Ведучий ТСН.Ранок Святослав Гринчук: Показником ставлення до мови на каналі є контент

Ведучий інформаційних програм Святослав Гринчук каже, що карантин вніс небагато змін у його роботу.

 

 

Звичайно, менше контактів з оточуючими і жодних виїзних студій.

 

 

«Але, з іншого боку, подивіться на колег, наприклад, у США. Там багато ефірів уже проводять навіть із дому, з таких, знаєте, професійно обладнаних куточків у спальні між телевізором і диваном. На їх тлі ми ще не так багато поміняли», — констатує ведучий ТСН на 1+1. 

 

— Святославе, до дня народження Тараса Шевченка у вас був пост, що хочете знайти одну з книжок Кобзаря та перечитати. Чи вже здійснили те бажання? 

 

— Не зовсім про «Кобзар» ішлося. То була збірка листів Шевченка, яку я виграв у 5-му класі на конкурсі «Хто найкраще прочитає напам’ять вірш Шевченка». Із «Кобзарем» простіше, усі читали у школі. А подивитись на тих, чиї монументальні пам’ятники ми собі вже давно витесали у голові, під іншим кутом, олюднити їх, почитавши манеру спілкування, — це інколи значно несподіваніше. 

На жаль, я у Львові з часу того поста  так і не був, а книжка десь там, пошукаю її вже після карантину. Нещодавно натомість гортав схожу добірку листів Лесі Українки.

 

— Улітку 2018-го журналісти 1+1 виступали проти участі в проєкті «Танці з зірками» Оксани Марченко. Чи траплялися відтоді ситуації на каналі, коли журналісти ще протестували?

 

— Настільки показового «фе», мені здається, з того часу колектив не висловлював. І хоч хтось тоді бачив у цьому піар, я скажу особисто за себе, що цілком щиро підтримував усе написане і підтримую досі. Треба розуміти, що, коли доходить до ось таких відкритих листів, має збігтись кілька факторів. Зокрема, плюс-мінус одностайність у колективі. І розуміння того, що іншими методами нічого досягти не вдасться, або просто інші методи вже не дали результату. Очевидно, що після цього якщо й були якісь протиріччя, то вони зупинялись на якомусь із цих пунктів і не доходили до настільки демонстративного обурення.

 

— Як ставитесь до ситуації, що виникла навколо презентації сезону, про українську мову? 

 

— Ситуація була справді не зовсім приємна. На жаль, особисто не знайомий із пані Єремеєвою, з цитати якої і розгорівся той скандал, але сподіваюся, що вона просто не надто влучно підібрала слова. 

 

Для мене показником ставлення до мови на каналі є перш за все не цитати, а той контент, який усі ці роки виробляли і виробляють «плюси». Починаючи від безпосередньо моїх ефірів, мова яких ніколи не викликала сумніву, і до інших україномовних проєктів, зокрема і серіалів, які створювались задовго до квот, тобто не «з-під палиці». Мені на серіали не завжди часу вистачає, але, наприклад, «Століття Якова» — це зовсім не комедія. І він україномовний. І це лише перше, що спадає на думку. 

 

Я, на жаль, не володію точними цифрами, але впевнений, що всі вони є у доступі — скільки україномовного контенту виготовлено за останні роки, який його відсоток і яка ситуація порівняно з іншими каналами. Саме крізь призму таких цифр я б оцінював будь-які цитати. Нехай і двозначні.

 

— Вам на карантині працюється легше чи складніше? Які особисто ваші відчуття щодо періоду пандемії? 

 

— Безпосередньо у моїй роботі змінилось не так багато. Звичайно, менше контактів із оточуючими, жодних виїзних студій. Але, з іншого боку, подивіться на колег, наприклад, у США. Там багато ефірів уже проводять навіть із дому, із таких, знаєте, професійно обладнаних куточків у спальні між телевізором і диваном. На їх тлі ми ще не так багато поміняли. 

 

Головні складнощі нині — це не втрачати увагу глядача. Все-таки кілька місяців головні теми незмінні: інфіковані, госпіталізовані, заходи безпеки... Водночас хочеться і не залякати людину перед екраном, і донести їй, наскільки все серйозно, спонукати берегти себе і не забувати про позитив. Шукати його бодай у якихось історіях, зокрема про тих, кому вдалось перехворіти без наслідків та ускладнень.

 

— Ваша донька впізнає вас по телебаченню? Як вона реагує? 

 

— Я ніколи цього наживо, зі зрозумілих причин, не бачу, але дружина каже, що Дзвінка вже звикла, не особливо звертає на мене увагу. Їй цікавіше, коли я не вдома, поговорити, наприклад, через відеозв’язок у телефоні, бо там можна усілякі фільтри понакладати, віртуального песика мені на голову посадити абощо.

 

— Що почали робити на карантині такого, чого раніше не робили? Наприклад, з’явилось якесь нове хобі або почали вивчати іноземну мову? 

 

— Як я вже казав: на роботу як раніше їздив, так їжджу і зараз, тому надто багато часу не звільнилось. Хіба вихідні тепер більш одомашнені. Але за теперішніх технологій це вже не проблема. Є книги, фільми, музика, відеоігри. Дружина ще відеоекскурсії європейськими містами любить дивитись, то я одним оком підглядаю. Регулярно влаштовуємо онлайни з друзями, якісь квізи разом розгадуємо. 

 

Уже хтось жартував, що пам’ятник людині, яка рятує світ від поширення коронавірусу, має виглядати так: хтось просто сидить на дивані і без зайвої потреби нікуди не ходить. Ось це про мене. Зате непогано підвищив свій «скіл» збирання конструкторів. Ще тепер розрізняю героїв багатьох мультсеріалів та дитячих книжечок.

 

Аліна ГОЛДЕНКО