Майже 78% — за царя: як росіяни проголосували за «довічного» Путіна

У Росії у середу, 1 липня, закінчився плебісцит щодо внесення змін до Конституції, який тривав із 25 червня.

 

 

Під час голосування державні кремлівські ЗМІ проводили активну агітацію за внесення змін, які накинув росіянам Кремль.

На думку російської опозиції, єдиною метою внесення поправки до Конституції є гарантування Володимиру Путіну можливості залишатися при владі до 2036 року.

 

Автором поправок є сам президент Росії. У передостанній день плебісциту Владімір Путін виступив публічно, закликаючи своїх земляків узяти участь у голосуванні.

 

Як зазначав інформаційний портал «Медуза», президент ні разу не згадав про те, що зміни до Конституції дають йому можливість повторно подати заявку на найвищу посаду в цій країні. 

 

Попри те, що це заборонено законодавством, щоб результати не впливали на волевиявлення громадян, ЦВК Росії опублікувала перші результати голосування щодо Конституції ще до закриття виборчих дільниць.

 

За результатами підрахунку 1% протоколів, поправки підтримали 74,18% виборців, «проти» висловилися 24,69%, повідомляє «Нова газета». Це практично збігається з даними екзитполів, оприлюднених Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦИОМ).

 

Фактично, ще до підрахунку влада прикинула і «намалювала» результат референдуму — від 73 до 76% підтримки росіянами. Проте «остаточні результати» виявилися навіть ліпшими: за підсумками підрахунку 100% протоколів, за поправки проголосували 77,92% виборців, стверджують у ЦВК. Не підтримати зміни до Основного закону зважилися 21,27 відсотка росіян, повідомляє ТАСС.

 

Як завжди, найвища явка зареєстрована в Чечні, диктатором якої є відданий опричник Путіна Рамзан Кадиров. Тут же — і найвищий рівень підтримки змін до Конституції — понад 90 відсотків. Аналогічна ситуація в Дагестані.

 

Заради балансу й видимості «вільного волевиявлення» є навіть один-єдиний регіон, де конституційні зміни не підтримали. Це Ненецький автономний округ, як стверджує російська Вікіпедія, «найбільш малонаселений суб’єкт Російської Федерації» — мешканців лише 44 тисячі. Тут 54,57% виборців проголосували проти. 

Поправки до Конституції, зокрема, передбачають посилення президентської влади в Росії, дають чинному президенту Володимиру Путіну право взяти участь у наступних президентських виборах, створюють новий конституційний орган — Державну раду.

 

Опозиція не вибрала єдиного ставлення до голосування — КПРФ і комітет «НІ!» закликали голосувати проти, Олексій Навальний і партія «Яблуко» — бойкотувати референдум. Соціологи проводили опитування, які показували низьку підтримку поправок у всього населення в цілому і високу — у готових прийти на дільниці.

 

Багато прихильників опозиції закликали вийти на акції спротиву проти поправок 1 липня у центрі Москви. Але протести вже нічого не змінять, бо Путін уже підписав оновлений проєкт Конституції, він уже з’явився друком, тобто вже лігітимізований. Плебісцит був лише незграбною спробою Кремля надати «процесу» видимість демократичності. 

 

Та й факт залишається фактом: більше половини населення Росії, попри погіршення матеріального стану, підвищення пенсійного віку, ізоляцію країни від решти світу, свято вірить, що керманичу Росії немає альтернативи, що він є богообраним та головним світочем і носієм справедливості на світовій міжнародній арені, а йому протистоять та заважають усілякі змовники глобального масштабу.

 

Хоча питання «вічного Путіна у владі» було і головним, але, нагадаємо, що росіяни мали загалом оцінити та висловитися стосовно 206 поправок до Основного закону, про більшість з яких основна частина виборців навряд чи мала бодай якесь уявлення. 

 

Утім у загальному «пакеті», за який голосували, ще безліч важливих змін, які можуть визначити життя Росії (і не лише) в найближчому майбутньому. Важлива зміна вноситься в 79-ту статтю Конституції.

 

Вона наділяє владу Росії правом не виконувати рішення міжнародних судів, якщо останні «суперечать» Кон­ституції РФ. Ідеться, наприклад, про незручні для Москви рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), куди звертаються громадяни Росії, яким не вдалося добитися справедливості у себе на батьківщині. 

 

Інші поправки роблять суддів вищих судів залежними від президента. У разі схвалення поправок глава держави (через Раду Федерації) зможе знімати суддів Конституційного, Верховного, касаційних та апеляційних судів «у разі вчинення ними вчинку, який ганьбить честь і гідність судді, а також в інших передбачених федеральним конституційним законом випадках, які свідчать про неможливість здійснення суддею своїх повноважень». За наразі чинною Конституцією, у президента немає права знімати суддів.

 

83-тя стаття щодо повноважень президента стає  багатослівнішою, а президентські повноваження значно розширюються. Поправки передбачають, що президент може змінювати не тільки суддів, але також одноосібно знімати прем’єр-міністра (не розпускаючи уряд) і генпрокурора. Президент зможе «здійснювати загальне керівництво урядом» (в чинній конституції говориться, що президент тільки «має право головувати на засіданнях» уряду).

 

В Основному законі з’яв­ляється нова 92-га стаття, де йдеться про гарантії для колишніх президентів. Перший її пункт гарантує недоторканність експрезиденту. Раніше це в Конституції прописано не було, але фігурувало в законодавстві. Крім того, оновлена 95-та стаття гарантує колишньому главі держави довічне сенаторство.

 

Істотно змінена і 93-тя стаття, яка на даний момент визначає тільки умови імпічменту. Тепер пропонується аналогічну — вкрай складну — процедуру застосовувати і в разі позбавлення недоторканності колишнього президента.

 

Для цього Держ­дума повинна висунути йому звинувачення у державній зраді або в іншому тяжкому злочині, звинувачення повинні підтвердити Верховний і Конституційний суди, потім дві третини депутатів Держдуми і дві третини сенаторів повинні проголосувати за позбавлення недоторканності. Вся процедура повинна зайняти не більше трьох місяців.

 

Поправки вводять у Конституцію і новий держорган — Держраду — про який у чинній Конституції нічого не сказано. Держрада фактично існує ще з 2000 року як дорадчий орган під головуванням Путіна, в який входять губернатори, голови Держдуми і Ради Федерації і глави парламентських фракцій.

 

При цьому в 11-й статті Конституції говориться, що державну владу в Росії здійснюють тільки президент, двопалатний парламент, уряд і суди. Держрада до цього переліку не входить. Повноваження Держради Конституцією не обмежені, їх пропонують встановити спеціальним законом.

Серед поправок безліч популістських ходів консервативно-націоналістичного спрямування. Наприклад, конституційне визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки, таких собі «ідеалів», «віри в Бога», «захисту історичної правди» і поправка про росіян як «державотворчого народу».

 

Крім того, в новій статті 67 (1) говориться, що Росія є правонаступницею СРСР і держава зобов’язується виховувати патріотизм і повагу до старших у дітях, які є «найважливішим пріоритетом державної політики Росії».

 

У 67-й статті з’явився новий пункт 2 (1) про захист суверенітету і територіальної цілісності. Там ідеться про те, що «дії (за винятком делімітації, демаркації, редемаркації державного кордону Російської Федерації з суміжними державами), спрямовані на відчуження частини території Російської Федерації, а також заклики до таких дій не допускаються».

 

До сих пір у конституції не було згадки про неприпустимість сепаратизму. З’явилася і згадка якихось «федеральних територій», які можуть бути створені в Росії відповідно до федеральних законів.

 

У Конституцію внесли також соціальні поправки про «щорічну індексацію пенсій» і мінімальну оплату праці не нижче прожиткового мінімуму.

 

Однак експерти сходяться на думці, що ці соціальні поправки нічого не змінять у житті росіян, хоча саме на це купилося чимало виборців пенсійного віку. Чинна Конституція 1993 року вже передбачає оплату праці не нижче МРОТ (стаття 37).

 

А пенсійні виплати та їх індексація регулюються кількома законами. Водночас нова Конституція не скасує непопулярне у росіян підвищення пенсійного віку.

 

Сили «притомних» і «зазомбованих» розділись в Росії на дві нерівні групи, перші вважають поправки «конституційним переворотом», а другі — кращим майбуттям для їхньої країни. Перші констатують, що за попередні 20 років володарювання Путіна в Росії нічого не змінилося, що тепер президент-банкрот вирішив для збереження себе у владі розбудувати класичну диктатуру й автократію.

 

«За 20 років він сформував свою державу, свій політичний режим, і ось ці поправки, які стосуються Бога, які стосуються тисячолітньої російської історії, які стосуються російського народу як державотворчого народу, — це все особисто для Путіна, я думаю, страшно важливо, і для його ближнього кола, тому що ці поправки фіксують ідеологічний каркас путінізму» — сказала в розмові з «Євроньюс» учасниця антипутінського комітету «Ні» Юлія Галяміна.