«ЗЕ! Кріт» на Банковій: хто «злив» інформацію про операцію із затримання «вагнерівців»

Те, що операція із затримання «вагнерівців» проводилася українськими спецслужбами, але була провалена в результаті «зливу» інформації «кротом» з офісу президента України російській стороні, для мене це вже  незаперечний факт, який неможливо спростувати.

 

Те, що операція дійсно була, окремі обставини її проведення та провалу раніше було оприлюднено журналістами: Юрієм Бутусовим, Яніною Соколовою, Любов’ю Величко, Тарасом Березовцем та іншими. У процесі приватного розслідування я перевірив викладені в їхніх публікаціях дані. Вони — правдиві! 

 

Зауважу, що після моєї заяви на «Прямому» на мене 24 і 25 серпня вийшли (окремо) декілька оперативних працівників СБУ, які брали  безпосередню участь у проведенні цієї спецоперації. Кожен із них розповів про свою роль у ній і те, що йому відомо.

 

Свої свідчення вони підтвердили ксерокопіями (в тому числі й кольоровими) документів, рапортів, довідок із грифом «таємно», на яких стояли резолюції їхніх начальників, паспортів і автобіографій «вагнерівців», їхніх фото, авіаквитків на рейс «Мінськ—Стамбул» на 25 липня.

 

Я прослухав аудіо і подивився відеозаписи, на яких «вагнерівці» розповідають про свої «подвиги» на Донбасі, «рекламуючи» себе. Частина з цих документів і аудіозаписів уже оприлюднені журналістами. 

 

Колеги по «цеху» розповіли, що операція з виявлення, анкетування і документування «вагнерівців», які брали участь у війні на Донбасі, причетних до знищення українських військових літаків і гелікоптерів, а також збиття малайзійського «Боїнга» та вчинення воєнних злочинів, розпочалася в минулому році, коли головою СБУ був Василь Грицак, а генпрокурором Юрій Луценко. 

 

«Вагнерівців» вербували на роботу під легендою охороняти наф­тові свердловини у Венесуелі. Загальна кількість бажаючих поїхати на заробітки складала близько півтори сотні осіб, які воювали на Донбасі і вчинили різні злочини, в тому числі теракти.

 

Реальних же бойовиків-терористів, яким слідчі могли пред’явити підозру відразу при затриманні в Україні, було відібрано майже 50. Їх розбили на дві групи. У першій, основній, із 33 осіб, які повинні були вилетіти 25 липня і вже були зареєстровані на рейс «Мінськ—Стамбул», реальних терористів було 28. П’ятеро було, як кажуть, для розбавлення «коктейлю». 

 

Решта «заробітчан» (13-15 осіб) мали летіти іншим рейсом «Мінськ—Стамбул». У той день (25 липня) було декілька прямих і транзитних рейсів до Стамбула.

 

Якби ми посадили перший борт з основною групою «вагнерівців» в Україні, а друга група про це дізналася, то, звичайно, вони не полетіли б. Але білети їм були куплені, зазначив один із співрозмовників.

 

Фактичні дані, добуті оперативним шляхом, стверджують офіцери, вони передавали своїм безпосереднім начальникам. Далі матеріали направляли слідчим СБУ і в Генеральну прокуратуру, прокурори якої здійснювали процесуальне керівництво, для процесуального оформлення, щоб вони мали статус доказів у кримінальному провадженні, яке веде ГСУ СБУ.

 

Один із них розповів, що літак із «вагнерівцями», який повинен був вилетіти з Мінська до Стамбула в першій половині дня 25 липня, планували посадити в Борисполі через штучно створену «ситуацію», яка перед­бачає вимушену посадку. 

 

Під час зустрічі офіцери пропонували мені взяти копії документів, які підтверджували правдивість свідчень. Я вирішив їх не брати з кількох причин.

 

По-перше, я не виключав, що це може бути «підстава» і зустріч відбувається під візуальним і технічним «ковпаком». І після отримання документів я буду затриманий і звинувачений у спробі заволодіння документами, які є державною таємницею.

 

По-друге, вивчивши документи, я наочно переконався в тому, що спецоперація проводилася, а опублікована журналістами інформація — достовірна. І це було головною метою моєї зустрічі з колегами!

 

По-третє, я запропонував офіцерам дати свідчення Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, якщо вона буде створена у вересні, коли розпочнеться сесія, або на Комітеті з питань національної безпеки, оборони і розвідки. І передати ці документи членам ТСК або Комітету чи ж підтвердити достовірність документів, уже оприлюднених в інтернеті.

 

Писати рапорти на ім’я президента Зеленського з цього приводу я не рекомендував, оскільки він є головним винуватцем провалу операції із затримання «вагнерівців».

 

Кожному офіцеру, з яким зустрічався, я подарував примірники «України молодої» з моїми статтями про створення Народного трибуналу над Зеленським за вчинення діянь, які мають ознаки державної зради та інших злочинів і вимогою його негайної відставки.

 

Один із них сказав, що саме ці публікації і відіграли вирішальну роль, що він вирішив вийти на контакт зі мною. Інший вирішив зустрітися після моєї заяви про «вагнерівців» на телеканалі «Прямий». 

 

Ексгенпрокурор Юрій Луценко 27 серпня в ефірі ток-шоу «Право на владу» підтвердив те, що мені розповіли працівники СБУ. Зокрема, Луценко заявив, що українські спецслужби дійсно проводили масштабну спецоперацію.

 

Вона могла стати козирем України у протистоянні з Росією. Луценко запевнив: деталі спецоперації були задокументовані й процесуально зафіксовані ще торік. «Я знаю, що всі ці розмови були задокументовані у минулому році в рамках одного кримінального провадження і в рамках співпраці українських спецслужб із західними і близькосхідними партнерами.

 

Ці «вагнерівці» були знайдені, їм було поставлено запитання про участь у військових злочинах на території України. У Міністерстві оборони та СБУ проводили оперативні записи, які надсилали до Генеральної прокуратури України. Ця спец­операція могла стати глобальним успіхом України», — сказав він. 

 

За словами Луценка, вона могла б і не вдатися, однак, у будь-якому випадку, показала б високий рівень українських спецслужб.

 

«Це був би доказ перед усім світом, хто розв’язав війну проти України, хто сам зізнається в процесуальному порядку в тому, що збивав українські та міжнародні літаки, хто є військовим злочинцем. Ця операція могла бути головним козирем України у нашому протистоянні з Росією», — заявив Луценко.

 

Він додав, що «вагнерівців», цікавих Україні через причетність до збиття малайзійського «Боїнга» та війни на Донбасі, збирали в одну групу навмисно.

Оперативна розшукова справа з вербування «вагнерівців» буцімто для роботи у Венесуелі була заведена в рамках кримінального провадження №42014000000000457. У ній були задіяні десятки оперативних працівників спецслужб України і країн НАТО, в тому числі ЦРУ США.

 

Вдалося зібрати групу з 33 осіб, з яких 28 були бойовиками-терористами, що воювали на Донбасі й у Сирії, щодо них були зібрані докази, аби при затриманні в Україні відразу оголосити підозру і взяти під варту без права застави.

 

Глибокої ночі 25 липня 2020 року з Росії в Мінськ на автобусі «Мерседес» (водій Геннадій Кумпан) охоронного товариства з обмеженою відповідальністю «ГардСервіз» (власник Владислав Кумпан, батько водія) прибуло 32 завербованих «заробітчан».

 

О 03:32 (за місцевим часом) «вагнерівці» приїхали в готель Мінського міжнародного освітнього центру ім. Йоханнеса Рау (ІВВ Міnsk) і заселилися в ньому лише до ранку 25 липня. При заселенні всі 32 особи пред’явили і дали можливість адміністратору готелю зробити ксерокопії своїх паспортів. 

 

Центр (ІВВ Міnsk) розташований на просп. Газети Правда, 11 — за 200 метрів від німецького посольства (просп. Газети Правда, 11-д).

 

Встановлено, що «вагнерівці-заробітчани», заселяючись у готель, уже були зареєстровані на авіарейс за маршрутом «Мінськ—Стамбул», який вилітав 25 липня в першій половині дня. У цей же день було три прямих авіарейси до Туреччини: о 8:05 і 10:55 до аеро­порта Сабіхи Гьокчен і о 11:25 до Ататюрка (аеропорти Стамбула).

 

Проте «вагнерівці» не вилетіли жодним із цих рейсів, а залишилися в готелі до 27 липня. З Києва надійшла команда чекати — виліт перенесли на 30 липня. Звертаю вашу увагу на те, що саме в цей день з 00:01 починався «режим повного та всеосяжного припинення вогню на Донбасі».

 

27 липня «вагнерівці» переїхали для подальшого проживання в санаторій «Белорусочка», яким керує кращий друг управління справами президента Білорусь Віктора Шеймана — колишній начальник Головного клінічного центу ЗС БР полковник Савицький Святослав Федорович (людина, яка, окрім усього іншого, тісно пов’язана з військовою розвідкою).

 

Санаторій належить Федерації профспілок Білорусі, яким керує Михайло Орда — начальник виборчого штабу Лукашенка. 

 

У ніч на 29 липня 32 «вагнерівців» затримав спецназ КДБ і ОМОН РБ. Одночасно на півдні країни був затриманий ще один — 33-й.

 

У перших офіційних повідомленнях білоруської агенції БЕЛТА з посиланням на правоохоронні органи прозвучало, що після отримання інформації про прибуття в Білорусь «понад 200 бойовиків для дестабілізації обстановки в період виборчої компанії» в санаторії під Мінськом були затримані 32 чоловіки.

А ось як розвивалися події в цей час у Києві. 24 липня начальник ГУР МОУ Василь Бурба (призначений на посаду 15 жовтня 2016 року президентом Порошенком) і перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький (призначений на посаду 26 червня 2019 року президентом Зеленським) прибули до Зеленського для доповіді про проведення завершальної стадії операції і вильоту терористів, запланованого на ранок 25 липня з Мінська до Стамбула. Маршрут авіарейсу проходив у повітряному просторі України. 

 

Літак без проблем можна було посадити в аеропорту «Бориспіль» або «Жуляни», або в іншому аеропорту України (залежно від того, як складалася б ситуація з вимушеною посадкою) за певних штучно створених «екстремальних умов»: імітація різкого погіршення самопочуття (серцевий напад, інсульт, приступ епілепсії), імітація передчасних пологів, задимлення салону літака, повідомлення екіпажу, що літак «замінований» або на борту виявляють закладений муляж «вибухівки» чи записку, що літак замінований, агресивна хуліганська поведінка групи пасажирів у нетверезому стані, бійка з розбиттям ілюмінатора літака та інші випадки, через які командир пасажирського літака змушений був би здійснити незаплановану посадку в найближчому аеропорту. 

 

На нараді разом із Зеленським були присутні: глава ОП Андрій Єрмак, перший заступник секретаря РНБО, голова комітету розвідки Руслан Демченко, заступник глави ОП з питань оборони Роман Машовець і секретар президента Марія Левченко, яка не мала допуску до державної таємниці і не мала права бути на цій нараді.

 

На нараді Єрмак категорично наполягав на перенесенні операції, мотивуючи свою позицію тим, що він веде переговори з помічником президента Росії Дмитром Козаком, а затримання «вагнерівців» зашкодить початку перемир’я на Донбасі, запланованого на 27 липня. 

 

Бурба і Баранецький переконували Зеленського, що операцію переносити не можна, бо терористи — в дорозі до Мінська, уже зареєстровані на ранковий рейс 25 липня до Стамбула, й зупинка операції може призвести до її провалу. Операція готувалася більше року і пов’язана з затриманням бойовиків, які перебувають у розшуку за вчинення терористичних актів в Україні, серед них є співучасники збиття малайзійського літака.

 

Проте Зеленський підтримав Єрмака і віддав усний наказ Бурбі та Баранецькому зупинити захоплення «вагнерівців-терористів», а операцію перенести на 30 липня, щоб «зручніше було вести переговори з Москвою». Так виліт «вагнерівців» перенесли. А в ніч на 29 липня їх усіх затримав КДБ РБ. 

 

На думку колишнього керівника (1992—1999 рр.) секретної спецслужби Ізраїлю «Натів» Якова Кедмі (з яким я особисто знайомий), в Україні — повна деградація органів державної влади і спецслужб. Раніше Кедмі охарактеризував Зеленського як «інфантильного ідіота», якого «необхідно показати психологу». 

У понеділок 3 серпня Зеленський зібрав у себе на нараду ту ж саму групу осіб, що й 24 липня.

 

Начальник ГУР Бурба заявив про повний провал дуже дорогої спецоперації, і що причина провалу — ЗРАДА! Бурба вимагав розпочати перевірку всіх, у кого була інформація про операцію, і провести перевірку на поліграфі його самого, Єрмака, Демченка і Машовця.

 

За моєю інформацією, Зеленський занервував від такої вимоги Бурби і перейшов на підвищений тон. Адже в цій ситуації перевірку на поліграфі мусив пройти і він сам.

 

Зеленський, відчуваючи свою провину в провалі операції (вона була перенесена на 30 липня за його усним наказом!) не прислухався до вимоги Бурби і не призначив службового розслідування для виявлення «крота», який «злив» спецслужбам РФ інформацію про перенесення операції.

 

Більше того, 5 серпня без будь-яких пояснень, обґрунтувань і мотивів Зеленський своїм указом №307/2020 звільнив Бурбу з посади начальника ГУР МОУ і на його місце призначив Кирила Буданова. 

Під підозру підпадають усі, хто був на нараді у Зеленського 24 липня: Андрій Єрмак, Руслан Демченко, Роман Машовець, секретар президента Марія Левченко, Бурба, Баранецький і сам Зеленський. Усі вони повинні пройти перевірку на поліграфі, як пропонував Бурба.

 

Експертизу на поліграфі щодо них повинні проводити міжнародні незалежні експерти. Я би запросив експертів-поліграфістів із ФБР і ЦРУ США. 

 

Із групою експертів-контррозвідників я провів аналіз-перевірку, хто з зазначених осіб, які були на нараді у Зеленського 24 липня, міг бути «кротом».

 

Отримана нами інформація, аналіз минулої політичної, партійної, громадської діяльності (роботи) тих, хто був на нараді, їх зв’язки з Росією, політичні й ідеологічні погляди, спосіб життя, участь в АТО дали нам підстави зробити висновок. Найімовірнішими «кротами», які працюють на агресора — Російську Федерацію, є президент Зеленський і глава його офісу Єрмак. 

 

Аналіз річної діяльності Зеленського дає мені (з урахуванням мого професійного, політичного і міжнародного досвіду) підстави зробити однозначний висновок: Зеленський — іграшка в руках Путіна і його спецслужб, які його використовують у геополітичних інтересах Росії. 

 

Найяскравіші приклади цього — призначення Зеленським главою ОП Єрмака і 86-річного Леоніда Кравчука керівником ТКГ. 

 

Діяльність Зеленського по­стійно корегується Путіним через його агентуру в Україні на акцентування суспільної уваги не на російській агресії, яка нікуди не поділася і набирає оберти, а на міфічному існуванні «націо­на­­­л­і­стичного організованого злочинного угруповання, яке в 2014 році здійснило державний переворот і захопило владу в Україні», а нині — знову «рветься до влади» і «намагається вчинити реванш».

 

Це при тому, що справжній реванш проросійської п’ятої колони на чолі з кумом Путіна Медведчуком проявляється з кожним днем сильніше! Парламентська фракція «ОПЗЖ» є колективним агентом політичного впливу Кремля і ворогом України. Мінімум троє в цій фракції — архівні агенти КДБ СРСР! 

 

За повідомленням ЗМІ і військового експерта Олега Жданова, батько глави ОП Андрія Єрмака — Борис Михайлович Єрмак — працівник ГРУ ГШ ЗС РФ. Зараз він на пенсії, мешкає в Москві і дружить з головою СЗР Росії. А колишніх розвідників чи контррозвідників, як відомо, не буває.

 

«Зеленський каже, що Єрмак — його друг. Андрій Єрмак — людина вагома у країні, от і маємо нюанс: оточення Зеленського з ОП може вирішувати свої справи від його імені, а він про це навіть і не здогадується. Усі ці фактори загалом можуть мати важкі наслідки для країни», — зазначає Жданов.

 

Уже мають! Провал зазначеної спецоперації з вини Зеленського і Єрмака, на моє переконання, є державною зрадою, яка завдала непоправного удару по іміджу і престижу України та призвела до втрати довіри наших союзників!

 

Російський політик і публіцист Андрій Піонтковський стверджує, що Андрій Єрмак є агентом ФСБ РФ під псевдонімом «Козир», якого необхідно арештувати разом з агентами держави-агресора Медведчуком і Коломойським за звинуваченням у державній зраді й негайно відмовитися від нав’язаної Єрмаком абсурдної і принизливої ролі в переговорах нормандського формату. На те, що Єрмак є працівником спецслужб РФ, вказують й інші аналітики і експерти.

 

Аналіз діяльності Андрія Єрмака, його зв’язки в Росії та утаємниченість особистого життя, на мою думку, дають підстави зробити висновок: ймовірність того, що він є агентом ФСБ РФ, майже стовідсоткова. 

 

І Зеленський, і Єрмак — агенти політичного впливу Кремля. За таких умов Єрмак мав бути негайно звільненим iз займаної посади, взятий під варту, а його діяльністю варто «щільно» зайнятися контррозвідці СБУ. Але хто ж його «посадить», коли він майже «пам’ятник», а Баканов і Зеленський — близькі його друзі! 

 

Аналіз інформації щодо Єрмака майже стовідсотково вказує, що «кротом», який «злив» у Москву інформацію про операцію спецслужб України, є він! Це підтвер­джували і працівники СБУ, з якими я мав зустріч. Один із них повідомив, що в період із 24 по 27 липня Єрмак телефонував декілька разів по закритому зв’язку в Москву батькові і Козаку — помічнику президента Путіна.

 

Наскільки ця інформація відповідає дійсності, необхідно щоб перевірили технічні спеціалісти СБУ. Встановити, кому, куди і коли Єрмак дзвонив з мобільних телефонів, дуже легко, як і отримати від оператора мобільного зв’язку роздруківку цих розмов за рішенням суду.

Проте отримана ввечері 28 серпня конфіденційна інформація змінила акцент щодо «крота», який міг злити інформацію в Москву про «вагнерівців». Згідно з цією інформацією, 26 липня, приблизно о 17 годині, Зеленський із власної ініціативи зателефонував Путіну, з яким мав розмову про перемир’я, призупинення вогню, звільнення утримуваних на Донбасі, про його особливий статус, зміни в Конституцію, про майбутній нормандський саміт і т. д. 

 

І найголовніше! Джерело повідомило, що під час розмови Зеленський чи то необережно обмовився, чи то натякнув Путіну про «вагнерівців-заробітчан», які перебувають у Мінську і збираються летіти в Стамбул, та улесливо зауважив, що краще було б, від гріха подалі, якби вони не летіли через Україну.

 

Путін жартома відповів Зеленському: вони в мене долітаються, надов­го запам’ятають, і подякував Зеленському за дружню пораду... Як повідомило джерело, Путін буцімто сам підвів Зеленського до розмови про «вагнерівців».

 

Отримавши таку інформацію, я почав негайну її перевірку. Перше, що необхідно було з’ясувати, чи мала місце ця телефона розмова і коли, чи є офіційне її підтвердження на сайті президента України і чи збереглася вона, адже минув місяць. Якщо є, то порівняти виклад змісту, про що Зеленський говорив із Путіним (якщо зміст цієї розмови є) з отриманою конфіденційною інформацією і в чому вона збігається.

 

На основі порівняльного аналізу, з урахуванням вище викладеної інформації про Зеленського, необхідно було встановити рівень (низький, середній, високий або є фактом) достовірності конфіденційної інформації.

 

А також змоделювати ситуацію, чи міг Зеленський «злити» Путіну інформацію про «вагнерівців» у зв’язку із встановленням «всеосяжного» перемир’я», яке наступало на Донбасі через сім годин після розмови з Путіним, щоб «задобрити» його і не ускладнювати стосунки затриманням «вагнерівців»? 

 

На офіційному сайті президента України я знайшов (!) повідомлення про те, що дійсно 26 липня президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з президентом РФ Володимиром Путіним. Інформація про це була виставлена на сайті о 17:41.

 

Для збереження такої цінної інформації я зробив її скріншот. Процитую окремі фрагменти тексту (який багато що свідчить  про Зе! «крота»): «Було обговорено виконання домовленостей, досягнутих під час Нормандського саміту 9 грудня 2019 року в Парижі. Володимир Зеленський порушив питання безпеки на Донбасі.

 

Співрозмовники привітали досягнення домовленості щодо повного та всеосяжного режиму припинення вогню на Донбасі, яке починається з 00:01 27 липня 2020 року, президент Російської Федерації підтримав цю домовленість.

 

Лідери погодилися з необхідністю термінової реалізації додаткових заходів із підтримки режиму припинення вогню на Донбасі... Президент України особливо наголосив на необхідності подальших практичних кроків у питанні звільнення утримуваних українських громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Криму, а також у Російській Федерації.

 

Сторони також обговорили закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, який перебуває на розгляді у політичній підгрупі ТКГ, та закон про децентралізацію, який передбачає зміни до Конституції України.

 

Було акцентовано увагу на необхідності успішної реалізації домовленостей, досягнутих чотирма лідерами в Парижі, у контексті важливості проведення наступного саміту «Нормандської четвірки» в Берліні».

 

Проаналізувавши це повідомлення з отриманою мною інформацією про те, що Зеленський «злив» Путіну дані про «вагнерівців», поведінку Зеленського після їх затримання у Мінську через дві доби після розмови з ним, а також маразматичні заперечення Єрмака і керівників спецслужб, що спецоперація із заманювання і захоплення терористів-бойовиків не проводилася (це фейк), для мене уже сумнівів не було: президент Володимир Зеленський і глава його офісу Андрій Єрмак вчинили державну зраду і є «кротами» Путіна.

 

Мабуть, з нагоди «привітання один одного з досягненням домовленості щодо повного та всеосяжного режиму припинення вогню на Донбасі, яке починалося з 00:01 27 липня 2020 року», Зеленський зробив подарунок Путіну — «подарував» йому його «вагнерівців»!

 

Після отримання такої інформації Путін і Ситуаційний центр ФСБ із проведення спеціальних психологічних і інформаційних операцій і воєн розробили без­програшний сценарій, який РФ використала і проти України, і проти Республіки Білорусь через свої агентурні й дипломатичні канали.

 

Лукашенко «проковтнув наживку» Путіна і в ніч на 29 липня затримав усіх «вагнерівців» і почав використовувати їх у своїх передвиборчих цілях, а після виборів повернув їх Путіну. 

 

Зеленський отримав «дулю з маком», а не «вагнерівців», серед яких було 9 громадян нашої країни, яких він просив у Лукашенка видати Україні на офіційний запит Генеральної прокуратури. 

 

Російські ЗМІ розкрутили піаркомпанію з дискредитації України та її спецслужб, опустивши їх нижче плінтуса. Керівників спецслужб і Єрмака змусили виправдовуватися і брехати (краще б узагалі мовчали!), що ніякої спецоперації не було, а Зеленський вимушений був втягнути язика в одне місце, куди він любить посилати людей.

 

Дійшло до того, що 25 серпня СБУ почала вимагати від журналістки Любові Величко розкрити джерело інтерв’ю з куратором спецоперації із затримання «бо­йовиків-вагнерівців», яке опублікувало видання Міnd.ua 24 серпня. Про це журналістка 28 серпня розповіла «Детектору медіа». 

 

Так і хочеться запитати «славних чекістів-баканових»: ви що, зовсім з глузду з’їхали?!

 

А вишенька на торті — «подяка» Путіна Зеленському за його подарунок у розмові 26 липня. В інтерв’ю телеканалу «Россия-24» 27 серпня Путін підтвердив, що затримання в Білорусі 33 російських найманців ПВК «Вагнер» — «це операція спецслужб України і США. Зараз це достовірно відомо».

 

Після такої зради ті, хто мали честь, стрілялися! Але це не про Зеленського та Єрмака — у них її (честі) немає. 

 

А тепер відповім на запитання, поставлене на початку статті: який був допущений «прокол» начальником ГУР МОУ Василем Бурбою і першим заступником голови СБУ Русланом Баранецьким на фінальній стадії цієї спецоперації?

 

До ключового моменту завершення операції (яка йшла повним ходом!) — затримання «вагнерівців» — залишалося менше півдоби! Колеги (Бурба і Баранецький), не ображайтесь за жорсткість (ви учасники бойових дій, маєте досвід оперативної роботи, проведення бойових операцій — за це вам повага і вдячність, а держава відзначила вас бойовими орденами!).

 

Але це ж якими треба було бути «розумниками», щоб доповідати про хід операції «інфантильному ідіоту» Зеленському та ще й серед кагалу таких же «ідіотів», коли рахунок до завершення операції пішов на години, всі задіяні співробітники були приведені в повну бойову готовність, а нервово-психологічна напруга оперативників, причетних до операції під легендою-прикриттям, була на межі... У першу чергу, ви винні в зриві операції! Бо доповідали про неї Зеленському в присутності Єрмака та інших осіб!

 

У подібних випадках главі дер­жави доповідають по завершенні операції її результати, не розкриваючи оперативних методів і способів її проведення і не ставлять операцію під загрозу провалу від таких профанів у безпековій сфері, як Зеленський і Єрмак! 

 

                                                                                                                                                     

  Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант,
Почесний голова Спілки офіцерів України