Уже в перші дні після того, як президент Володимир Зеленський призначив Леоніда Кравчука головою української делегації у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, перший президент України розгорнув неабияку діяльність.
Щоправда, наразі лише інформаційну: ще не взявши участі в жодному засіданні ТКГ (навіть у режимі відеоконференції), Леонід Макарович зробив низку суперечливих заяв у коментарях різним ЗМІ щодо того, яким він бачить мир на Донбасі і чим готовий поступитися у пошуку компромісу з ватажками сепаратистів та з їхніми господарями у Кремлі.
Компроміси від Макаровича
Отже, пан Кравчук готовий до компромісів. Перш за все, він каже про якусь «особливу систему управління» на території ОРДЛО і про вільну економічну зону для них.
І тут простежується улюблена тактика Макаровича ще з початку 90-х минулого століття — пройти «поміж крапельками», бо пропонує сепаратистам «особливу систему управління» та ВЕЗ, але при цьому хоче зробити все так, щоб «не поступатися суверенітетом і незалежністю держави». Хіба ж не чарівник від політики?
«Скажімо, «особливий статус» Донбасу. Я це не сприймаю, тому що мені незрозуміло, що це таке. Але я можу сприйняти не «особливий статус», а «особливу систему управління» в цих регіонах. Це вже компроміс. Управління, але не статус. Значить, уже компроміс, ми вже шукаємо реальні підходи, аби вирішити питання», — пояснює свої мирні «ноухау» Кравчук.
І констатує, що «Росія на це не погоджується», втім перший президент не бачить у цьому проблеми, бо, на його думку, ми маємо виписати, що таке «особливий статус управління регіонами».
«Як я це бачу: треба, щоб вони мали не менше прав і свобод, ніж мають інші регіони України. Тому що повернути їх у такому стані, як було раніше, — це вже не так просто. Тому треба запропонувати більше прав, більше можливостей, але в рамках Конституції України і законів України. Йдеться тільки про систему місцевого самоуправління», — пояснив свою пропозицію новий голова української делегації в ТКГ.
Щодо другого компромісу — пропозиції запровадити ВЕЗ на Донбасі, то політик на пенсії, який iще нещодавно радо брав участь у пропагандистських шоу на російських телеканалах, вдається до спогадів:
«Я колись був президентом, я підписав тоді закон про вільну економічну зону в цих районах. Це міг би бути один із кроків для того, щоб люди почали діяти і розв’язувати складні питання, залучивши туди інвестиції, щоб порівняно швидко відновити життя і дати людям шанс працювати, заробляти і жити нормально».
На його думку, Україна має йти на перемовини, відстоювати національні стратегічні інтереси України, робити поступки взаємні, але не поступатися суверенітетом і незалежністю. Бо останнє питання не обговорюється.
«Але треба шукати вихід, спілкуватися, думати, як краще вирішити, збирати думки з усієї України», — наголосив Кравчук.
Такі думки Макаровича вже здивували багатьох. Зокрема, журналіст Денис Казанський, введений українською стороною до делегації в ТКГ як представник окремих районів Донецької області, каже, що йому складно уявити компроміси на переговорах ТКГ в Мінську.
«Насправді Україна в ході мінських переговорів ішла на компроміси вже не раз... А на які компроміси за цей час пішли Росія та її окупаційна адміністрація? Хтось може назвати хоч один крок, який був зроблений ними назустріч Україні? Позиція росіян і їхніх бойовиків, яку особисто я побачив на переговорах у ТКГ, — «буде або так, як хочемо ми, або ніяк». Мені складно уявити собі компроміси в такій ситуації», — написав Казанський у соцмережах.
Наступальні кроки зі згадкою про Будапештський меморандум
Тоді як Кравчук вважає, що потрібно окреслити певну дорожню карту для подальших дій і узгодити її з ОРДЛО, після цього «можна буде ставити питання на більш високому рівні для остаточного вирішення». Він також сподівається, що Леонід Кучма даватиме поради членам української делегації у ТКГ як людина, яка має багаторічний досвід перемовин у Мінську.
Серед іншого пан Кравчук бажає ще й приєднання США до зусиль iз вирішення конфлікту на сході України. Бо, на його думку, без участі американської сторони вирішити цей конфлікт буде непросто.
Тоді як Сполучені Штати є «найбільш сильною, найбільш багатою країною світу, яка може мати найбільший вплив».
Він також має намір підняти на переговорах питання створення фонду для відновлення Донбасу і зауважує:
«Перший крок — наступальний. Почнемо з Будапештського меморандуму. Україна тоді склала ядерну зброю, 175 ракет. На кожній ракеті стояло по п’ять боєголовок, загалом — більше 1000. Кожна шахта коштувала мільярд доларів, тих доларів, зараз це близько 300 млрд. І цей крок України мав дуже велике значення для зменшення ядерних арсеналів і витрат на ядерні арсенали тих ядерних держав, які сьогодні існують».
За його словами, Україна, виходячи з цього, має право порушити питання про створення спеціального фонду для відновлення зруйнованого Донбасу.
Критика Зеленського — це червона лінія
Серед іншого Леонід Кравчук заявив, що бачить своєю місією на новій посаді «закінчити війну» і буде робити для цього «все, що зможе». Бо вже настав час, коли варто від загальних слів переходити до конкретних дій.
Говорячи ж про «червоні лінії», які не можна переступати, Леонід Кравчук назвав такою «червоною лінією»... критику нинішнього президента Володимира Зеленського і додав: «Той, хто заважає працювати владі і не має ніяких гальм — він виступає тоді проти України».
Відтак глава делегації України в ТКГ з врегулювання ситуації на Донбасі публічно поцікавився у ватажків ОРДЛО, яким вони бачать майбутнє регіону. І чекає від них на відповідь.
За його словами, коли починалися події на Донбасі, він уже звертався на одному з телеканалів до ватажків так званих «Л/ДНР», щоб вони підготували письмові пропозиції про те, що хочуть мати на території цих районів:
«Або це «особливий статус», або це щось таке, де є ознаки державності, чи це автономія. Напишіть, на які кроки ви могли б піти, щоб був компроміс, щоб можна було домовлятися». Ніякої відповіді я не отримав».
Судячи з усього, однією з «червоних ліній» він вважає і прямi перемовини офіційного Києва (Зеленського і керівництва Кабміну) із ватажками сепаратистів. Але й тут бачить вихід!
Бо вважає, що Україна хоча й не повинна вести переговори з представниками ОРДЛО на рівні президента країни, на високому державному рівні, але потрібно шукати формати, коли можуть вести діалог інші переговірники...
Хто ж тоді? Звісно ж старий-добрий друг Кравчука — перший прем’єр-міністр України Вітольд Фокін. Звісно ж, у разі призначення останнього членом делегації в ТКГ (таку пропозицію Макарович йому вже зробив, тож останнє слово за Банковою).
«Це Вітольд Фокін. Його знають на Донбасі, він iз 16 років у шахті. І ми хотіли б мати у групі людину, яку знає Донбас. Щоб він міг сказати, чого хочуть стратегічно, національно і як завгодно люди, які там живуть», — пояснює він свій вибір.
«Якщо ми це обговоримо й подамо в широкому плані, дипломатичними зусиллями всіх разом, і Росія підтримає... Я хочу фонд реанімації Донбасу, люди почнуть відразу за щось конкретне братися», — каже пан Кравчук.
