В Україні рекордно дешевшає природний газ: переважно завдяки «коронавірусному» здешевленню пального, що відбувається на світових ринках.
Вітчизняна промисловість користується пальним, ціна якого падає щокварталу.
Тим часом із 1 липня право вільно обирати собі постачальника газу можуть надати і пересічним українцям. Якщо реформа у влади таки вийде вдалою.
Наполовину — з початку року
З початку року ціна газу в Україні знизилася на 51%. У минулому місяці гуртова ціна на природний газ для населення, виробників тепла та інших захищених споживачів упала до 2,3 грн за кубометр.
Це, за твердженням пресслужби компанії «Нафтогаз України», на 21% менше в порівнянні з квітнем, а в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року падіння досягло 62%.
Експерти пояснюють це рекордним падінням цін на всі види енергоносіїв, викликане світовою економічною кризою.
За даними аналітиків «Нафтогазу», у травні 2020 ціна газу в Європі досягла історичного мінімуму за останні 10 років. Крім того, на ціну додатково тисне високий рівень заповнення українських підземних сховищ газу, де через підготовку до опалювального сезону і теплу зиму накопичився фактично річний обсяг видобутку газу державою — 17,5 млрд кубометрів.
Із 1 червня «Нафтогаз» встановив нові ціни для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання: вони варіюються від 2 713 до 3 182 грн за тисячу кубометрів у залежності від умов поставки. У порівнянні з цінами на травень нинішнього року в червні ціни знизяться на 19,0-20,7%.
А вже через місяць, із 1 липня, в Україні має розпочатися лібералізація ринку природного газу для побутових споживачів. Цьому, за словами голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва, сприяє цінова ситуація на ринку.
«Історично низькі ціни, великі запасу газу в європейських і українських сховищах і літній період — усе це дозволить зробити плавний і безпечний перехід для українських споживачів до вільного ринку», — додав Коболєв.
«Українець як клієнт має бути в центрі ринку. Чи не він повинен оббивати пороги газзбутів і регулятора, щоб розірвати або укласти договір, а навпаки, його поштова скринька має ломитися від акційних листів про кращі умови, додаткові опції і знижки», — написав головний операційний директор — виконавчий директор із трансформації групи «Нафтогаз» Отто Ватерландер, нагадавши, що український ринок газу істотно змінився за останні шість років: доступ до газотранспортної системи демонополізовано, десятки українських та іноземних трейдерів імпортують газ із Європи, сотні постачальників конкурують цінами та сервісом за українського клієнта.
«Але все це — у секторі промисловості та бізнесу. Тим часом українські домогосподарства досі «закріплені» за регіональними постачальниками. Через декілька суперечливих норм у правилах поставки газу українцям вкрай складно реалізувати своє право самостійно змінювати постачальника», — сказав Ватерландер, додавши, що лібералізація ринку з подальшим стимулюванням ефективної конкуренції серед постачальників дозволить клієнтові отримувати найнижчу ціну.
Утім, за його словами, замість логічного вирішення цього питання у суспільстві лунає дуже багато критики та відвертих міфів.
«Нібито в разі зміни постачальника українці перестануть платити за газ, або нові постачальники виявляться недобросовісними. Світова практика показує, що ці проблеми вирішує вільний ринок: свобода вибору постачальника, конкуренція, поліпшення сервісних послуг для клієнтів. Тобто, щоб українці отримали чесну і ринкову ціну газу, потрібна велика кількість гравців — як і на будь-якому ринку продуктів або послуг. Тільки за таких умов постачальник максимально гнучкий, економний, інноваційний і зручний для клієнта», — наголосив представник «Нафтогазу».
Користувачі газу — не кріпаки
«Нафтогаз», як планує Ватерландер, готовий бути двигуном реформи ринку газу для населення, зокрема, взявши на себе роль постачальника «останньої надії», який гарантує забезпечення газом будь-якого клієнта, що залишився без постачальника. Паралельно компанія сприятиме збільшенню конкуренції у роздрібному сегменті всіх регіонів країни.
«Необхідно дозволити клієнту вільно і швидко — «в один клік» — переходити до нового постачальника. Всі операції, без додаткової присутності абонента, можуть між собою провести оператори газотранспортної і газорозподільної мережі, новий і попередній постачальники. Якщо промисловим клієнтам для переходу досить передати постачальнику EIC-код, цього має бути достатньо і для домогосподарства», — сказав він.
Щоби реалізувати ці плани, енергорегулятор має ухвалити низку рішень, що скасують обмеження з можливої зміни побутових споживачів свого постачальника газу. І не дозволяють змінити постачальника при наявності будь-якої заборгованості, що дозволяє газзбутам утримувати клієнтів.
Проте не все так просто. «Газового кріпацтва в Україні немає. Хочеш — «відрізайся» від газу і став котел на дровах чи пелетах. Хочеш — опалюй електрикою. Тому обмежень немає. А існування облгазів і після реформи газзбутів — це закономірний наслідок розвитку газотранспортної системи України», — сказав член спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук. І додав, що історія газопроводів в Україні розвивалася інакше, ніж у ЄС і тим паче у США.
«У СРСР вибрали стратегію газифікації всіх регіонів. І тому в Україні є природна монополія на розподіл газу. А щодо продажу, то тут цікавіше», — сказав він.
«Кого своїми деклараціями підтримують у «Нафтогазі», яка є державною компанією? Адже потрібно розуміти, що компанія «Укргазвидобування» ще не вийде на вільний ринок продажу газу. Її просто не пустять туди. Конкуренцію газзбутам складуть приватні трейдери ресурсу газу, який везуть із ЄС. А там і кредити дешевші, і лобістська підтримка є. Он навіть у меморандум з МВФ включили питання «Нафтогазу». Мовляв, віддайте всі бази абонентів у вільний ринок. А також фактично дозволять клієнту переходити до іншого постачальника, а питання боргів вирішувати «потім». Тобто, небаланси будуть зростати як раніше, так і зараз. А збитки нестимуть газорозподільні компанії», — продовжив експерт.
Небаланси, за його підрахунками, за період 2014—2019 років становлять 20 млрд грн. А за перший квартал 2020 року — 1,4 млрд грн.
«Але «Нафтогаз» про це не хоче писати. Нецікаво. Не вільний ринок газу. Навіть навпаки тарифи на розподіл для облгазів неформально пропонує знизити з нинішнього усередненого показника у 90 коп. за 1 куб. м до 70 коп. При цьому в НКРЕКП уже давно відомі розрахунки економічно обґрунтованого тарифу на розподіл газу на рівні 1,3 грн, — продовжив він. — У будь-якому випадку новітня історія України вже показала, що реформа має бути продуманою, а не спонтанною і в інтересах окремих монопольних груп».
