Білорусь на перехресті історії: сотні тисяч протестуючих у Мінську, тисячі — у містах по країні

На протестний «Марш свободи» в Мінську минулої неділі вийшли десятки тисяч людей.

 

 

Як повідомляє «Єврорадіо», протестантів було понад 100 тисяч.

 

 

Найбільший білоруський інформаційний портал TUT.by називає іншу цифру: біля стели «Мінськ — місто-герой» на проспекті Переможців зібралося не менше 200 тисяч.

 

 

Люди скандували: «Геть!», «Віримо, можамо, переможемо!», «Лукашенка в автозак!», «Не забудемо, не пробачимо!», «Дай дорогу!». «За нашими оцінками, це найбільша акція протесту в історії суверенної Білорусі», — пише TUT.by.

 

Як повідомило «Єврорадіо», перед учасниками маршу виступила представниця Об’єднаного штабу опозиції Марія Колесникова. Вона заявила: «Колишній президент повинен подати у відставку. Він утопив країну в крові».

 

Одночасно «Марші свободи» відбулися в інших великих містах країни: Гродно, Бресті, Могильові, Гомелі, Бобруйську, Мозирі, Ліді, Бресті, Барановичах. Кількість учасників — від тисяч до десятків тисяч осіб. У Гомелі та Барановичах підняли біло-червоно-білі прапори поруч з офіційними червоно-зеленими.

 

Того ж недільного дня, але за дві години до масового протесту, на площі Незалежності в центрі Мінська пройшла акція на підтримку Олександра Лукашенка, де виступив він сам.

 

Акцію організувала влада, позвозивши автобусами з усіма можливими реєстраційними номерами Білорусі до Мінська залежних від бюджетних виплат держслужбовців, лікарів та вчителів.

 

За словами Лукашенка, протести проти нього організував Захід. А глава МВС Юрій Каранік заявив, що учасникам протестних акцій платять з-за кордону: «Хлопцям платять 30 рублів, дівчатам — 60», — запевнив глава МВС. Яка гендерна несправедливість! Недоплачені хлопці тепер повинні протестувати проти такої нерівності...

 

Напередодні недільної провладної акції Олександр Лукашенко ще й на засіданні Ради безпеки звинуватив в організації протестів у Білорусі зовнішні сили. І, зокрема, громадян України.

 

«Сьогодні вже понаїхали сюди з Польщі, Голландії, України, з цієї «Відкритої Росії», Навального і так далі і тому подібне. Вже агресія почалася проти країни», — заявив він.

 

Загалом провладна акція відбувалася нервово. Виступ Лукашенка розцінюють як такий, що прозвучав на межі істерики: це вже був нехарактерний для нього агресивний тиск зразка 1994 року, він апелював до співчуття, нагадуючи про те хороше, що зробив за попередні 26 років свого правління.

 

Але, оскільки виступив не перед народом, а перед номенклатурою і звезеними до Мінська держслужбовцями і робітниками, ефект його зусиль сумнівний.

 

Схожу тактику звезення бюджетників та працівників зі східних регіонів на підтримку влади свого часу використовував Віктор Янукович. Ті акції отримали назву «антимайдан» і не досягли очікуваного успіху.

 

Учасники провладної акції тримали роздані їм заздалегідь надруковані в поліграфкомбінатах плакати «Ми — за Батьку!», «Збережемо Білорусь!», «Ні — кольоровим революціям!», «Відведемо Білорусь від прірви!».

 

Не забракло і так званих «представників культури», на зразок сестер-співачок Груздєвих, які верещали в мікрофон: «Він — наш президент, і діти його гідні керувати країною. Нам не потрібні зрадники! Сигнали машин (білоруси висловлюють протест сигналами авто. — Ред.) заважають нам спати, відпочивати.

 

Всім цим людям платять гроші за те, що вони стоять зі своїми квіточками на дорогах!».

 

Дисципліновані «прихильники» Лукашенка швидко роз’їхалися автобусами, в яких їх сюди і привезли, після чого розпочалася справді велелюдна хода білоруського народу за свою гідність та справедливість.