Отак непомітно скінчилось літо,
Хоч дивне, та тепле і солодкаве...
І в школу йдуть допитливі діти,
І все на світі їм знати цікаво.
З очима, сповненими наївності,
Пита першокласник у мами й татка:
— Ма, вже скінчилась епоха бідності?
— Тату, у нас вже епоха достатку?
За партою, спинку тримаючи рівно,
Спитає раптом Івась чи Вася:
— А правда ж, у вас, Маріє Петрівно,
Зарплата чотири тисячі баксів?
Або, розв’язуючи задачі,
Хтось старший дістане питанням єхидним:
— А правда, що він всі державні дачі
Обіцяв роздати багатодітним?
А літо ще грає, мов на прощання,
Промінням сонячним на вітті рудім...
Осінь прийшла і принесла питання.
Пора вимагати на них відповіді.