Покайтеся, Зе-патріоти

Як «патріарх» за віком маю право висловити свою думку осуду щодо сьогодення України.

 

Кремль найпершим зрозумів, що в Україні обрали сильного президента — Петра Порошенка, який не дасть їм перетворити українські землі на «ісконно рускіє тєріторіі», а українців — на недоросів, тому гарячково шукав способів, як позбутися його. Першою на допомогу Кремлю прийшла «п’ята колона» з грошовою підтримкою олігархів України.

 

Вони — чужорідне тіло, для них завжди інтереси України були чужі. Це — денаціоналізовані люди, космополіти, для яких Україна люба, але без українців. З ними все зрозуміло, а от щодо більшості наших політиків, інтелектуалів — чому вони так легко піддаються на витівки Кремля?

 

Незрозуміло, звідки взялися ватаги «доброзичливих патріотів» різних мастей, які ніби змовилися «мочити» Порошенка. Це вони розповсюджували чутки про страшну втому посполитих від війни, закликали до знищення «злочинної влади». Ніхто з цих рейкових проповідників не покаявся й донині, вони й надалі вишукують помилки Порошенка.

 

Яскравим прикладом є Івано-Франківськ — національно свідома область, «бандерівський» край, який проголосував за Зе. «Свобода» мов води в рот набрала. Причини такого голосування відомі, відомо, хто першим почав цьку­вати «злочинну владу». Та все ж най­огидніше повелися ЗМІ.

 

Навіть патріотична газета «День» не обходиться без того, щоб підпустити «кольку» в бік Порошенка. 

 

Прикладів багато, але про письменників-патріотів мовчати не можу. Скажімо, багато висловлювань Яворівського щодо сучасної політичної ситуації мене дивують та дратують.

 

Те, що він став на бік російського православ’я і захист Філарета, — просто з ніг збиває. Ні я, ні Яворівський, ні всі православні не заприсягнуться, ким є насправді Філарет.

 

А патріот Шкляр, який вибрав чомусь собі у президенти завгоспа Коломойського?

 

Чому я вирішив написати вам листа? Бо все моє довге життя пройшло під гаслом створення незалежної Української держави, за яку боролись ОУН та УПА.

 

Петра Порошенка я омріяв собі за президента ще за часів дій «Руху» у ВР, і не як романтик, а за його здібності. Усі фейкові закиди Порошенку я виписав і маю на них відповіді.

 

У процесі аналізу врахував міжнародну обстановку, вимоги наших партнерів та внутрішній стан у державі. У результаті дійшов висновку, що всі звинувачення не підтверджуються ніякими фактами. Що ж до дріб’язкових помилок у процесі роботи, як, скажімо, громадянство Саакашвілі чи «геройство» Наді, то не помиляється лише той, хто нічого не робить.

 

Із появою «Голобородька» я відчув велику небезпеку. Дивно, чому цього не відчувають наші «інтелектуальні пера»?

 

Все, що нині відбувається з Україною, лягає на плечі нашої еліти, ЗМІ, людей, які володіють пером, — ви якщо й не закликали до повалення «злочинної влади», то не завадили тій зливі брудної брехні з уст доморощених політологів, ведучих телеканалів, «патріотів». Ви й тепер ще сподіваєтесь, що Зе прозріє, але це ж абсурд. Мені боляче й сумно.