Ветерани Збройних сил — президенту:

«Маємо навчитися поважати права один одного».

В. Зеленський

 

Саме звернення президента України до Дня Конституції і пробудило мене як учасника згадати події, які відбувалися в залі Верховної Ради і на майдані біля будівлі парламенту тiєї ночі, коли ухвалювалася Конституція нашої держави.

 

Після закінчення доповіді депутата Михайла Сироти, який зачитував текст Конституції, і голосування за неї, радості як у залі ВР, так і біля її будівлі не було меж.

 

Це була одна з визначних дат у житті нашої країни, яку вистраждав і за яку боровся наш народ. І ось якось зовсім не святково минув цьогорічний День Конституції, проте вітання президента Зеленського має особливу вагу.

 

Свою замітку я почав зі слів глави держави і хотів би, щоб вони не залишилися порожнім звуком. Питання, які для ветеранів Зброй­них сил мають пряме відношення у зверненні президента до нації, військовослужбовці і направили до редакції газети «Україна молода».

 

Приємно те, що мої побратими — офіцери у відставці — також зацікавилися матеріалами, які друкує ваша газета, і собі передплатили «Україну молоду». Але надалі — про головне, що змусило ветеранів Збройних сил звернутися до мене з проханням надати інформацію вашій газеті.

 

Вони, як і я, сподіваються, що опублікованим матеріалом будуть поінформовані всі військовослужбовці і ця інформація отримає від повідну реакцію наших побратимів — ветеранів Збройних сил не лише України, а й Радянського Союзу, які віддали армії свої молоді роки, прослуживши в лавах армії по 25, а то й більше років.

 

Офіцери відзначали, що на нашу долю випали найскладніші періоди життя нашої країни. Перш за все, створення боєздатних Збройних сил СРСР, готових стати на захист держави, до складу якої на той час входила й Україна. Ця категорія ветеранів ЗС наразі забута рідною владою.

 

Ми констатуємо, що саме старше покоління офіцерів, які потребують уваги і турботи з боку держави, впродовж тридцяти років борються за свої конституційні права.

 

Наочним прикладом дискримінації ветеранів є постанова Кабінету Міністрів №103 від 21 лютого 2018 р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою влада знову, вже вкотре, поділила пенсіонерів у питаннях пенсійного забезпечення.

 

Штаб із соціального правового захисту військовослужбовців, ветеранів Збройних сил та їхніх родин надіслав президенту-головнокомандувачу ЗС України Зеленському лист щодо невідповідності згаданої вище постанови Конституції України.

 

У листі, зокрема, сказано (друкується з купюрами. — Ред.): «1. Проєкт Постанови Кабінету Міністрів «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якому згодом було присвоєно №103, не пройшов антидискримінаційну експертизу, в той час як, відповідно до Закону України 35207-6 «Про заходи запобігання дискримінації в Україні», розроблення проєктів нормативно-правових актів здійснюються з обов’язковим урахуванням принципу недискримінації. <…> 2.

 

Відповідно до статті 113 Конституції України правові акти КМ України мають видаватись винятково на підставі і на виконання тільки Конституції, законів України та актів президента України, а тому визначений законом зміст та обсяг прав і свобод людини не може бути змінений чи скасований актами КМ України. <…> 3.

 

Постанова КМ №103 прийнята у невідповідності до вимог статті 22 Конституції України (звужує конституційні права і свободи), статті 24 Конституції України (запроваджує дискримінаційні підходи) і є актом правового нігілізму».

 

Як зазначив член штабу — підполковник у відставці Володимир Давидюк, який майже чотири роки воював в Афганістані, реакції з боку гаранта чи просто відповіді на вищезгадане звернення не отримано. Закони для влади — не закони.

 

З особливим обуренням висловився полковник у відставці Борис Ревенко про ставлення влади до ветеранів. Очолюючи ветеранську організацію «Воїни кубинських подій», він детально описав, як молодих офіцерів разом із бойовою технікою відправили на Кубу для захисту Кубинської революції і Фіделя Кастро.

 

То був 1962-63 рр. минулого століття. Важко було тоді спрогнозувати розвиток подій у світі, можливо, присутність радянських військ (у тому числі й українських військових) на Кубі і зіграла вирішальну роль у збереженні миру.

 

Немає сенсу описувати специфічність служби частини, якою командував полковник у відставці Валерій Повер, достатньо відмітити, що на його об’єкт не мав права доступу навіть командувач округу. На особливостях служби і завданнях, які виконували ввірені йому частини, зупинилися полковник Олексій Боржковський та Ярослав Поперечний, які пройшли бойовий шлях від Далекосхідних районів СРСР до крайніх західних кордонів.

 

Підполковник у відставці Аркадій Клейман підкреслив реакцію з боку ветеранів, яку викликає несправедливість: сучасне керівництво й депутати не тільки користуються тими благами, які старше покоління захистило й зберегло, а ще й наживаються на цьому.

 

Офіцери-українці, закінчивши військову службу в частинах, розташованих у країнах Варшавського договору, поверталися додому і вже в Україні давали клятву служити своєму народові і своїй Батьківщині. Ті ж, що пішли у відставку, вважали своїм обов’язком виховувати молодь у патріотичному дусі, готувати її до захисту Вітчизни.

 

Проте влада навіть не згадує про ту важливу роль, яку відіграли ветерани ЗС України та колишнього Радянського Союзу. Порушуючи Конституцію, закони України, влада не тільки обікрала ветеранів, а й образила їх морально.

 

Члени штабу навели інформацію про фінансові статки деяких депутатів, урядовців, чиновників (варто лиш нагадати, що сумарно задекларовані статки депутатів від партії «Слуга народу» становлять понад мільярд (!) гривень) — ось де наші пенсії.

 

Штаб вимагає від президента вирішення на законодавчому рівні ситуації з пенсійним забезпеченням ветеранів ЗС, оскільки соціальна напруга в суспільстві не спадає, що загрожує інтересам національної безпеки держави.