Мандати вже продані? Які загрози несе оновлений Виборчий кодекс України

Вільні вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування для більшості громадян України — єдина можливість особистої участі в управлінні державними справами (крім Майдану).

 

Тому особливо важливою є віра громадян у відповідність результатів виборів їхнім прагненням та надіям.

Виборчі права громадян України — це гарантовані Конституцією України та Виборчим кодексом (ВК) їхні права на участь у виборах, які проводяться в Україні.

 

Основні виборчі права громадян України включають: право вільно обирати (право голосу на виборах); право бути обраним. (ст. 6. ВК). Громадяни України, які є виборцями, мають право висування кандидатів на виборах, яке реалізується через політичні партії та їхні місцеві організації або шляхом самовисування у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 11. ВК).

 

Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешко­джають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється (ст.6. ВК).

 

Вибори, які регулюються цим Кодексом, є прямими. Виборці обирають президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів безпосередньо шляхом голосування за кандидатів (виборчі списки кандидатів), зареєстрованих у порядку, встановленому цим Кодексом. Результати виборів визначаються підсумками голосування (ст. 13. ВК.).

 

Перші, ще у радянській Україні, вибори народних депутатів відбулися за зрозумілою мажоритарною виборчою системою, водночас найбільш поширеною у світі. Вперше у бюлетенях з’явилося по кілька прізвищ кандидатів. Громадяни України за поновленим прямим виборчим правом обрали у виборчих округах своїх народних депутатів. Депутати були підзвітні своїм виборцям. 

 

Із появою ієрархічних ви­борчих списків кандидатів у депутати усіх рівнів комуністична практика призначення депутатів на закритих партійних зборах повернулась. Депутати (deputatus), що за визначенням означає представники місцевої громади в органах влади, перестали ними бути, а пішли служити господарям політичних партій — казнокрадам.

 

Усякі розмови про право вільно обирати та рівне право бути обраним залишаються на совісті творців Виборчого кодексу.

 

На нашу думку, головна проблема пропорційної виборчої системи полягає у тому, що наші виборці (навіть маючи вищу освіту), психологічно не сприймають жодного іншого формату виборчого бюлетеня, крім мажоритарного.

 

У виборчому бюлетені пропорційної виборчої системи виборці також голосують за одного кандидата, який очолює виборчий список. Тому за плечима харизматичного лідера партії до ВР i представницьких органів влади потрапляє «оптом» багато «депутатів», далеких від законодавчої діяльності.

 

Творці Виборчого кодексу України, прийнятого 19 грудня 2019 року №396-IX, свідомо розраховували на цю особливість наших виборців, а ще (вочевидь) на те, що той Кодекс ніхто не читатиме. Доказ тому — цитати з Виборчого кодексу: 

 

«Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також депутатів міських, сільських, селищних рад (територіальних громад iз кількістю виборців 10 тисяч і більше) проводять за системою пропорційного представництва за відкритими ви­борчими списками місцевих організацій політичних партій (далі — виборчі списки) у територіальних виборчих округах» (ст.192 ВК).

 

Виборчий список iз прізвищами, ініціалами всіх кандидатів та їх порядковими номерами (!?) трафаретним форматом зверху донизу, за якими їх включено до відповідного територіального виборчого списку організації партії, у дві колонки. (ст. 241. Вимоги до виборчого бюлетеня з окремих видів місцевих виборів).

 

А де тут ми (виборці) з нашим прямим виборчим правом, якщо кандидати рівності вже позбавлені (їх порядковими номерами). Черговість (порядкові номери) кандидатів у виборчому списку вже виставлені на продаж. А то й продані. 

 

Де-факто партію очолює самопризначене невмируще політбюро ЦК партії, яке само себе та своїх представників призначило депутатами ще до виборів. А щоб ті представники не вольнодумствовали, політбюро ЦК впровадило інтерактивний мандат.

 

Отож. Обрані у виборчих округах депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також депутати міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) автоматично стають батраками політбюро ЦК КПУ.

 

Назва й епітети можуть бути іншими, суть лишилась. Крок вліво, крок вправо — віддай мандат, делегований виборцями.

 

Всяка влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно. Знаючи цю властивість людської психіки, досвідчені місцеві лідери не поспішають до відповідного територіального виборчого списку організації партії «Зебілів». 

 

Громадяни України ще раз переконались, що «будь-яка влада виходить із народу і ніколи в нього не повертається». Представники народу, отримавши владу, стали від неї психологічно залежними до незворотного — наркотичного стану. Таким чином «метою влади стала влада».

Ще одна цікава цитата:

 

Стаття 246. Облаштування приміщення для голосування.

 

1. У приміщенні для голосування або безпосередньо перед ним дільнична виборча комісія в обов’язковому порядку розміщує виготовлені територіальною виборчою комісією за рахунок бюджетних коштів плакати, що роз’яснюють порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про вибори депутатів, за формою, затвердженою Центральною ви­борчою комісією.

 

2. У приміщенні для голосування на виборчій дільниці у місцях, доступних для виборців, розміщуються:

 

1) інформаційні буклети організацій партій — суб’єктів виборчого процесу з виборів депутатів;

 

2) інформаційні плакати кожної організації партії — суб’єкта виборчого процесу з виборів депутатів.

 

Інформаційні плакати організацій партій розміщуються в порядку розміщення назв організацій партій у виборчому бюлетені.

 

3. Розміщення матеріалів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, повинно забезпечувати їх доступність для ознайомлення, в тому числі для виборців із порушенням здоров’я (у зв’язку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров’я, віком). 

 

Отож скільки треба якісного паперу на плакати, що роз’яснюють порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про ви­бори депутатів, якщо перемножити оте все на загальну кількість виборчих дільниць — 29981 та на кількість партій — суб’єктів виборчого процесу.  

 

Та де ж ті стіни, на яких можливо розмістити інформаційні плакати кожної партії?! Існуючі виборчі дільниці замалі. А демократії не стане більше.

 

До того ж виборці не мають часу для читання 65 інформаційних плакатів i списків партій. Згадується українська притча про «барана і нові ворота».

 

Очевидно, в авторів Виборчого кодексу України забракло особистого досвіду участі у ви­борчих комісіях та не склалось iз комп’ютерним моделюванням можливих ситуацій на виборчих дільницях. 

 

Тому пропонуємо побудувати навчальну виборчу дільницю в масштабі 1:1. Розмістити інформаційні буклети та плакати кожної партії у порядку розміщення назв партій у виборчому бюлетені.

 

Навчальне голосування провести силами депутатів, які голосували «за» порушення Конституції України по суті прямого виборчого права. 

 

Ми повністю солідарні з народними депутатами (обраними виборцями відповідно до прямого виборчого права, а не призначеними партійними лідерами) в тому, що можливості мажоритарної виборчої системи досі не вичерпані.

 

Пропонуємо всі вибори в Україні проводити за єдиним ви­борчим бюлетенем мажоритарної виборчої системи.

 

А пропорційну складову законодавчого (представницького) органу влади прораховувати за партійною належністю кандидатів по «Українській виборчій системі». Партійна належність кандидатів відома комп’ютеру.

 

Пропорційну складову законодавчого (представницького) органу влади комп’ютер вирахує миттєво і бездоганно та вдвоє скоротить об’єм ручних робіт на ви­борчих дільницях.

Перед виборами-2012 та, повторно, перед виборами-2014 та виборами-2015, нарешті, перед виборами-2019 ми пропонували багатьом народним депутатам України (в тому числі головам ВРУ) модель «Української виборчої системи», яка зберігає за виборцями конституційне право формувати персональний склад законодавчого (представницького) органу влади при конституційній ролі політичних партій як загальноукраїнських носіїв політичних програм розвитку держави і суспільства.

 

Кожному кандидатові гарантуються рівні стартові можливості у змаганнях за перемогу в одномандатному виборчому окрузі та за «прохідне» місце у партійному списку (відповідно, права вільно обирати (право голосу на виборах) та право бути обраним). (ст. 6. ВК).

 

Виборцям надається можливість у звичному (мажоритарному) форматі виборчого бюлетеня голосувати за конкретного кандидата, тобто зробити усвідомлений вибір. Просто і всім зрозуміло: один виборець — один голос за одного кандидата. 

 

Кожен голос виборця враховують послідовно у трьох демократичних та математично коректних виборчих процедурах. 

 

По-перше, у визначенні переможців у виборчих округах за регламентом мажоритарної ви­борчої системи. 

 

По-друге, у розподілі другої половини кількості мандатів між політичними партіями за регламентом пропорційної виборчої системи у загальнодержавному (регіональному) багатомандатному виборчому окрузі. 

 

По-третє, визначені черговості кандидатів на одержання мандатів, здобутих партією за регламентом пропорційної виборчої системи у загальнодержавному (регіональному) багатомандатному виборчому окрузі.

 

А головне — зберігає зрозумілий для виборця формат виборчого бюлетеня мажоритарної виборчої системи. Саму можливість прослідкувати долю кожного поданого виборцем голосу за кандидата на ви­борну посаду. 

 

У цьому її парадокс та водночас світова новизна. 

 

Зважаючи на світову новизну та переваги над існуючими виборчими системами, «Українська виборча система» може стати значним інтелектуальним внеском Верховної Ради України в розвиток світової демократії.

 

Дев’яте скликання Верховної Ради України перед «своїми» першими виборами отримало шанс прославитись на весь світ. Провести місцеві вибори за «Українською виборчою системою», яка поєднує переваги відомих виборчих систем.

 

Інакше народним депутатам залишилось провалити місцеві вибори за «оновленим» Виборчим кодексом і розчинитися в безвісті.