Зої Салдана звинуватили в расизмі, бо вона не досить темношкіра для зйомок у ролі Ніни Сімон

Фільм про темношкіру американську джазову співачку Ніну Сімон (справжнє ім’я Юніс Кетлен Уеймон), яку свого часу називали Мартіном Лютером у спідниці за її громадянську позицію та боротьбу за права темношкірих, вийшов ще 2016-го, проте скандал довкола цього байопіку розгорівся лише недавно.

 

 

У рамках руху «Чорні життя мають значення» багато американців просять вибачення за злочини своїх предків (а часто — просто «за компанію», адже хто там вже знає, чиї предки які злочини вчиняли), стають на коліно на знак визнання несправедливості рабовласницької політики США позаминулого століття.

 

Іноді ці акції набувають якогось гротескного вигляду, коли мулатів чи метисів, у яких не досить темна шкіра, також звинувачують у неіснуючих гріхах.

 

Так, нещодавно актрису Зої Салдана звинуватили в... расизмі, адже, на думку «обвинувачувачів», вона не дуже темношкіра для цієї ролі, хоча в її жилах тече просто-таки коктейль із крові різних народів — домініканців, пуерториканців.

 

Актриса і направду зізналася, що для ролі їй робили накладний ніс і затемнювали шкіру, і... попрохала вибачення, що дала згоду на зйомки:

 

«Я повинна була зробити все, що в моїх силах, щоб ідеальну темношкіру жінку зіграла саме темношкіра жінка. Хтось інший мав бути на моєму місці. Хтось інший мав розповідати її історію», — палко переконує актриса.

 

Що цікаво, після виходу фільму їй висували такі самі звинувачення, але тоді Зої досить різко відповіла в інтерв’ю журналу «Алюр»:

 

«Немає єдиного способу бути темношкірим. Я граю роль, як умію. Ви мене не знаєте — я темношкіра. Я виховую темношкірих мужчин (в актриси троє синів. — Ред.). Не потрібно звертатися до мене так зневажливо».

 

Та часи змінюються — змінюються і настрої в суспільстві. І ось уже актрисі самій доводиться мало що на коліна не ставати за те, що її предки також зазнавали утисків, правда, від іспанських завойовників.