Ширін Ебаді.
Голова Норвезького Нобелівського комітету Оле Данбольт Мйоес оголосив учора в Осло, що лауреатом Нобелівської премії миру за цей рік стала іранський правник та правозахисниця Ширін Ебаді. В обгрунтуванні рішення комітету написано: «Як правник, суддя, викладач, письменниця та активіст вона висловлюється чітко та сильно як у своїй країні, Ірані, так і за її межами». А Нобелівська премія миру вручається «за її зусилля на користь демократії та людських прав, особливо боротьбу за права жінок та дітей».
Ширін Ебаді народилася 1947 року. Юридичну освіту здобула у Тегеранському університеті. Впродовж 1975—1979 років займала посаду голови міського суду Тегерана, була однією з перших жінок-суддів в Ірані. Після ісламської революції 1979 року подала у відставку. В цей час працює адвокатом та викладає в Тегеранському університеті. Вона відома як прибічник мирного та демократичного вирішення серйозних проблем суспільства. Хоча сама є віруючою мусульманкою, але активно виступає проти нападок релігійних фанатиків на свободу слова та політичні свободи в Ірані. Вона представляє реформістський напрям ісламу, по новому інтерпретує ісламські закони, щоб вони перебували в гармонії з людськими правами та демократією. Вона є автором кількох книг. За свої погляди кілька разів зазнавала арештiв.
Усе перераховане вище викладене в біографії лауреатки на сайті Нобелівського комітету. Не викладене там лише одне, чому члени Норвезького Нобелівського комітету припустилися цього року такої гідної подиву, і навіть засудження, помилки? Ніхто не ставить під сумнів заслуги цьогорічної лауреатки, але визнаймо щиро, що всі ми почули її прізвище вперше. Рішення комітету є, без всякого сумніву, політично вмотивованим. Члени комітету прийняли його явно наперекір Сполученим Штатам: призначили премію мусульманці та громадянці Ірану, який Вашингтон відносить до «вісі зла». Можливо, такий крок принесе сатисфакцію «мудрецям» з Осло, але неодмінно викличе нерозуміння у світі та знизить авторитет Нобелівської премії миру.
Мало хто сумнівався, що цьогорічна премія миру дістанеться Папі Римському Івану Павлу ІІ. Серед усіх кандидатів на премію він виглядав Гуллівером серед ліліпутів. Це людина, яка має найбільший у світі авторитет, вивищується над дрібним світом політиків. Папа є головним пацифістом та борцем за мир. Все його життя та 25-річний понтифікат були присвячені не лише Католицькій церкві, а саме справі боротьби за мир. Чи є ще гідніша Нобелівської премії миру людина на цій планеті? «Комітетчики» навіть не врахували стан здоров'я понтифіка, не врахували те, що, можливо, наступного року його вже не буде серед тих, хто зможе претендувати на премію. Норвезький Нобелівський комітет на раз помилявся. Цьогорічна його помилка — найгрубіша.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
