На вірність українському народові: після присяги частина випускників київських вишів хочуть служити в армії

Понад 250 студентів Національного університету біоресурсів і природокористування України та його відокремлених навчальних підрозділів iз Ніжина і Бережан, а також їхні ровесники з кількох провідних національних вишів столиці, завершаючи підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу, пройшли польовий вишкіл на базі навчального центру «Десна».

 

 

І ось настав момент, до якого вони йшли два роки навчання на кафедрі військової підготовки, — складання присяги на вірність українському народові.

 

 

Змужнілі випускники в урочистому шикуванні на стройовому плацу НУБіП стверджували: «присягаю ніколи не зрадити Українському народові!»

 

Студентка факультету захисту рослин, біотехнологій та екології Аліса Семеняга знає не зі слів, що таке військова служба: «проходила» її змалечку як офіцерська донька.

 

І от тепер, пройшовши польовий вишкіл на полігоні, цілком упевнено почувається у військовому однострої. По закінченні університету й отриманні погонiв молодшого лейтенанта дівчина планує подальшу службу як прикордонеколог.

 

А студент механіко-технологічного факультету Владислав Деркач, склавши присягу, поки що стоїть на роздоріжжі: будувати кар’єру цивільного логіста чи військового — командира танкового підрозділу, на якого вчився на кафедрі військової підготовки.

 

Що спонукало хлопця до набуття військового фаху? Одкровення його друзів, які проходили службу в АТО в найскладніші роки військової кампанії на сході України.

 

Якщо його товариш Євген Гончар уже воював, коли Влад тільки закінчував коледж, то тепер — уже його черга захищати суверенітет держави. І присяга на вірність українському народові, яка лягла на серце в цей складний час, тому підтвердження.

 

Серед офіцерів запасу є також дівчата. 

 

А от Артема Масленнікова, студента юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в урочистих шикуваннях не було: доброволець, зарахований солдатом до складу 93-ї окремої механізованої бригади, він присягав українському народові п’ять років тому, 25 червня 2015 року, в смт Черкаське. І майже відразу потому — бої в Пісках, Водяному.

 

Сьогодні не треба розповідати, яке пекло там було. А зараз він прийшов привітати своїх товаришів, з якими два роки навчався на кафедрі військової підготовки НУБіП і пройшов польовий офіцерський вишкіл.

 

Ось він уже конкретно знає майбутнє місце роботи, і воно поки що аж ніяк не пов’язане з юриспруденцією:

 

— Служитиму в Зброй­них силах України на посаді командира танкового взводу 72-ї механізованої бригади. Адже бачите, яка напруга останніх днів, хоча б ті ж заплановані маневри росіян «Кавказ 2020» біля наших кордонів...

 

Валентин ОБРАМБАЛЬСЬКИЙ