Богдан Михалусь: Потрібно будувати нові полігони і впорядкувати старі сміттєзвалища

— Пане Богдане, ми часто чуємо про потребу сортування відходів, але рідше — про полігони, куди їде решта сміття. Яка ситуація з ними в Україні?

— Критична. Полігони — це спеціалізовані інженерні споруди. У нас фактично їх немає, натомість уся країна завалена стихійними сміттєзвалищами. Відбувається нечуване забруднення довкілля. Організовується багато різних форумів, міжнародних виставок, збираємо багато спеціалістів, обговорюємо ці теми, але це все на рівні «побалакали — сіли і заплакали». Нічого не вирішується. 

Центральна влада має розподілити землі на категорії, тобто визначити, на яких ділянках можна будувати нові полігони і де це робити не можна. Це все наче і є в положеннях про тверді побутові відходи, про полігони, але так «розмито», що досі на місцях немає розуміння, де і яка земля стратегічно відводиться під нові полігони. 

Кожна область потребує одного-двох полігонiв. Завжди легко контролювати й належним чином обслуговувати один полігон, який приймає 3-4 тисячі тонн сміття за день, аніж мати, наприклад, 30 полігонів, які приймають по 100 тонн на день. За такими полігонами значно простіше і дешевше доглядати. Також дуже мало фахівців, які знають, як обслуговувати такі об’єкти. 

— Як вирішити проблему зі сміттєзвалищами?

— Потрібно будувати нові полігони. І дуже важко братися за цю справу, поки земля для таких потреб не буде державою передана в управління інвесторам. Адже питання сміття — політизоване, і сьогодні дуже просто заблокувати важливі роботи вуличними активістами. Це має бути не політичною проблемою, а господарською. 

Так, тільки на Львівщині існує 20 задокументованих чинних смітників i понад сотня стихійних звалищ. Ми часто говоримо про відомі на всю Україні Грибовичі, але маємо такі самі, а то й гірші звалища скрізь.

— Якщо говорити про кроки, які треба зробити першочергово, то...

— Потрібно будувати нові регіональні полігони і впорядковувати радянські сміттєзвалища. Якщо обговорювати дану проблему в контексті рішень, то звісно, що слід говорити не лише про наявність фінансового ресурсу як інструменту вирішення. Сьогоднішні тарифи на захоронення ТПВ цілком дають змогу людям, які несуть відповідальність за такі об’єкти, наводити лад. 

Швидше, варто акцентувати увагу на тому, як це правильно робити і чи є бажання в місцевих органів влади і власне самих громад, яким ті звалища належать. Компанія «ГрінЕра Україна», працівники якої мають досвід роботи, готова долучатись i допомагати в цьому процесі. 

— Відомо, що ви впорядкували полігон у Миколаєві, що на Львівщині.

— Так, це чудовий взірцевий кейс: ми показали, що вміємо це робити і робимо якісно. Водночас це вдалося за умови спільного господарювання нашої компанії та місцевої влади. 

Місто Миколаїв було на межі сміттєвого колапсу — там звалище було заповнене сміттям до воріт, мало приписи від екологічної інспекції про суттєві порушення і було за крок до закриття.

— Розкажіть детальніше, як саме проводили впорядкування?

— Для цього ми використали досвід, за яким упорядковують звалища у США. Спочатку згорнули відходи, втрамбували та виположили схили під кутом 18 градусів, перешарували все ґрунтом. Також розробили проєкт рекультивації та, згідно з ним, сформували поверхню полігона, відвели стічні води, щоб мінімізувати утворення інфільтрату, та постійно забезпечували належне складування ТПВ так як це роблять за океаном.

І це не все! Ми також збудували дорогу навколо сміттєзвалища та моніторні колодязі по периметру, забезпечили цілодобову охорону, відеоспостереження та освітлення, організували зважування та офісні приміщення — усе за зразком роботи сучасних полігонів настільки, наскільки це було можливо у цих реаліях.

— Часто місцеві бояться, що після таких робіт вони втратять контроль за землею. Відчули це?

— У нашій країні проблема з довірою людей до держави та інвесторів. Це все наслідок політизації питання. Звісно, ми зіткнулися з такими настроями, але бездоганна репутація й активна комунікація дозволила стати на шлях конструктиву. 

У підсумку полігон зміг без проблем приймати цілодобово 137 тонн ТПВ. Після завершення впорядкування наша компанія повністю передала полігон у господарювання місцевому комунальному підприємству. 

Хочу зауважити, що за проєктною пропозицією, коли ресурс цього об’єкта буде вичерпано, слід провести рекультивацію, як це роблять у всьому світі. І наша компанія готова надати такі послуги. У разі виконання даного виду робіт полігон накриють спеціальним шаром технологічної мембрани, щоб унеможливити проникнення води, пробурять пасивні свердловини для вивільнення звалищного газу, а зверху накриють шаром ґрунту, на якому посіють траву.

— Які тепер ваші подальші плани у цьому напрямку?

— Ми зацікавлені допомагати громадам інших районів упорядковувати полігони. Крім того, пріоритет номер один — побудова регіонального полігона на Львівщині. Гадаю, що два-три роки було б достатньо, щоб отримати ділянку і побудувати полігон.

— З Україною зрозуміло. Розкажіть також, як працюють зi сміттєвими полігонами у США?

— Розпочну з того, що в нас дуже складні норми щодо ділянок, де може бути полігон. 500 метрів до житлової забудови — це дуже далеко. В США, у залежності від типу полігона, буферна зона лише 66 метрів. А в нас люди бояться запаху чи шкоди для здоров’я, але якщо фірма має досвід управління таким об’єктом, то жодних проблем це не породжує. 

— Справді, а як із запахом?

— Є одна цікавинка. На кожному сучасному полігоні є станції вимірювання вітру. Спеціальна програма визначає напрям, і з того боку автоматично відбувається обприскування полігона спеціальним безпечним нейтралізатором запахів. 

— Ви мали нагоду бачити полігони США, Європи, Азії. Очевидно, вони працюють за одним принципом, але, може, є якісь різні деталі?

— Сучасні полігони відносно не так давно почали будувати на Заході: 30-40 років тому. До цього там були звичайні сміттєзвалища. Принцип той самий, можуть бути різні підходи.

Є Landfills — там де сміття просто з машин вивантажується і компактується спецтехікою, а є Balefills, де сміття привозиться з сортувальних комплексів у тюках і відповідно складується. Полігон від полігона дуже відрізняється у залежності від менеджменту, тарифів та обсягу сміття. Об’єднує їх те, що полігони будуються мінімум на 20-30 років та є екологічно безпечними.