Очищаймо Україну від грязі Москви! Як не допустити реваншу антиукраїнських партій

Вибачте, шановний читачу, що знову привертаю вашу увагу до «грязі Москви», яка без упину пролазить у кожну шпаринку нашого суспільно-державного організму та отруює свідомість українців.

 

 

Проросійські блудники, наче оси, обсідають і жалять українських патріотів, які безкомпромісно викривають московську імперську, колоніальну і постколоніальну політику російщення українців і перетворення їх на так зване «рускоязичноє насєлєніє», яке підтримують «подножки Москви» з «Опозиційної платформи — За життя», «Партії Шарія», «Слуг народу» та інших партій і партійок, що відкрито і приховано виступають проти розбудови української національної держави та головного фундаменту ідентичності — української мови.

 

Саме тому, що доктор філологічних наук, талановита дослідниця зловісних процесів російщення (за часів царської і совєтської імперій було наплоджено 480 різних документів про заборону української мови і сприяння розвитку російської), цілеспрямована захисниця природного права українців жити і творити в українськомовному суспільному середовищі Ірина Фаріон постала перед судом.

 

Нагадаю, представник «рускоязичного насєлєнія» з Макіївки Донецької області Борис Лубинський звернувся з позовом до Ірини Фаріон про захист чести та гідности, відшкодування моральної шкоди за те, що вона на телеканалі НТА у передачі «Юркевич: акценти» від 8 листопада 2019 року «тяжко образила» його.

 

До речі, це вже четверта спроба засудити за МОВУ мовознавця Ірину Фаріон (читаймо «Як Язик подав до суду на МОВУ: рускоязичний проти Фаріон», — «Слово Просвіти», — 2020. — №30-31).

 

Насичений московською блекотою блогер Анатолій Шарій схвалив звернення членів своєї партії із Донецька, Запоріжжя та інших областей до поліції із заявами відкрити кримінальні провадження проти журналістів та керівників львівського телеканалу НТА за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

 

Насправді жовчну злість російського телебачення, а також «Партії Шарія», осередок якої є навіть на Львівщині, викликало політичне ток-шоу «Говорить Великий Львів», контент якого безкомпромісний, українськомовний, патріотичний. Блогер Шарій лякає свою аудиторію, що галичани «готови убівать за язик», бо вони, як неодноразово казав Шарій, українськомовні «рагульйони, полукровкі», а значить — тупі, примітивні селюки, а він — російськомовний елітарій.

 

Нагадуємо, що «рускоязичноє насєлєніє», до якого належить Шарій, російськомовність — це не юридична, а  політична категорія, що згубно прив’язує Україну до її колоніального минулого і є знаком підлеглости українців Росії. Саме російськомовність стала політичною основою для Путіна розпочати війну проти України під приводом захисту «рускоязичного насєлєнія».

 

Маніпулюючи історичною правдою, сповідуючи ідеологію «руского мiра», депутати Верховної Ради України Бужанський, Волошин, Дубінський та інші уже не приховують свого схвалення московської імперської політики щодо України. Волошин з ОПЗЖ волає, що ніякого суверенітету в Україні нема.

 

Такий відступ від ключових засад функціонування Української держави є вульгаризацією соборності, загальнополітичним ідіотизмом на догоду кремлівським імперіалістам.

 

Депутат від «Слуги народу» Д. Гетманцев, схвалюючи антиукраїнський мовний законопроєкт М. Бужанського, назвав «фашистами» тих, хто захищає Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

 

До речі, діти національних менших в Україні мають повну можливість вивчати рідну мову, розвивати свою культуру.

 

Але, живучи в Україні, покликані заради свого блага вивчати, знати, шанувати українську мову, бо без володіння державною мовою вони не зможуть бути повноцінними громадянами, реалізувати свої інтелектуальні знання в Україні. Ігнорування української мови і знання лише російської збільшує кількість «рускоязичного насєлєнія», яке є основним трофеєм Москви в Україні. 

 

Зловорожий наступ на українськість зовнішніх (московських) і внутрішніх (проросійської п’ятої колони) ворогів можна зупинити, ізолювати, нівелювати потужною силою об’єднаних національно-демократичних партійних і громадських організацій. Найчіткішу національно-державницьку позицію зайняла «Європейська солідарність». Її державницько-національна позиція незламна, визнана у цивілізованих країнах світу.

 

Водночас посилюється часто-густо безпідставна критика Петра Порошенка. Невже егоїстична заздрість очільників патріотичних сил заглушить, притлумить державницький сенс політичної діяльності та на критиці Порошенка навстіж відчинить двері антиукраїнським партіям Медведчука, Бойка і Рабіновича, Шарія, Вілкула та інших промосковських блудників?

 

Нині суспільно-політична ситуації в Україні така, що треба об’єднуватися з «Європейською солідарністю» на чолі з Петром Порошенком. Для чого? Щоби не розпорошувати національно-патріотичні сили, не допустити реваншу антиукраїнських промосковських партій під орудою Медведчука та його підлабузників.

 

«Раби, подножки, грязь Москви», як писав Тарас Шевченко, роблять усе для того, щоби перетворити Україну в стійло з московським сміттям. Отямлюймось, пам’ятаймо, що за нинішню соборну, демократичну українську Україну віддали життя кращі сини і доньки. Їхні душі з небесної вічності просять кожного з нас, всіх разом бути мудрими, дружніми, зберегти відновлену незалежність України.