Унікум космічного рівня: на ювілей легендарного гравця та тренера Бундесліги Юппа Хайнкеса

«Коли я отримав запрошення на інтерв’ю, то був у шоці з того, що мені скоро виповнюється 75 років. Я не відчуваю себе настільки старим і продовжую вести активний спосіб життя. Вік — це лише число», — так охарактеризував свій внутрішній стан успішний німецький спеціаліст Юпп Хайнкес.

Уже довгі десятиріччя Німеччина вважається однією з найкращих футбольних країн світу. «Бундестім» виграла цілих чотири чемпіонати світу, три континентальні трофеї, а команди з чемпіонату Німеччини неодноразово підіймали над головою кубок переможців Ліги чемпіонів.

 

Недивним стає й той факт, що серед усіх гравців із німецьким громадянством можна виділити багатьох, що носять титул майстрів своєї справи. Легендарними ж є лише ті, хто зміг досягнути космічного рівня не тільки в кар’єрі гравця, а й у кар’єрі тренера. Одним із таких справжніх героїв свого часу і є Юпп Хайнкес.

 

Юпп народився в Німеччині, в місті Менхенгладбах, 9 травня 1945 року. Тут же, в лавах місцевої «Боруссії», він і розпочав свій футбольний шлях. Але, незважаючи на гарну результативність, на початку своєї історії юний форфард закріпитися в рідній команді не зміг. Він був вимушений перебратися на декілька років в оренду в Ганновер і доводити там свою профпридатність.

 

Після повернення, вже до кінця своєї кар’єри гравця, Юпп не знімав чорно-білу футболку, адже з гордістю захищав кольори «жеребців». Що й казати, той зоряний склад «Боруссії» нерідко в чемпіонських гонках залишав позаду мюнхенську «Баварію», а сам Хайнкес був попереду всіх нападників Бундесліги. Він був голевою машиною: 11 сезонів, 430 матчів, 300 голів, Кубок ФРН, Кубок УЄФА, чотири «срібні салатниці» Бундесліги.

 

Недивно, що наш герой і досі залишається першим бомбардиром своєї команди, і, враховуючи сучасну ситуацію чорно-білих, навряд чи хтось зможе його потіснити в найближчий час. Зауважу, що його унікальний тренерський погляд почав формуватися ще під час виступів за збірну.

 

Йому пощастило грати під керівництвом легендарних німецьких наставників — Ганса Вайс Вайлера та Удо Латека. Останній же взагалі взяв під своє крило Юппа після того, як той вирішив розпочати працювати тренером. 

Його прогрес був надшвидким. Уже через рік він змінює свого вчителя на тренерському містку «Боруссії» і розпочинає будувати власну команду. На момент призначення Хайнкес був дуже молодий, навіть порівнюючи з сучасними Нагельсманом чи Тедеско, — лише 34 роки. Проте про його вік усі забули вже після першого сезону, коли його команда сенсаційно дійшла до фіналу Кубка УЄФА, де поступилася «Айнтрахту».

 

Надалі тренерські навички Хайнкеса прогресують, він стає все кращим спеціалістом, а разом із ним прогресує і його команда. Якщо після призначення нового тренера «жеребці» щороку входили до топ-10 у Бундеслізі та боролися за зону єврокубків, то в середині вісімдесятих вони почали давати бій грандам та претендувати на «салатницю». І хоча ЗМІ називали Юппа «героєм без трофеїв», серед тренерів він мав гарну репутацію, тому й отримав пропозицію від самої «Баварії». Відмовитись від неї неможливо, тому Хайнкес переїжджає до Мюнхена і починає працювати. 

 

У перші чотири роки він узяв чотири трофеї. Серед них і такий бажаний для нього чемпіонський титул, здобутий двічі поспіль. Однак за різким стартом послідувало й різке падіння. Максимально нещасливі два роки в «Атлетико» з Більбао та рік в «Айнтрахті» майже коштували йому кар’єри. Останнім шансом виявився скромний клуб «Тенерифе», з яким німецький коуч знову здійснив сенсацію.

 

В першому ж сезоні «остров’яни» посіли п’яте місце в чемпіонаті Іспанії, випередивши мадридський «Реал», а наступного року вони дісталися півфіналу Кубка УЄФА. Такий різкий підйом не міг бути проігнорований топ-клубами, тому наступного року Юпп стояв уже біля керма «вершкових».

 

«Реал» не був би самим собою, якби не мав найвищих амбіцій. Виграного в першому ж сезоні Кубка чемпіонів їм здалося замало, контракт був розірваний, і німець мусив знову шукати собі новий клуб. 

 

Наступні дев’ять років ознаменували період поневірянь для Юппа Хайнкеса. Він часто брав незаплановані перерви та приймав неочікувані запрошення для тренерської роботи.

 

Загалом за цей час німець очолював нові для себе лісабонську «Бенфіку» й гельзенкірхенське «Шальке», повертався до знайомих йому «Атлетико» з Більбао та «Боруссії» Менхенгладбах.

 

Юпп не зміг знайти успіх ні з однією з цих команд, тому вирішив у 2007-му завершити свою тренерську кар’єру. Але, як ми знаємо, своє останнє і найяскравіше слово йому ще належало сказати.

Нова хвиля успіху чекала Хайнкеса біля керма леверкузенського «Байєра», з яким він став срібним призером Бундесліги, видаючи при цьому зі своїми підопічними гру екстракласу.

 

Проте в чомусь іншому полягав його успіх — він нарешті зміг дійти до свого власного бачення в футболі, створити свою гру. Це не були популярна у ті часи «тікі-така» або місцевий «гегенпресинг». Ні, це було щось унікальне та особливе.

 

Він вдало поєднав високу позиційну оборону, німецьку холоднокровність із контролем м’яча, атаку через середній пас та зміщення нападників ближче до середньої лінії. В хороші для команди матчі завдяки цим установкам він випускав на поле не просто 11 гравців, а цілу «машину», яка не давала створювати супернику нічого, а сама забивала, скільки бажала.

 

Якщо в перший рік після другого повернення до головного гранда Німеччини Юпп навчав своїх гравців цього стилю гри, то в сезоні 2012/2013 світ побачив неймовірно злагоджений механізм. «Баварія» в тому році виграла «требл» — Лігу чемпіонів, Бундеслігу та Кубок Німеччини.

 

По ходу сезону, в чемпіонаті, «ротен» (одягнені в червоне — з німецької) пропустили усього 18 м’ячів, а в головному єврокубку, у півфіналі, познущалися над іменитою «Барселоною» Пепа Гвардіоли, здолавши каталонців за сумою двох матчів із рахунком 7:0. Це була феєрія від усієї команди в цілому та від тренера особисто.

 

Після закінчення того сезону Юпп знову повідомив про завершення кар’єри, але, як відомо, це ще не був кінець його футбольного шляху. В сезоні 2017/2018, після поганого старту, команду покинув Карло Анчелотті, і виправляти ситуацію боси «Баварії» знову запросили відомого спеціаліста, котрий не підвів. За пів сезону Юпп не тільки зміг повернутися в чемпіонську гонку, а й із минулою легкістю виграти турнір.

 

Наразі Хансі Флік — новий тренер Баварії — нерідко радиться з героєм нашої розповіді, постійно хвалить роботу Юппа Хайнкеса і дякує за настільки міцно побудовану команду.

 

«Ми сміялись і плакали разом. Перемагали і програвали разом. Із вами я провів найважливіші матчі в свої кар’єрі й виграв найважливіші титули. Але для мене ви завжди були набагато більше, ніж тренер», — таке повідомлення залишив до ювілею свого наставника Франк Рібері — головна зірка «Баварії» Хайнкеса. І я у вас питаю, чи це не найкраща можлива похвала для тренера за усю його виконану роботу? 

Богдан КРАВЧЕНКО