Початок «народної революції»: Білорусь не хоче й далі жити при Лукашенку, протести тривають

Без заперечень, результатів президентських виборів у Білорусі з величезним інтересом очікували як у цій країні, так і в усій Європі.

 

 

У наївних демократіях Європи очікували, що «останнього диктатора Європи», як називають Олександра Лукашенка, можна змістити за правилами демократичного волевиявлення народу під час прямих президентських виборів.

 

 

Але демократичні засоби у випадку Лукашенка просто не спрацьовують.

 

 

Народжений і вихований в комуністичні часи з великим бажанням бути всесильним царем-самодержцем, він сприймає всі ці ніжні поглажування демократичної спільноти по своїй вовчій шкурі лише як вияв слабкості тих, хто його намагається приборкати та цивілізувати.

 

Чи варто тут згадувати неодноразові спроби Євросоюзу налагодити відносини з Білоруссю Лукашенка за найменших проявів послаблення його репресій проти внутрішньої опозиції?

 

І чим ці спроби закінчилися? Тим, що вовк залишився вовком. 

І все ж ті, кому набрид Лукашенко, перед цими виборами таки мали надію. Дуже розрізнена білоруська опозиція заявляла, що рівень підтримки Лукашенка перед виборами впав до 2-3%.

 

Очевидна неправда, бо не можуть колгоспники і колгоспниці, доярки і домашні господарки так раптово втратити «вічну любов» до свого улюбленого Саші, за якого вони незмінно голосували від виборів до виборів.

 

А ось незалежні дані про те, що рейтинг Лукашенка за 25 років його незмінного володарювання в Білорусі впав до 20%, видавалися вже набагато реалістичнішими. 

 

За цей час уже виросло нове покоління білорусів, а значній частині старших просто набридло жити «при Саші», який у перші роки правління чи навіть у перші два десятки років «царювання» все гарантував білорусам якийсь більш-менш пристойний рівень життя завдяки збереженню радянської системи господарювання.

 

Але в останні роки вона себе вичерпала і почала давати збої. Усі гадання на кавовій гущі стосовно можливого результату президентських виборів у Білорусі почали втрачати сенс після оприлюнення інформації, що в дострокових виборах, які тривали з 4 по 8 серпня, взяли участь 41,7% виборців. 

 

Так Білорусь опинилась за активністю у достроковому голосуванні попереду планети всієї. Такої активності «достроково віддати голос» у цивілізованому світі ще ніколи не спостерігалося.

 

Слабо контрольоване дострокове голосування в усіх недемократичних країнах є потужним інструментом фальсифікації результатів виборів. А в неділю за кілька годин до закриття дільниць глава ЦВК Білорусі оголосила вибори такими, що відбулися. 

 

Дані державного екзитполу теж не здивували: згідно з ними, Лукашенко набирає 79,7 відсотка голосів виборців. Стандартний результат за всі президентські вибори. Не було мітингів на підтримку опозиції, не було довжелезних черг для складання підписів під підписними листами її кандидатів, не було антилукашенківських виступів по різних містах Білорусі. Залишився лише Лукашенко та намальований йому виборчий результат.

 

Згідно з оприлюдненим екзитполом, інші кандидати продемонстрували такі результати: лідер об’єднаної опозиції Світлана Тихановська — 6,8 відсотка, Анна Канопацька — 2,3 відсотка, Андрій Дмитрієв — 1,1 відсотка, Сергій Черечень — 0,9 відсотка.

 

Проти всіх, за даними опитування на виході з дільниць, проголосували 9,2 відсотка виборців. На 18:00 неділі явка на виборах, згідно з даними Це­нтрвиборчкому країни, становила 79 відсотків.

 

За даними влади, участь у виборах мали право взяли 6,8 мільйона громадян, передає інформагенція dpa.

 

Тим часом голова Центрвиборчкому Білорусі Лідія Єрмошина закликала кандидатів у президенти, які програли на виборах, спокійно прийняти поразку, привітати переможця і не «розбурхувати» маси.

 

«Найголовніше — вміти прийняти поразку. Тобто змиритися з цим, прийняти, привітати. Не хвилювати ту масу, яка його підтримала», — сказала Єрмошина, цитує інформагенція «Інтерфакс-Захід».

Але «прийняти і привітати» згодні не всі. Вже після оголошення попередніх результатів ви­борів вечора неділі Мінськ гудів від сигналів автомобілістів, які таким чином висловлювали незгоду з отриманим «результатом».

 

Ввечері 9 серпня та в ніч на 10-те в центрі білоруської столиці сталися сутички противників Лукашенка з поліцією, десятки людей затримані.

 

Про це повідомляє Білоруська служба «Радіо «Свобода». Видання Tut.by передає, що біля Стели на проспекті Переможців, де зібралися протестувальники, ОМОНівці застосували світлошумові гранати й сльозогінний газ.

 

Видання «Наша нива» розповіло, що світлошумова граната вдарила одного протестувальника в груди, його забрала «швидка». Госпіталізовано також журналіста Associated Press Мстислава Чернова, якого побили під час сутичок.

 

А канал «Белсат» оприлюднив відео, на якому автозак на швидкості збив протестувальника. Акції непокори відбуваються в багатьох містах Білорусі.

 

Але Лукашенко за роки «бацькування» розробив потужну силову машину для їх придушення.

 

«Чекаєте, що перед вами я чи хтось встане на коліна і цілуватиме пісок, яким ви ходили!? Не буде цього! Тому ви маєте це чітко уявляти. Поводьтеся згідно з законом», — відреагував на протести сам Лукашенко. І додав, що «готовий особисто вести діалог». 

 

Тим часом кандидатка в президенти Світлана Тіхановська, а саме на її підтримку в країні проходили наймасовіші акції, закликала прихильників «разом мирно і в рамках закону відстояти своє право вибору на виборах глави держави».

 

Те, що відбувається в Білорусі, громадський діяч Тарас Шамайда називає «початком справжньої народної революції».

 

«Схоже на те, що білоруси справді проголосували проти Лукашенка. Принаймні кількадесят протоколів, які всупереч протидії влади, оприлюднені як у Мінську, так і в провінції, свідчать про перемогу Тіхановської з перевагою в півтора, два, іноді навіть три рази, — пише він у «Фейсбуці».

 

— Блокування інтернету та інші перешкоди дозволяють отримувати лише уривчасту інформацію. Але, безумовно, йдеться про справді серйозні й масові протести, подібних до яких у Білорусі досі не було».

 

Колишній глава МЗС України Павло Клімкін так прокоментував значення білоруських виборів для України: «Вибори у Білорусі не стануть логічним або не зовсім кінцем. Усе найцікавіше почнеться після них. Нам потрібно боротися за європейську Білорусь, цю боротьбу не можемо і не маємо програти, це питання нашої безпеки і нашого існування».

 

Але, схоже, для Києва нічого не зміниться. Лукашенко так і залишиться для нас і не своїм, і не чужим, але все ж сусідом. Він і надалі гратиме у свою гру і залишатиметься для нас «непередбачувано передбачуваним» чи «передбачено непередбачуваним».