Наприкінці липня відзначила свій 80-річний ювілей жителька міста Ірпінь на Київщині Світлана Іванівна Кушнір.
Вона народилася в селі Чичеріне Волноваського району на Донеччині. Там же вчилася в першому класі.
А потім iз батьками переїхала в Нью-Йорк. Ні, не в Америку. В Донецькій області був свій Нью-Йорк, смт, до 1951 року.
Розташований населений пункт на річці Кривий Торець за 10 км від Торецька та за 38 км від Донецька.
Згодом українську школу там закрили, замість неї відкрили дві російські, а селище назвали Новгородським.
Нині воно підпорядковане місту Торецьк. Але пані Світлана має атестат про закінчення Нью-Йоркської середньої школи.
Житейські дороги
Дівчина мріяла про фах учителя, вступала в педінститут, але не пройшла за конкурсом.
Тоді Світлана вирішила податися в Коломию Івано-Франківської області і вчитися там на техніка-технолога меблевого виробництва в технікумі.
Всі, хто знав про її педагогічну мрію, здивувалися. Світлана й сама не могла пояснити свого несподіваного рішення.
Згодом вона зрозуміла, що це був поклик долі: в технікумі Світлана познайомилася зі своїм судженим Григорієм. Вони побралися.
Чоловік закінчив технікум із червоним дипломом і тому міг обирати місце роботи. Він обрав меблеву фабрику в місті Ірпінь поблизу Києва, щоб бути ближче до рідного краю — Чернігівщини.
Працюючи в Ірпені, подружжя Кушнірів здобуло вищу освіту в київських вишах. Світлана Іванівна стала економістом.
Українка в Донецькому краї
Жінка здавна закохана в рідну українську пісню, національну культуру. Вона співає в київському хорі «Гомін» і в ірпінському хорі ветеранів «Пам’ять».
На 50-річчя випуску свого класу у раніше Нью-Йорку на Донеччині Світлана Кушнір одна прийшла у вишитій українській сорочці. Однокласники здивувалися, але констатували, що жінка у вишиванці стає ще красивішою.
Коли в напівпідвалі будинку, де мають помешкання в Ірпені Кушніри, закрили котельню, то чоловік Світлани Іванівни влаштував там майстерню.
А після його смерті дружина власноруч обладнала тут своєрідний приватний музей українознавства. Пані Світлана присв’ятила цей простір пам’яті своєї свекрухи Ганни Григорівни Кушнір — майстерної вишивальниці.
Музей відкрили в липні 2009 року в двох невеликих напівпідвальних кімнатках. Тут експонуються портрет Тараса Шевченка і репродукції його картин. Ще один портрет Кобзаря вишила бабуся зятя Світлани Іванівни.
Пані Світлана Кушнір помістила в експозицію рушники, які вишила її свекруха ще у 1925-26 роках. Ганна Григорівна, готуючись до заміжжя, вишила на одному побажання: «Дай Боже, щастя», а на іншому — «Дочка матері вгодила, що на досвітки не ходила».
Світлана Кушнір зберігає у своєму музеї добірку літератури про Голодомор, книги про боротьбу українського народу за Незалежність Батьківщини і предмети побуту давнього українського села.
Власниця музею може розповісти про народні звичаї і про жахливу трагедію нищення українців голодом у 1932 — 1933 роках.
У приватному музеї українознавства в Ірпені.
Фото з власного архіву.
Відгуки
Процитуємо деякі записи з книги відгуків цього приватного музею українознавства.
«Ви знаєте, я щаслива! В душі співає пісня! Я побачила промінь чистої зорі. Хай буде так завжди й вовіки! Такі музеї відродять Україну.
Сусідка О. Горбаченко».
«Україна — це ми всі.
Знайомі — Ремесло, Портнов, Герасимчук».
«Куточок відпочинку в напівпідвалі змушує задуматись — де ж краще? На Канарах чи в Ірпені? Важливо не тільки побачити, а й відчути! Почитати Шевченка та Руданського в такій тиші, серед вишитих рушників i всіляких предметів минувшини — це дійсно виглядає казково! Радіймо тим, що є на цьому світі такі патріотичні душі! Дякуємо і бажаємо здоров’я, сили та натхнення.
З. А. Руденко, Н. С. Квітка, С. І. Забужко».
«Ще не вмерла Україна і не вмре. Пам’ятаймо про минуле і плекаймо майбутнє.
Тетяна Безручко».
«Україна буде жити, якщо є такі українці.
Ірина і Василь Смолі».
С. І. Кушнір походить із приазовських греків, але вона є патріоткою України, любить українську культуру. На літературних вечорах у бібліотеці та інших закладах культури Ірпеня Світлана Іванівна декламує байки ПавлаГлазового, вірші інших українських поетів.
Під час Євро-2012 незвичайний музей відвідала група німецьких туристів українського походження. Вони теж залишили вдячний запис у книзі відгуків.
Світлану Іванівну з 80-річчям привітали представники влади, працівники культури та поети Ірпеня. А ювілярка й надалі завжди рада вітати відвідувачів у своєму музеї.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
