«Повільна мода»: як відповідальне ставлення до одягу і взуття може врятувати світ

17.06.2020

Україна старанно намагається «йти в ногу з часом», і, врешті, у списку трендів у нас не лише айфони, а й екологія.
 
У Києві з’являються станції роздільного збору сміття, у соцмережах молодь розповідає, як відмовляється від поліетиленових пакетів у супермаркеті, а обгортку від морозива вперто несе до смітника, щоб не зловити на собі докірливий погляд перехожих. Подібно популярною є тема, яка ніколи не перебувала за межею «актуальності», це — фешн-індустрія. 
 
Кожен третій користувач Instagram має у своєму гардеробі близько шести пар «палених» кросівок Balensiaga, Nike і Adidas Superstar (всі хотіли бути супер), бігає дивитись на нові колекції у Bershka, скуповує по десять непотрібних футболок у NewYorker, бо там знижки (на 50 грн дешевше, то вам не дитяча забавка!) і не втомлюється безперестанку обговорювати це з друзями.
 
І парадокс у тому, що теми, які мають безпосереднє відношення одна до одної, ніколи не перехрещуються в обговореннях. 
 
Насправді, індустрія одягу займає другу позицію із забруднення навколишнього середовища, після промислового виробництва.
 
Виробничі процеси, пов’язані з виготовленням тканини, супроводжуються застосуванням і виділенням маси шкідливих речовин. Відхилення від допустимих норм викиду токсинів в атмосферу становить велику загрозу середовищу. Виробництво текстилю є однією з основних причин забруднення ґрунтів.
 
Усі відходи викидаються у водойми, які є чистими запасами води, що й так у дефіциті. Щорічно на 7,5 мільярда чоловік виготовляється 150 мільярдів одиниць одягу. І, як зазначає The Huffington Post, згідно з дослідженнями, люди щорічно використовують лише 80 мільярдів одиниць одягу з тих самих 150. Ось вам і відповідь, чому звалища забруднюють планету. 
 
Для того щоб уявити масштаби трагедії і свою роль у ній, можна навести приклад на звичайних штанах чи джинсах, які займають своє місце в гардеробі кожної людини.
 
Для виготовлення одиниці цієї продукції потрібно 13 кв.м землі (для вирощування сировини), 3 500 л води, 3 кг токсичних речовин (гербіцидів, пестицидів, добрив тощо) і 400 мДж енергії. Тобто для створення однієї одиниці одягу потрібні колосальні затрати різного виду ресурсів.
 
До відома: 400 мДж — це те саме, що лишити лампу ввімкненою на 115 діб. Якщо врахувати, що таких штанів у середньостатистичного українця не двоє і не троє, і деякі з них одягають не більше одного разу, то виходить, що приблизно 17 500 літрів води було використано дарма на штанці, які вам не потрібні, враховуючи те, що африканські жінки в середньому витрачають 40 мільярдів годин у рік, щоб дістатись до запасів питної води. 
 
Чому так відбувається? Ця проблема сучасності називається фаст-фешн і, по суті, — це текстильний фаст-фуд. Ми купуємо «модні» речі за доступними цінами, і саме ця «доступність» змушує нас брати більше, ніж ми можемо вжити, враховуючи те, що відбувається постійне оновлення.
 
До прикладу, Zara (один із лідерів швидкої моди), повністю оновлює свій асортимент кожні 2-3 тижні. І кожні 2-3 тижні споживач на це ведеться. Ілюзійна доступність пов’язана й з тим, що затрати на робочу силу в компанії — мінімальні. І ніхто не зважає, що на колумбійських, бангладеських чи в’єтнамських фабриках умови роботи — жахливі. Працівники не мають навіть змоги купити ті дешеві речі, які самі ж і шиють.
 
Активісти Fashion Revolution провели соціальний експеримент, встановивши на вулиці автомат, який продавав футболки за 2 євро. Але перед оплатою потенційним покупцям демонстрували відео, в якому показували виготовлення цих самих футболок.
 
Де жінки працюють за 13 центів у жахливих умовах, зі зміною в 16 годин. Після перегляду люди мали змогу або купити одяг, або пожертвувати гроші. 90% учасників відмовились від покупки. Чому ж ми не можемо задуматись про це щоразу, як заходимо до ТЦ? 
 
Залишається питання, як врятувати світ і не потрапити в павутиння масмаркету? 
 
Відповідь — slowfashion. Головними принципами повільної моди є перевага якості над кількістю, вибір екологічних тканин, класичного стилю замість сезонних трендів, пожертви непотрібних речей, бойкотування фаст-фешну та виховання культури догляду за одягом.
 
Дослідниця з Австралії разом зі своєю командою проаналізувала безліч звалищ одягу. Одне з їхнiх основних спостережень — люди викидають свій одяг через те, що там з’явилась пляма, яку неможливо вивести.
 
Не механічне пошкодження, не зношений одяг, а звичайнісінька пляма. Ми живемо у XXI столітті, у відкритому доступі є технології, які дозволяють продовжувати життя своїх речей, водночас продовжуючи існування Землі. То навіщо ж їх ігнорувати?
 
Проблема з надмірною закупівлею речей теж вирішується. Уявіть, що впродовж двох місяців кожні два дні ви змінюєте свій outfit, а потім знову починаєте з першого. Таким чином за 365 днів ви повторитесь лише 6 разів. Тоді на рік вам потрібно лише 60 нарядів. Елементарна систематизація не тільки убереже від забруднення середовище, а й позбавить питання «що сьогодні вдягнути?».
У дитинстві мама казала: наведи лад у шафі — наведеш лад у голові. Зараз таким чином і у світі порядок навести можна. Хто-хто, а мама поганого не порадить.
 
Дарина МЕНДАЛЮК, 
студентка Київського університету імені Грінченка