Один з основних способів не заразитися коронавірусом та не наражати на небезпеку інших — залишатися вдома.
Наскільки українці дотримуються цього принципу після майже трьох місяців карантину, спробували з’ясувати соціологи.
Понад місяць тому, з 24 травня по 4 червня, Київський міжнародний інститут соціології провів опитування методом САТІ (телефонне інтерв’ю з використанням комп’ютера, на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів) щодо того, як українці дотримуються карантинних умов.
До вибірки не ввійшли тимчасово непідконтрольні Україні території — АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей. Під час опитування проведено 2000 інтерв’ю.
Дослідження показало, що впродовж останнього тижня 90% населення один чи більше разів виходили з дому. З них 37% виходили декілька разів на день, 22% виходили раз на день, тобто майже 60% (37%’22%) виходять на вулицю не менше, ніж раз на день. Лише 10% опитаних сказали, що взагалі не виходили з дому впродовж тижня.
Генеральний директор КМІС, доктор філософських наук, професор Володимир Паніотто переконаний: якби карантин продовжився, то кількість захворювань на день впала би до нуля чи поодиноких випадків до 10-15 червня.
Але після запровадження урядом першої фази послаблення карантину 11 травня реальна кількість підтверджених діагнозів пішла вгору, і зараз небезпека захворіти майже вдвічі вища, ніж під час суворого карантину. До того ж цей показник останнім часом зростав.
«На вихід із дому впливає не освіта, а рівень зайнятості»
— Дані нашого опитування показують, що 60% населення виходить на вулицю щонайменше один раз на день, у середньому українці виходять на вулицю 10 разів на тиждень. Сукупно з недотриманням норм безпечної поведінки на вулиці і в транспорті це й спричиняє нову хвилю зростання захворювань, — говорить учений. — Частково зростання можна пояснити збільшенням кількості тестувань, але лише частково, бо кількість тестувань не збільшується за експонентою.
— Володимире Іллічу, яка закономірність існує між освітою та виходом на вулицю під час карантину і чому так відбувається? Вочевидь, частіше виходять на вулицю ті, хто ходить на роботу, — це так?
— Залежність між освітою та виходом на вулицю під час карантину практично лінійна: люди з неповною середньою освітою чи нижче виходять на вулицю 7,8 раза на тиждень (тобто в один якийсь день два рази, а в інші дні — один раз), люди з повною середньою освітою виходять 9 разів на тиждень (тобто в середньому два дні двічі і 5 днів по одному разу), а люди із середньою спеціальною і вищою освітою виходять 10,2 раза і 10,4 раза відповідно (тобто три дні по два рази і чотири дні по разу).
А от запитання, чому так відбувається, набагато складніше, бо соціальні явища взаємопов’язані і дуже часто якісь дві ознаки виглядають скорельованими, в той час як і на одну і на другу ознаку впливає третій фактор (це так звані хибні кореляції). Пошук таких закономірностей складний і не завжди очевидний. Але ви маєте рацію — частіше виходять на вулицю ті, хто ходить на роботу. Але до чого тут освіта? Виявляється, що чим вища освіта — тим менше пенсіонерів у цій освітній групі. Так, серед людей із неповною середньою освітою чи нижче — 60% пенсіонерів, серед людей з повною середньою освітою — 34% пенсіонерів, серед людей із середньою спеціальною освітою — 32% пенсіонерів і серед людей із вищою освітою — 18% пенсіонерів. Річ у тім, що рівень освіти в країні постійно підвищувався, і тому серед пенсіонерів рівень освіти нижчий, ніж серед працюючого населення. Тому реально на вихід із дому впливала не освіта, а рівень зайнятості.
Володимир Паніотто.
Фото з сайта 112.ua.
«Чоловіки частіше «швендяють» по вулиці, ніж жінки»
— Чому чоловіки частіше від жінок виходять на вулицю декілька разів на день?
— По-перше, як ми вже казали, середня тривалість життя у жінок на 10 років більша, ніж у чоловіків (76 і 66 років відповідно, хоча через відсутність перепису протягом майже 20 років усі ці дані ненадійні). Так, серед жінок 16% тих, хто старші 70 років, а серед чоловіків удвічі менше — 8%. Тому серед жінок більше пенсіонерів, ніж серед чоловіків: серед жінок їх 30%, а серед чоловіків тільки 23%. До того ж пенсіонерки-жінки в середньому старші, ніж пенсіонери-чоловіки.
Але навіть після врахування всіх цих факторів і виділення чоловіків і жінок однієї вікової групи деяка різниця залишається, чоловіки чомусь усе одно частіше «швендяють» по вулиці, ніж жінки, це потребує більш детального аналізу.
— Чи варто, за вашим прогнозом, знову звернутися до умов суворого карантину? Ви розповідали, що 80% людей дають позитивну відповідь на пропозицію продовжити суворий карантин щонайменше на місяць.
— Дійсно, в наших опитуваннях майже 80% готові були до продовження карантину на місяць і більше, з них 70% — на два місяці і більше, і 59% опитаних українців згодні дотримуватися карантину стільки, скільки потрібно. Ці дані, до речі, показали, що значна частина людей, які в наших опитуваннях кажуть, що їм вистачить запасів грошей лише на місяць, готові бути на карантині більше місяця (втім, люди в усіх країнах не люблять відверто казати про свої статки, це одне з найбільш делікатних питань). Це як в анекдоті про Миколу, який молився: «Боже, допоможи, жити вже нема за що, їжа закінчується, у кишені ані гривні не залишилося…» І тут голос із неба: «Миколо, ти що — Бога обманюєш?» — «Боже, то що — долари міняти?»
Жаль, що уряд піддався тиску 20% населення і полегшив карантин, бо ми, як показує математична модель, ще два тижні тому мали б нульові чи одиничні захворювання. Зараз же це як джин, випущений із пляшки, — люди сприйняли послаблення карантину як його відміну, і загнати його назад буде вже надзвичайно важко. Регресійна модель показує, що 4-5 липня ми вже можемо перетнути межу в 50 тисяч встановлених діагнозів (станом на 9.00 ранку 5 липня було встановлено 48500 діагнозів. — Ред.). Україна вже обігнала Польщу і ще декілька країн, від яких відставала за кількістю захворювань.
«Коронавірус показав, як легко маніпулювати громадською думкою»
— А яка мета вашого запитання про походження вірусу, хіба люди можуть це знати?
— Звичайно ж, люди не можуть цього знати, але ми хотіли дізнатися, чи впливають на них різні чутки, маніпуляції, провокації. Результати дещо розчарували. Виявилось, що найбільше респондентів — кожен третій, 37% — обрали варіант, що коронавірус був «спеціально розроблений і навмисно поширений у світі для зменшення чисельності населення та/чи завдавання шкоди окремим країнам». Ще 29% обрали варіант, що коронавірус «зроблений штучно у лабораторії, але його поширення у світі було випадковістю».
(Таким чином, 66% респондентів обрали один із двох варіантів, який означає штучне походження коронавірусу.) Обрали варіанти, що коронавірус з’явився природним шляхом і потім поширився на світ — 18%. І тільки 16% сказали, що не знають, чи відмовилися відповідати.
Одна моя знайома сказала, що реакція на всі ці коронавірусні розмови і чутки — це хороший тест на адекватність. Мені хтось надіслав матеріали, в яких доводилося, що Білл Гейтс розповсюдив вірус, щоб потім нажитися на вакцині проти вірусу. І це про людину, яка вклала майже 30 млрд доларів у доброчинність і започаткувала ініціативу вкладати половину своїх статків у доброчинність. Ну чому б людям, які читають різну маячню, якщо навіть вони не вірять у добрі наміри Гейтса, не подумати, навіщо Гейтсу так складно наживатися на коронавірусі, коли він може просто віддати на доброчинність на 10 млрд менше? Результати нашого дослідження показують, як легко люди вірять у змови, конспірологію, таємні лабораторії і взагалі, як легко маніпулювати громадською думкою.
