Як відомо, до травневого параду перемоги з нагоди 75-ї річниці закінчення Другої світової війни (Великої Вітчизняної війни, у кремлівському трактуванні) Кремль готувався довгими місяцями.
Та що там — останніми роками. Не вийшло, з огляду на пандемію коронавірусу.
Російський президент Володимир Путін у квітні оголосив про перенесення параду з традиційної дати на не менш історичну: 24 червня, коли 1945 року в Москві відбувся військовий парад iз нагоди перемоги над нацистською Німеччиною. Тому 9 травня майже в півсотні містах Росії відбулися лише покази військової авіації.
«На зло ворогам...»
Якщо у квітні Кремль мотивував перенесення параду перемоги на червень турботою про здоров’я громадян та самих учасників параду, то тепер про цей мотив зовсім забули. Потрібно провести за будь-яку ціну, бо ж — «ми за ціною не постоїмо».
За добу перед проведенням параду в Росії було зафіксовано 7,1 тисячі нових випадків зараження коронавірусом. Загалом у РФ підтверджено вже 607 тисяч випадків небезпечного інфікування.
За цим показником РФ — на третьому місці у світі, після США та Бразилії. Ситуація на порядок гірша, ніж вона була у квітні, коли відмінили парад 9 травня. Але тепер уже має значення лише мета, а не ціна її досягнення. Путін вирішив відсвяткувати свою перемогу як абсолютного самодержця Росії після прийняття поправок до Конституції про його довічне правління, а перемога у Другій світовій була лише фіговим листком для прикриття його особистого сумнівного тріумфу.
Раніше Кремль повідомляв, що запрошення бути присутніми на параді надіслано в кілька десятків країн, у тому числі і до держав Європейського Союзу, США та Японії. Але на парад 24 червня прибули лише лідери семи країн-васалів Москви.
Росія, яка більшість своєї історії провела у війнах та «парадах перемоги», не знає іншої форми самозвеличення, окрім як через демонстрацію свої сили.
В цьому є щось тваринне, первинне, коли орангутанг чи шимпанзе шкірить зуби і б’є себе в груди, доводячи, що саме він є главою прайду. Це нагадує «міряння піськами» недоумкуватих підлітків у шкільному туалеті.
«Парад є частиною пропагандистської діяльності Кремля», — пояснює військовий аналітик Алєксандер Ґольц.
«Парад у Росії — це своєрідна ударна зброя, яка б’є по мозку, викликає ейфорію, і це працює», — додає російський експерт.
Бо так найпримітивніші з російського суспільства забувають про свою убогість та упослідженість, відчувають себе володарями світу.
З парадів у білих рукавичках росіян розсилають убивати по всьому світу.
Озброєні хороводи втратили прихильників?
Організацію військового параду під час пандемії коронавірусу критикували активісти російської опозиції, правозахисники та деякі незалежні коментатори. Але це був голос волаючого в пустелі.
Бо ж «народу потрібні перемоги». Не теперішні — то хоч колишні. Менш численні паради відбулися також у більшості регіональних центрів войовничої імперії. Тим часом 25 міст Росії категорично відмовилися організовувати паради в регіонах: місцеві чиновники вирішили, що епідемічна ситуація надто серйозна для штучно створюваної юрби.
«Друзів Путіна» варто знати в обличчя. Стало відомо, що до Москви прибули президенти пострадянської «співдружності».
З Білорусі — Олександр Лукашенко (разом iз синами, законним і позашлюбним), з Казахстану — Касим-Жомарт Токаєв (експрезидент Нурсултан Назарбаєв не приїхав, пославшись на те, що захворів на коронавірус), iз Киргизстану — Сооронбай Жеенбеков, iз Молдови — Ігор Додон, iз Сербії — Александар Вучич, iз Таджикистану — Емомалі Рахмон та з Узбекистану — Шавкат Мірзієєев.
Президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков при цьому не був присутній на мілітарних заходах, бо після прибуття до Москви у двох членів киргизької делегації виявили коронавірус. Як наслідок, делегація Киргизстану терміново «депортувалася» на батьківщину. Чи встиг Жеенбеков зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним — не повідомляють.
Окрім того, до Москви на урочистості прибули глави маріонеткових невизнаних світовою спільнотою «республік», які утворилися внаслідок військової агресії Росії: з Південної Осетії та Абхазії.
Прибула також делегація з Боснії і Герцоговини, але державною її важко назвати, бо вона репрезентувала лише одну третину боснійського керівництва — шовіністично-націоналістичну Республіку Сербську.
Сам урочистий захід тривав одну годину й 15 хвилин. Як зазначається на сайті міноборони Росії, у проведеному на Красній площі параді взяли участь понад 14 тисяч військових, а також 234 одиницi історичної і сучасної військової техніки та 75 літальних апаратів — літаків і гелікоптерів.
Серед сучасної техніки були представлені 24 новинки масового знищення людей — це рекордна кількість для московських парадів.
У більшості демократичних країн од військових парадів відмовилися взагалі. Але ще проводять, як, скажімо, у Франції, але переважно у формі вшанування жертв усіх попередніх воєн.
Росія і Китай надалі залишаються країнами недемократичного світу, де військові паради є не спогадом про минулі жертви, а обіцянкою майбутніх. У цих двох країнах найбільшу гордість викликає демонстрація найсучасніших видів зброї масового знищення людей.
Військовий парад, як стверджує російська влада, відбувся за посилених заходів санітарної та епідеміологічної безпеки. Серед іншого, обмежили присутність журналістів на Красній площі. Також у столиці постімперії скасували інші масові заходи.
