланчак. Заснувала його баронеса Софія Фальц-Фейн, яку свого часу справедливо вважали господаркою південних степів.

 

Трагічна доля цієї жінки, яка народилася у 1835 році в Катеринославі (нині — Дніпро), в заможній родині німецьких колоністів, справді варта уваги не лише кіношників, а й усіх нас, нинішнього покоління українців. 

 

У молоді літа Софія Кнауф щиро покохала Густава Фальц-Фейна і мріяла саме з ним пов’язати своє життя. Але заміж їй довелося вийти за його старшого брата Едуарда. Так вирішили батьки. Через 19 років шлюбу чоловік Софії несподівано помер.

 

Тож рік потому вона таки вийшла заміж за коханого Густава. Тільки щастя було нетривалим, усього через сім років спільного життя, в 1890 році, барон  Густав Фальц-Фейн також передчасно помер, йому було лише 45 років.

 

Після смерті коханого чоловіка Софія Богданівна стала спадкоємицею усіх статків Фальц-Фейнів.

 

Удова поміщика, мати 7 дітей — шести синів і однієї доньки, не розгубилася і не спасувала перед ударами долі, а взяла у свої руки керівництво маєтками відомої того часу родини та стала однією з найбагатших і найвідоміших бізнес-леді тодішньої Таврії.

 

Саме Софія Фальц-Фейн перетворила острів Гіркий Кут на півострів, збудувавши дамбу, яка з’єднала його з материком. І в 1897 році за її ініціативою й було засновано село Порт-Хорли, яке тепер називається Хорли. Тоді цей населений пункт став центром морської зерноторгівлі Фальц-Фейнів.

 

Адже порт працював цілий рік, оскільки вода взимку там не замерзала завдяки теплому природному джерелу, яке підігрівало море. Софія Богданівна була власницею двох пасажирських і чотирьох вантажних суден, які перевозили товари на чорноморських лініях. 

 

У своїх краях баронеса розвивала вівчарство, тільки тонкорунних овець мала 200 тисяч голів. У її маєтках були електростанція, пошта, телеграф, ремонтні майстерні, магазин, лікарня, паровий млин, елеватор, водогінна насосна станція, винний завод, кондитерська фабрика, митниця, судноремонтний док, устричний завод, а річні прибутки сягали до мільйона рублів.

Софія Фальц-Фейн славилася й своєю доброчинністю. Вона організувала гімназійні трирічні курси для місцевих дітей, у Херсоні відкрила притулок для бездомних та нічліжку, за її сприяння там запрацювали земський притулок для підкидьків, будинок для престарілих та очна лікарня. У 1902 році баронеса пожертвувала 2 тис. пудів хліба на користь голодуючих Дніпровського повіту. 

 

Це лише частина з тих добрих справ, які залишила по собі Софія Фальц-Фейн. До речі, це її син Фрідріх заснував заповідник «Асканія-Нова», який існує й дотепер.

 

Уже під час Жовтневої революції більшість маєтків цієї родини були зруйновані, а життя самої Софії Богданівни завершилося трагічно. І хоча діти баронеси пропонували матері залишити рідні краї та виїхати за кордон, вона відмовилася.

 

Була переконана, що «робила людям тільки добро», тож вважала: спокійно доживе віку в ріднім краю. Та в ніч iз 16 на 17 червня 1919 року 84-річну баронесу застрелили більшовики. В Хорлах її й поховали.

 

Уже в 90-х роках минулого століття її онук приїхав із Європи і встановив у Хорлах Софії Фальц-Фейн пам’ятник, а також надгробок на могилі знаменитої бабусі.

 

Сучасні Хорли приваблюють українців можливістю бюджетного відпочинку всією родиною. Людям подобається неглибоке й дуже чисте море, до якого — рукою подати. У самому селі відносно недорого можна орендувати житло в місцевих жителів. 

 

Цього літа ціни тут коливалися від 150 до 220 гривень за одну особу, все залежало від послуг, які пропонують. По дорозі до моря є магазинчики та базар, ціни на овочі та фрукти — помірні, зовсім не «курортні». Якщо не бажаєте самі готувати, то в прибережних кафе можна замовити страви на будь-який смак. 

 

«Цього року ми відкрили для себе Хорли в оксамитовий сезон. Побували там усією родиною», — розповідає «Україні молодій» черкащанка Ганна Коваленко. І додає, що на море вони з чоловіком їздили разом iз сином, невісткою та внучкою. 

 

«Для чотирирічної донечки Софійки син шукав відпочинок на морі, де дитині було б комфортно. У Хорлах заінтригувало те, що там чисте й мілке море, а ще привабили тиша і спокій», — додає Ганна Коваленко. 

 

Жінка каже, в Хорли їхали на двох автомобілях — син iз невісткою та внучкою, і вони з чоловіком. Дорога із зупинками вилилася у 8 годин. Зате завантажили багажники необхідними продуктами і в Хорлах купували лише хліб.

 

«Заздалегідь забронювали житло. Вибрали в інтернеті будиночок, у якому була свою кухня, бо любимо харчуватися вдома», — веде далі пані Ганна. Каже, будинок обійшовся родині — для 4 дорослих і дитини в 900 гривень за добу. 

 

За словами жінки, село Хорли вразило тишею і розмiреним життям. Здавалося, ніби на свою дачу приїхали. Таке відчуття не залишало всі 7 днів відпочинку. 

 

«Відпочивальникiв у будні на пляжі не так багато, тільки у вихідні їх кількість збільшилася. І майже всі були з дітьми», — пригадує черкащанка. 

 

Каже, від орендованого житла до моря йти хвилин 7-10. На пляжі є можливість взяти напрокат лежак. Його вартість на пів дня — 50 гривень, на день — 100 гривень.

 

На цих лежаках, які стоять під спеціально облаштованим накриттям біля самого моря, можна було проводити хоч весь день, що досить зручно.

 

На пляжі відносно чисто. Любителі екстремального відпочинку мали можливість покататися на катамаранах, «банані», «таблетці», а хто хотів побувати на острові неподалік — міг поїхати туди на яхті.

Також у Хорлах можна взяти напрокат велосипеди і подивитися довкілля. Є тут цілюще джерело, вода в якому схожа за властивостями з карпатською «Нафтусею».

І все-таки, наголошує пані Ганна, була у відпочинку в Хорлах своя ложка дьогтю. Приміром, хотілося б, аби пляж був краще облаштований. «Пластикові лежаки, які ми брали напрокат, практично всі потріскані. Під накриттям, де вони стояли, — чимало недопалків, уся прибережна смуга — у купі водоростей. Це ніхто не прибирає», — зазначає Ганна Коваленко.

 

Неприємною несподіванокю у відпочинку їхньої родини стало й те, що описані в інтернеті умови проживання в орендованому житлі не вiдповiдали реальним.

 

В оголошенні господарі хвалилися, що в дерев’яному будиночку все облаштовано дуже комфортно. А насправді виявилося, що замість двох кімнат там — двоповерхова студія, під ліжками — порох, немає шафи для одягу — тільки кілька вішаків та три невеликі полиці, тож чимало речей довелося тримати в сумках.

 

У душовій не було умивальника і дзеркала, пледи виявилися непопраними, тож попросили їх замінити. У кухні замість підлоги — бетонна стяжка, для приготування їжі — газовий таганок у сажі, який весь час коптив, брудними були й стільниця, стіл, стільці й навісна полиця для посуду. 

 

«Знаєте, отакі дрібниці дуже впливають на бажання зупинитися там ще раз, — каже Ганна Коваленко. — Бо сервіс для сучасних українців, які вже бачили і «туреччини», і «єгипти», — річ важлива.

 

І про це приймаюча сторона має знати обов’язково, якщо хоче, щоб кількість тих, хто вибирає для відпочинку море в Хорлах, надалі збільшувалася». Прикро, що романтична історія легендарних Хорлів так банально тьмяніє на тлі «совкового» побуту, який досі не зник із колишніх володінь баронеси Софії...