Мандатний мінімум: чому лише двоє українських шосейників виступатимуть на Олімпіаді в Токіо

Про те, що українські гонщики здобули одну чоловічу ліцензію на Ігри-2020 і одну жіночу, повідомлялося на сайті НОКу ще восени.

 

 

Мимоволі подумалося, що через перенесення Олімпіади кваліфікація триватиме за якісь додаткові квоти.

 

 

На жаль, не так сталося, як гадалося — ми ще можемо сподіватися на нові перепустки для майстрів треку, але не на шосе.

 

Прокоментував ситуацію, на прохання «УМ», державний тренер iз велосипедного спорту Олексій Солнцев.

 

— Світову змову «проти України» чи якісь інші прояви конспірології шукати не варто?

 

— Безумовно — ні. МОК і Міжнародний союз велосипедистів (UCI) визначили граничну кількість учасників у шосейних номерах програми, зокрема, 130 чоловіків та 67 жінок на групову гонку. Причому шістка країн-лідерів має максимальні п’ять путівок для чоловіків, тоді як для прекрасної статі ця пропорція виглядає трішки інакше: 5—4. Аби вибороти, приміром, по дві путівки в оцій дисципліні, потрібно увійти до числа, відповідно, 32 і 22 передових велодержав.

 

Ті, які прорвалися, — це мізер, порівняно з географією претендентів. Україна ж виявилася буквально поруч — 34-ю. Аналогічно, право виставити від країни бодай по одному бійцю на роздільний старт можна отримати, перебуваючи в ТОП-30 чоловічих делегацій та в ТОП-15 — жіночих. Бува, кілька, здавалося б, гарантованих перепусток передають з оцього загону на користь окремих велосипедистів чільної сотні світу.

 

— За великим рахунком, ми не надто відступили після Ріо-2016, коли згадати, що Ганна Соловей пручалася наодинці, посівши 20-те місце за підсумками «розділки» та 36-те місце (з-поміж 68) у групових перегонах. Так само обидві дисципліни «закрив» Андрій Гривко — відповідно, 18-та та 41-ша позиції. Тоді як Денис Костюк та Андрій Хрипта не зуміли фінішувати на довгій дистанції (241,5 км) у Форті Копакабана...

 

— І все-таки, чотири роки тому диспозиція була іншою. Ми мали двох-трьох гонщиків рівня Про-туру, плюс свої континентальні команди KOLSS та ISD. Виступаючи ц змаганнях вельми солідного рівня, ці спортсмени додавали суттєві бали в олімпійський рейтинг. Через об’єктивні причини цих клубів ми недорахувалися. Щоправда, ц своєму дивізіоні є Lviv cycling team, але цього замало, щоби кинути рукавичку зіркам. Окремі ж легіонери, звісно, накопичували очки за кордоном, та перетнути рубіж «1+1» наші не встигли.

 

— А коли, власне, ця завіса глобального відбору впала?

 

— Про ліцензії шосейників було оголошено в третій декаді жовтня, й слід зазначити, що напряму не пощастило прекрасній статі. Тоді скасували серію гонок, зокрема престижну багатоденку в Малайзії. І так, рухаючись майже весь відбірний цикл у діапазоні двох квитків на Ігри, дівчата опинилися без омріяної «розділки» за якихось два тижні до завершення, так би мовити, всієї кампанії.

 

— Варто назвати тих, хто вів достойне полювання, адже ці панянки залишаються актуальними й на завтра?

 

— Будь ласка. У львівському колективі відточували майстерність Валерія Кононенко та Олена Шарга, та нині перша з них перебралася до бельгійського клубу. Відповідно, маршрут Тетяни Рябченко, швидше за все, проляже з Бельгії до іншої точки континенту, адже є кілька варіантів. Щодо Ольги Шекель, то вона продовжила угоду з жіночою версією Astana Team — команда базується в Італії. Взимку наша землячка перемогла на турецькому «Гран-прі Газіпаша».

 

— Інколи доводиться чути, мовляв, світові гранди чоловічого велоспорту розчарувалися в наших гонщиках, і ті перебиваються скромними контрактами...

 

— Не поспішав би з подібними висновками. Справді, в межах Про-туру ганяється лише Марк Падун iз «Бахрейн Меріда». У цього парубка 1996 р. н. прекрасні перспективи. Цілком поважною структурою є польський Wibatech Merx, де тримає марку на рік старший Анатолій Будяк. Зовсім не пересічні у світовому велоспорті континентальні команди Китаю представляють Віталій Буц, Михайло Кононенко, Олександр Поливода, Андрій Василюк та Олександр Головаш. На підході до «основи» чемпіон Європи-2019 серед юніорів Андрій Пономар iз Чернігова, вихованець Миколи Аксюти. Наступного року йому можна вже разом з дорослими гонщиками навіть вести суперечку за Токіо. 

 

— До речі, оскільки набуті ліцензії не є іменними — як відбуватиметься відбір щасливого власника та власниці олімпійських мандатів?

 

— Як завжди, за жорстко визначеною системою відбору, прийнятою федерацією й міністерством. Велике значення матиме, як завжди, виграш національного чемпіонату, однак трапляється, що людина за збігом обставин на трасі випереджає інших фаворитів чемпіонату країни, хоча цей аргумент не підтверджується міжнародним рейтингом даного гонщика. Тоді вирішуватиме тренерська рада. Зазвичай беруться до уваги результат індивідуальної гонки «на час», стабільність сезону тощо.

 

— Якої ваги надається виступу претендентів на чемпіонаті України нинішнього року й чи всіх найкращих варто там очікувати на старті?

 

— За сприятливих рішень МОЗ України сподіваємося провести чемпіонат у середині липня у Вінниці. А стосовно «всіх кращих»... Це було б дивним заперечувати. З одного боку, визначатимуться наші повпреди на чемпіонат світу-2020, запланований наприкінці вересня в Швейцарії. З іншого — хто пропускає вітчизняну першість, ризикує не потрапити до штатного складу збірної. До речі, ще про одну обставину: розглядатимуть тих гонщикiв, які стоять «на біопаспорті» та пройдуть усі антидопінгові тестування. Аби уникнути непорозумінь. Отже, насолоджуватися медаллю приємно, але треба ще виконувати загальні вимоги. Погодьтеся — це нормально. 

 

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ