Відсутність чемпіонського результату, котрого традиційно чекають від команди з іменем, змусила президента київського «Динамо» Ігоря Суркіса знову прийняти емоційне рішення щодо тренерського штабу «біло-синіх».
І хоча свого часу він заявляв, що подібний підхід до вирішення принципових кадрових питань залишився в минулому, миттєва відставка всього тренерського штабу «Динамо» після неочікуваної поразки «Колосу» в останньому турі чемпіонату країни говорить про протилежне.
І дарма, що Олексій Михайличенко, заступивши на посаду очільника команди вже після старту чемпіонату, зумів виконати обидва завдання на сезон — виграти Кубок та вивести команду до кваліфікації Ліги чемпіонів…
Нещодавно український легіонер угорського «Фехервара» Іван Петряк, аналізуючи рівень вітчизняного чемпіонату, сказав, що запекла боротьба одразу трьох команд за віце-чемпіонський титул УПЛ обумовлена не падінням ігрового рівня «Динамо», а зростанням класу його суперників — «Зорі» та «Десни».
З одного боку, це твердження, можливо, й вірне, утім це говорить лише про те, що «Динамо» не прогресує, а стоїть на місці, адже нинішній чемпіонат головний конкурент динамівців — «Шахтар» — виграв iз рекордною перевагою у 23 бали.
Тож Ігор Суркіс і шукає нових рецептів для покращення позицій своєї команди на внутрішній арені. Загалом, без чемпіонства «Динамо» завершило сезон уже вчетверте поспіль. При цьому була у «біло-синіх» і довша (шестирічна) смуга без золотих нагород, яку їм удалося перервати під орудою Сергія Реброва.
Утім повторного пришестя цього наставника на тренерський місток київського гранда, напевно, чекати не варто, адже він веде успішну співпрацю з угорським «Ференцварошем», із яким виграв чемпіонський титул та готується до «лігочемпіонської» кваліфікації.
При цьому Ребров згадує, що в останній (нечемпіонський) сезон його роботи на чолі «Динамо» він мав певні складнощі у стосунках із керівництвом київського клубу.
«Коли у тебе є успіх — усі раді. За протилежних обставин ставлення різко змінюється. Така особливість тренерської роботи», — пояснює Ребров.
Бажання Ігоря Суркіса бачити на посаді головного тренера «біло-синіх» спеціаліста з динамівським серцем прослідкувати нескладно. Єдиним винятком iз цього правила були росіяни Юрій Сьомін i Валерій Газзаєв, які до того ж, мали і статус перших іноземних наставників київського клубу.
Водночас у вітчизняному футбольному просторі все частіше й голосніше лунали думки про необхідність запрошення до динамівського табору якщо не іноземця з досвідом роботи в західноєвропейських клубах, то бодай тренера з позадинамівської орбіти, котрому вдасться вдихнути в «динамо-машину» нове життя.
Після того як одні ЗМІ повідомили про відмову Реброва вдруге повернутися в «Динамо», інші — поширили новину про те, що екснаставник донецького «Шахтаря», 74-річний румун Мірча Луческу — основний кандидат на посаду очільника «Динамо».
І, що цікаво, останнім часом така інформація спливала не вперше. Утім відомий динамівець Леонід Буряк просив не вірити різним чуткам і наголошував, що «Динамо», як найбільш іменитий клуб на пострадянському просторі, має свої традиції, котрі потрібно поважати.
З огляду на такі заяви динамівської легенди, добре знайомої з політикою клубу, прихід до табору «біло-синіх» незнайомого легіонера виглядало справою малореальною.
Ударом по традиціях «Динамо» могла розглядатися й поява на тренерському містку клубу вітчизняного наставника без динамівського коріння. А серед таких імовірних кандидатів ЗМІ називали Романа Григорчука, Мирона Маркевича, Юрія Вернидуба та Віктора Скрипника.
За таких обставин прийнятнішим для «біло-синіх» був фахівець, біографія котрого так чи інакше пов’язана з «Динамо». На місце перевіреного очільника вже була готова кандидатура Олега Блохіна, котрий заявляв про свою готовність вдруге очолити свій рідний клуб.
Якщо ж дивитися на нове тренерське обличчя, то на цей випадок, начебто, розглядалася постать нинішнього очільника «Ворскли» Юрія Максимова, котрий, дійшовши з полтавчанами до фіналу національного Кубка, показав, що здатен давати результат у доволі скромних умовах.
Власне, в 90-х роках минулого століття, перед від’їздом до німецького «Вердера», Максимов кілька сезонів провів за київський клуб, тож вочевидь міг вважатися представником динамівської сім’ї.
На випадок, коли й нетривалого перебування в біло-синьому клубі достатньо для отримання статусу «своєї» людини, до числа ймовірних кандидатів на пост очільника «Динамо» включили іспанця Рауля Ріанчо, котрий кілька років провів у динамівському колективі, виконуючи обов’язки асистента Сергія Реброва.
Але у четвер «інсайди» з усіх боків говорили про те, що динамівське керівництво саме з Луческу в Києві активно обговорює деталі його контракту, хоча в такий сценарій розвитку подій палкі шанувальники київського клубу вірити відмовлялися.
Однак румунські мас-медіа повідомляли, що власник «Шахтаря» Рінат Ахметов аж ніяк не проти того, що колишній наставник «гірників» стане біля керма їхнього найзапеклішого конкурента.
Щодо вибору Суркісом персони Луческу, то на користь досвідченого румуна, начебто, зіграла його добра обізнаність з українським футболом. За свою ж роботу в «Динамо» Мірча може отримати три мільйони євро на рік.
Зрештою, яким би не був вибір Ігоря Суркіса, уболівальникам «біло-синіх» треба пам’ятати слова Леоніда Буряка, котрий наголошує: «За «Динамо» зараз переважно виступають вихованці своєї школи й гравці, котрі клубу по кишені. А в нинішній ситуації жоден тренер не скаже, що він прийде й одразу виграє чемпіонат і добре виступить у Лізі чемпіонів».
