Жыве Беларусь! Смерть диктаторам! Відкрите звернення до Лукашенка

Олександре, сподіваюся, що ти пам’ятаєш полковника Григорія Омельченка з «нєзалєжной» України і не забув наші особисті зустрічі у 1993-му, 1994-му і 1996 роках...

 

Звернутись до тебе через соціальні мережі мене змусили події в Республіці Білорусь і те, що ти, нелюд, твориш iз мирними протестувальниками.

 

Арештовано майже 7 тисяч осіб, серед них є журналісти, жінки, неповнолітні, правозахисники, проповідники та українці.

 

Звільнені розповіли про звірства, знущання, жорстокі побиття, відмову в наданні медичної допомоги, моріння голодом, які чинили над ними працівники міліції.

 

Близько півтори сотні госпіталізовано після протестів iз поламаними руками, ногами, ребрами, пораненням очей та іншими травмами, семеро загиблих, у тому числі від кульових поранень, дев’ятеро в критичному стані.

 

Близько 80 осіб зникли під час акцій протесту, їх місцезнаходження не відоме. Рідні не можуть їх знайти. За моїми даними, серед них є померлі від вогнепальних ран і побоїв, завданих ОМОНівцями.

 

Їхнi тіла планують спалити в крематоріях або втопити в болотах. Про це мені стало відомо від білоруських офіцерів, які не втратили честі. Вони готові дати свідчення, коли ти будеш узятий під варту.

 

Звернення буде коротким. Про зустрічі з тобою, в деталях і фарбах, напишу згодом.

 

Зараз коротко нагадаю про нашу зустріч у травні 1994 року під час твоїх перших президентських виборів. Я — народний депутат, член Президії Верховної Ради України, голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, начальник відділу військової контррозвідки СБУ, полковник...

 

Ти — народний депутат, голова тимчасової комісії Верховної Ради Республіки Білорусь iз боротьби з корупцією і кандидат у президенти. На хвилі боротьби з корупцією, популізму, брехні й обіцянок-цяцянок ти набув популярності серед білорусів і став президентом країни з результатом 80% голосів виборців (як і наш брехун-блаЗЕнь Зеленський-«ЯнеЛох» — 73%). 

 

У подібний та в інший спосіб до влади приходили різні диктатори останнього сторіччя: Троцький, Ленін, Сталін, Муссоліні, Гітлер, Чаушеску, Хусейн, Каддафі, Мілошевич та інші.

 

Потім з’явився ти, згодом твій здібний учень — Путін, який сьогодні уже перевершив свого вчителя. Далі — кримінальний авторитет, тричі судимий Янукович, диктатори Киргизії Акаєв і Бакієв. 

 

Доля диктаторів (а нерідко і їхнiх рідних) — трагічна: повісили, розстріляли, отруїли, розтерзали... 

 

Ти повинен це знати, оскільки закінчив кафедру історії педагогічного інституту. 

 

Тим, кому посміхнулася фортуна, вдалося втекти. Наприклад, під крилом диктатора Путіна сховалися Янукович і Акаєв. У Білорусь, на твоє запрошення, втік Бакієв.

 

Президент Тунісу Зін ель-Абідин Бен Алі, який керував країною чверть століття (як і ти!), втік до Саудівської Аравії, де отримав політичний притулок.

 

У Тунісі він засуджений військовим судом до довічного ув’язнення за злочини проти людства, зокрема за масові вбивства демонстрантів під час розгону мітингів у 2011 році. 

Пам’ятаєш, перебуваючи у тебе в кабінеті, я звернув твою увагу на прапор і герб Білоруської РСР.

 

На запитання, чому висить стара комуністична символіка, а не національна, прийнята Верховною Радою Білорусі, ти відповів:

 

«Я за этот националистический бурьян не голосовал. Когда стану президентом, я его вырву с корнем и выброшу на мусорник истории. А тех, кто будет размахивать им, сгною в беларусских болотах и тюрмах. Я советский человек... Я восстановлю Союз...».

 

Сподіваюсь, ти не забув моєї відповіді: «Саша, вирвати національне коріння білорусів і українців не під силу нікому. Його можна на певний час підрізати, затопити, засушити... Але воно обов’язково відродиться і проросте, оскiльки має невмирущу тисячолітню історію. Наше — українське і білоруське — національне коріння незнищенне. Воно вічне! А радянської імперії уже не буде ніколи...».

 

Я нагадав тобі, що ти маєш і українське коріння по лінії діда, батька, чим викликав у тебе певний дискомфорт і навіть сердитість... Тепер я знаю чому.

На третій зустрічі, у квітні 1996 року (з нагоди 10-ї річниці Чорнобильської катастрофи я з делегацією був у Мінську, яка мала зустріч iз тобою), ти, з лукавою посмішкою, нагадав мені (цитую майже дослівно): «Полковник, я же тебе говорил, что националистический бурьян вырву и выброшу в мусорник! Меня в этом вопросе на референдуме поддержал белорусский народ...». 

 

Дійсно, на референдумі у травні 1995 року ти відновив прапор і герб Білоруської РСР (трохи змінивши їх вигляд), затвердив їх своїм указом і заборонив національну символіку (за неї переслідували і саджали у в’язниці), а російську мову зробив другою державною. Після цього ти для мене став національним зрадником своєї вітчизни. 

 

Я відповів тобі: «Олександре, ще при твоєму житті Білорусь відродиться і матиме свої історичні національні символи...». На тому й розійшлися. Більше не зустрічалися...

 

Сьогодні Білорусь окроплена кров’ю народу, яку ти пролив, воскресла як чарівний птах Фенікс iз попелу. Вона розквітла національними символами, які ти називав «націоналістичним бур’яном» і хвалився, що «вирвав його з корінням». 

 

А ти — «бацька-тиран» — став убивцею! У тебе руки по лікті в крові! За 26 років своєї тиранії ти перетворив Білорусь на сателіт Російської імперії, білорусів — на безсловесних кріпаків, напіврабів.

 

Ти створив так звані «ескадрони смерті», які за твоїм наказом упродовж 1999-2000 років убили опозиційних лідерів.

 

Опозиціонери до твого режиму, серед них і журналісти, просто зникли безслідно (подібне, саме в цей період, робив Кучма і Кравченко зі «своїми орлами»). Ти вкрав у людей свободу, право на вибір, тотальними репресіями загнав їх у стійло постійного страху. 

 

Ти думав, що це навіки. Ти помилився. Ти постанеш перед судом білоруського народу! 

 

Ти боягуз! Боїшся уже власної тіні. Ти сховався за спини каральних органів КДБ—НКВС—МВС—ОМОН. А тих, хто тебе захищає, забруднивши руки кров’ю людей, ти нагороджуєш медальками за «бездоганну службу». 

 

Ти сам собі підписав смертний вирок, коли заявив: «Ми провели вибори. Поки ви мене не вб’єте, інших виборів не буде». Запевняю — будуть! А тебе, як непотріб, дійсно можуть фізично ліквідувати і свої генерали, і Путін... Подумай над цим! 

 

Ви з Путіним пов’язані кров’ю, як кримінальні бандити! Тому ніяких порад давати тобі не буду. Всім відомо, що потрібно робити з убивцями. 

 

Смертна кара в Республіці Білорусь не скасована і виконується. Білоруський народ у ситуації, яка склалася, має повне право застосувати її до тебе! Знайдеться й офіцер честі, який виконає народний вирок без суду і слідства.

 

І з точки зору міжнародного права та національного кримінального права на самооборону такий вчинок буде законним, справедливим і виправданим. Читай Кримінальний кодекс своєї країни і Загальну декларацію прав людини, яка ухвалена ГА ООН 10 грудня 1948 року і є «зобов’язанням для членів міжнародного співтовариства».

 

За вказівкою Путіна не сьогодні-завтра ти підеш iз посади глави держави. Ти вже не президент Республіки Білорусь! І ти це знаєш.

 

Можливо, сховаєшся, як зрадник-утікач Янукович у Росії (з якою в грудні 1999 року підписав ганебний договір про створення Союзної держави) або білоруси винесуть тебе ногами вперед (що, на мою думку, буде справедливо!). Ти ще маєш шанс на вибір — добровільно піти, як того вимагають люди, або завтра буде пізно...

Білоруський народ викине тебе на смітник історії живим або мертвим раз і назавжди. В новітній історії тебе згадуватимуть лише як кривавого диктатора «Луку». 

 

Білорусь постане вільною демо­кратичною правовою державою і зробить свій світоглядний вибір як європейська Нація! 

 

Російська імперія розвалиться під тиском національно-визвольних революцій поневолених нею народів, які здобудуть свою свободу і незалежність, як українці й білоруси. 

 

Жыве Беларусь! Жыве вечна! 

Слава Україні! Героям слава!

Слава націям! Смерть диктаторам!

 

Честь маю.