Міжнародний валютний фонд змінює умови співпраці з Україною.
Михайло Саакашвілі, який мав стати головним посередником між офіційним Києвом та штаб-квартирою Фонду, так і не отримав обіцяної посади віце-прем’єр-міністра.
Тим часом змінився керівник представництва МВФ в Україні, а у ЗМІ з’явилася інформація, що попередній очільник мав доволі непрості стосунки з українським президентом Володимиром Зеленським.
Мільярди від МВФ і «фактор Ситника»
Міжнародний валютний фонд і Україна переорієнтувалися із раніше погодженої 36-місячної програми розширеного фінансування EFF на 18-місячну програму stand-by. Цю новину наприкінці минулого тижня повідомив офіційний представник МВФ Джеррі Райс.
У Міністерстві фінансів України заявили: не трапилося нічого страшного, а сума допомоги, на яку може розраховувати Україна, залишиться колишньою: близько 5 млрд доларів. Причому уряд Дениса Шмигаля планує завершити перемовини з МВФ уже наступного тижня.
І хоча формально все правильно, існують, так би мовити, нюанси. І вони доволі суттєві.
«Програма EFF, яку ми обговорювали раніше, була розрахована на три роки й означала отримання 8 млрд доларів: до кінця 2021 року ми планували отримати від МВФ 5 млрд доларів і решту — 3 млрд доларів — у 2022—23 роках. Тепер же упродовж наступних 18 місяців ми отримаємо 5 млрд доларів», — пояснив представник України в МВФ Владислав Рашкован, зазначивши, що отримати ці гроші за програмою stand-by легше, ніж за програмою EFF, оскільки її виконання не вимагає, як вважає Рашкован, титанічних зусиль із просування структурних реформ.
За словами українського представника у Фонді, у сформованій глобальними умовами невизначеності МВФ розуміє: країнам-позичальникам, які сьогодні опинилися у важкій фінансовій ситуації, дуже складно планувати структурні реформи на кілька років уперед.
І ця проблема, на думку Рашкована, — непростий виклик для багатьох урядів, не лише для уряду Дениса Шмигаля. Тож рішення зміни програми не є специфічним рішенням Фонду для України, наразі воно є загальною позицією Фонду в багатьох країнах.
«Позиція МВФ може помінятися, але за останні два місяці МВФ не затвердив жодної нової програми EFF», — зауважив Рашкован.
...Тим часом напередодні вихідних головний офіс Міжнародного валютного фонду змінив керівника місії в Україні: місце Рона ван Родена зайняла Іванна Владкова-Голлар. Урядові інсайдери вбачають у цьому докази конфлікту між президентом України Володимиром Зеленським та ван Роденом.
Мовляв, у ексголови місії МВФ в Україні були напружені стосунки з Зеленським. Ван Роден публічно виступив проти відставки директора НАБУ Артема Ситника і пригрозив Зеленському скасуванням співпраці з МВФ.
Мовляв, саме через це його замінили на Владкову-Голлар. У кулуарах кажуть, що конфлікт міг вийти в публічну площину: Зеленський міг звинуватити МВФ у спробах впливати і вказувати українській владі, як їм керувати. Тож для МВФ це було б сильним іміджевим ударом. Вашингтонські фінансисти зуміли вийти з-під удару. Але чи покращить цей момент стосунки між Україною і нашим головним донором — питання доволі непросте.
МВФ уже не вірить в Україну
Деякі експерти вже написали: своїми дивними кадровими та назагал управлінськими рішеннями президент Зеленський наступив на хвіст самому собі. І страждати за це буде ціла держава.
«Назад до початку?» — написала у своєму «Твіттері» Еліна Рибакова, заступниця головного економіста Міжнародного інституту фінансів США.
Андрес Аслунд, економіст Атлантичної ради США, прокоментував ситуацію доволі обережно, вказавши на важливість виконання вимог МВФ наступного тижня для збереження стабільності валютного курсу в Україні.
«Наше фінансування від МВФ на цей рік, імовірно, не зміниться, — прокоментував інвестиційний банкір Сергій Фурса. — Також Україна може отримати фінансову підтримку від ЄС: 600 млн євро попередньої програми і ще 1,2 млрд євро нової програми макрофінансової допомоги, а також підтримку Світового банку. Щоправда, на бажання співпрацювати з Україною того ж Світового банку може вплинути відмова від медичної реформи, і якщо для МВФ це ніколи не було критично важливим, то для Світового банку може виявитися чутливим».
Але найбільша проблема, за словами Фурси, що МВФ бачить: від України не варто очікувати структурних реформ.
«Це виражається як відсутністю політичної волі до реформ, що втілюється як у кадрових рішеннях, відкатом у багатьох реформах, це також спроба грати нечесно. Бо якщо хтось в Україні думає, що вони найрозумніші і сьогодні проголосують зміни, а завтра отримають транш, а післязавтра все скасують, і це не очевидно розумним людям із МВФ, то вони себе переоцінюють. Перспектива відіграти назад зміни очевидна. І зрозуміло, що ніхто не хоче відчувати себе обдуреним ідіотом. Тим більше, так відверто обдуреним. І МВФ підстраховується. Залишаючи Україну на короткому повідку», — каже Фурса. І зазначає: хаос в управлінні державою унеможливлює планування довгострокового співробітництва між Фондом та Україною.
«Реформи, які були у програмі, сьогодні саботують. Земельна реформа в остаточному варіанті вихолощена і кастрована, а тому не тягне на структурну реформу. Атака на незалежність антикорупційних інституцій і НБУ не пройшла непоміченою», — додає експерт, зазначаючи, що існує також велике питання, чи будуть продовжені реформи на митниці і в податковій, а це теж частина програми МВФ.
«Називати ж «програму утримання штанів» програмою структурних реформ якось негарно. І тому в МВФ називають речі своїми іменами. Тож у 2020 році Україна отримає той самий обсяг коштів, що і було заплановано. Але надалі для співпраці з Фондом треба буде все-таки зайнятися структурними реформами. І, головне, доведеться виконувати взяті на себе раніше зобов’язання. Ех, якби в Україні якась сила так сильно хотіла реформ, як їх хоче для України МВФ...
Тоді б у нас було набагато більше шансів наздогнати Польщу в найближчі 50 років. І якби українські депутати також билися за гроші українських платників податків, як МВФ, який не хоче доплачувати Коломойському і вимагає, щоб за фінансові махінації в ПриватБанку олігархи були покарані. І якби українці розуміли, як важлива незалежність Нацбанку, щоб не допустити гіперінфляції і повернення в 90-ті, то, може, і МВФ було б простіше», — резюмував він.
