Європа поступово відмовляється від такого неекологічного енергоносія, як вугілля.
Відтак головний його експортер — Росія — може зазнати болючого удару, водночас із падінням виручки від продажів природного газу і нафти.
Тим часом Україна, на відміну від тенденції руху наших західних партнерів, йде у зворотному напрямку і, навпаки, збільшує частку електроенергії, яку вона отримує з вугілля, тим самим знижуючи роль АЕС, які перебувають у державній власності, продукують дешеву електроенергію і продають її утричі дешевше, ніж теплова генерація.
Тим часом частину вугілля ми продовжуємо закуповувати у тієї ж Росії та... Білорусі. Яка взагалі не видобуває вугілля...
Державний «Енергоатом» і апетити Ахметова
В Україні ухвалено новий енергетичний баланс. Міністерство енергетики, яке після приходу до влади Зе-команди, серйозно лихоманить і яке своїми діями викликає жах у більшості незалежних експертів, вирішило вдвічі знизити потужності атомних електростанцій, а замістити втрачені кіловати мають зелена і теплова енергетика.
Остання, як відомо, належить до сфери олігарха Ріната Ахметова, а за дорогий його струм змушені платити ті ж самі державні АЕС, які сьогодні поставили на межу виживання.
Відтак державна компанія «Енергоатом», яка традиційно забезпечувала Україну дешевою електроенергією, відтепер мусить поступитися частиною ринку, щоби дати заробити Ахметову.
Платити за це свято життя доведеться кінцевому споживачу, тобто пересічному українцеві, який заплатить за надприбутки олігарха. А Україна вкотре дивує Європу, яка у ці роки остаточно позбувається неекологічного вугілля при виробництві електроенергії.
Обмеження, як пояснили в «Енергоатомі», стосуються енергоблоків усіх чотирьох АЕС в Україні: Южноукраїнської, Хмельницької, Запорізької та Рівненської. Зокрема, в резерв повинні вивести блоки ЗАЕС-2 на 71 добу, ЗАЕС-6 — на 98 діб, РАЕС-3 — на 87 діб. Ще 9 блоків відтепер працюватимуть на зниженій потужності.
Відтак загальна потужність блоків «Енергоатому» впала до 7300 МВт. Хоча ще кілька місяців тому в Україні працювали блоки АЕС загальною потужністю 11400 МВт. Це на 56% більше, ніж нині.
Ці енергоблоки відтепер замістять блоками вугільних електростанцій. Головний бенефіціар змін — компанія «ДТЕК», яку відносять до сфери контролю Ріната Ахметова і яка забезпечує близько 65% теплової генерації в Україні.
Як пояснюють експерти, станом на сьогоднішній день 85% своєї електроенергії оператор усіх атомних станцій в Україні «Енергоатом» продає держпідприємству «Гарантований покупець» за низькою фіксованою ціною, що становить 567 гривень за мегават/годину. Саме цей чинник і забезпечує дешеву електроенергію населенню та водночас компенсує дорожчий зелений тариф, встановлений в Україні заради розвитку галузі нетрадиційної енергетики.
Теплова електроенергія обходиться ринку в середньому в 1550 гривень, що утричі дорожче за тарифи для атомників. Енергія, яку продають на вільному ринку в сегменті «ринок на добу» наперед», останнім часом також становить 1550 гривень за мегават/годину. Знову ж таки, втричі дорожче, ніж змушений продавати «Енергоатом».
Цікаво, що урядове рішення, яке дискримінує державну енергетичну компанію, з’явилося не на порожньому місці. Раніше «ДТЕК» Ріната Ахметова оголосила дефолт: відмовилася оплачувати свої фінансові зобов’язання через низку проблем у вугільній галузі. За повідомленням компанії, сьогодні простоює найбільше у нашій державі вугільновидобувне об’єднання — «Павлоградвугілля», що входить у структуру «ДТЕК».
Раніше на паузу стали «Добропіллявугілля», шахти «Білозерська» і «Жовтнева», які припинили видобуток вугілля з 1 квітня. Іншими словами, через кризу компанії «ДТЕК», яка є однією з найбільших енергетичних корпорацій у Східній Європі, оперує 9 з 15 українськими теплоелектростанціями, 17 шахтами і збагачувальними комплексами, фактичного монополіста на ринку генерації теплової електроенергії в Україні — стало нікуди дівати вугілля і економічно недоцільно його добувати.
І тоді на допомогу олігарху Ахметову прийшла урядова команда відомого борця з олігархами президента Володимира Зеленського.
Росія втрачає ринок
Тим часом становище у вуглевидобувних компаній на захід від України аж ніяк не краще, ніж у «ДТЕК»: європейські держави відмовляються від палива, яке має надзвичайно згубний вплив на навколишнє середовище.
Запаси вугілля в портах Роттердама, Амстердама та інших, яке головним чином прибуло сюди з Російської Федерації, останнім часом зросли до максимальних показників — 6,5 млн тонн, що на 19% більше, ніж роком раніше, і значно вище середнього рівня за останні п’ять років. За словами експертів компанії «Блумберг», споживання вугілля суттєво знизилося через м’яку зиму, а також через падіння цін на природний газ.
Саме блакитне паливо стало привабливішим для виробництва електроенергії для європейських комунальних служб, вугільній генерації усе важче конкурувати з газовиками. До того ж уряди європейських країн активно підтримують енергетичний бізнес, що сприяє зниженню викидів в атмосферу.
Таким чином, суттєво страждає бізнес Російської Федерації, яка отримала черговий удар — після втрат від продажу нафти і газу. Торік Росія експортувала майже 200 млн тонн вугілля, з них 37% — до країн Євросоюзу. При цьому вже торік ціна російського енергетичного вугілля на європейському ринку впала до мінімальної з червня 2016 року — 47 доларів за тонну. Це, як вважають аналітики, перебуває нижче рівня беззбитковості російських вугільних компаній, яке обходиться більшості кузбасівських видобувників у 50-55 доларів за тонну. При цьому ці ж аналітики стверджують: витіснення вугілля з енергетики на західних ринках — неминуча тенденція.
Швеція, Франція, Словаччина
...Третьою європейською країною, після Австрії та Бельгії, які закрили всі вугільні електростанції, стала Швеція: електростанція Stockholm Exergi Vartaverket у Стокгольмі перестала працювати. Причому країна зробила це за два роки до запланованого терміну.
«Наша мета — забезпечити, щоб уся наша продукція вироблялася з поновлюваних або перетворених джерел енергії. Ця станція вже давно забезпечує жителів Стокгольма теплом і електроенергією. Сьогодні ми знаємо, що повинні припинити використання всіх видів викопного палива, тому використання вугілля необхідно поступово припиняти», — сказав Андерс Егельруд, генеральний директор керівної компанії Stockholm Exergi.
Надалі ж, до 2025 року або навіть раніше, цей приклад готові наслідувати ще шість країн: Франція — в 2022 році, Словаччина та Португалія — в 2023 році, Великобританія — в 2024-му, Ірландія — в 2025-му, Італія — в 2025 році.
Тенденцію можна пояснити не тільки економічними причинами та, наприклад, несподіваним здешевленням природного газу. Нещодавно німецький Інститут хімії назвав спалювання вугілля основною причиною щорічної смерті 8,8 млн осіб: їх убило глобальне забруднення повітря. Саме цей чинник скорочує життя людей у середньому на три роки, дослідження ж показали: частинки в легенях від спалювання нафти, газу і вугілля скорочують життя людини на рік.
Тож іще восени минулого року уряд ФРН під сильним тиском громадськості ухвалив широкомасштабну програму скорочення викидів в атмосферу вуглекислого газу CO2, покликану забезпечити виконання зобов’язань, узятих країною в Паризькій угоді з клімату. Важливою складовою програми стане план відмови від вугілля. В грудні 2018 року Німеччина закрила свої вугільні шахти, тепер же Паризька хартія з клімату вимагає від ФРН закриття вугільних електростанцій.
Ще в 2018 році Росія постачала 45% усього свого вугілля на німецький ринок. Це більше, ніж США, Австралія і Колумбія, разом узяті. Обсяги поставок склали в 2018 році 17,64 млн тонн, з січня по червень 2019 року — 8,47 млн тонн.
Тим часом Росія, здавалось би, взагалі не звертає уваги на ці тенденції. Натомість вони будують порти для розширення експорту в Європу: в Ленінградській області в Приморську споруджується новий порт із вугільним терміналом, в Усть-Лузі модернізують наявний, у Висоцьку на додаток до наявного планують іще один... Усі ці порти, особливо балтійські, орієнтовані на ринки Центральної, Західної і Північної Європи і мають стати до ладу в 2020-2022 роках — у самий розпал реалізації європейських програм відмови від вугілля.
«Сірі» схеми на околиці «ДНР»
А що ж Росія робитиме, якщо її товар виявиться нікому не потрібним? Як стверджують експерти, у неї є запасний варіант — перевірений і надійний. Це Україна. Адже ми, як відомо, є одним із найбільших імпортерів російського вугілля. А враховуючи, що вугільній генерації в українській енергетиці зараз відведуть значно вагомішу роль, ніж було раніше, ця залежність може тільки посилитися...
Влада розуміє проблему і намагається протидіяти процесові. Так, із 1 травня 2020 року наша держава запровадила 65-відсоткове загороджувальне мито для російського вугілля. Але сказати, що це дозволить нам урятуватися від російської залежності, було би надто оптимістичною заявою.
Так, за даними Держстату України, торік на Росію припадало 58% поставок кам’яного вугілля і антрациту. Всього наша держава заплатила державі-агресору 2,8 млрд доларів. У січні і лютому вже 2020 року частка РФ у постачанні вугілля вже перевищувала 61%. Запровадження спецмита на російське вугілля, крім антрациту, вугілля для металургії та для виробництва електроенергії і тепла Київ планував іще з 15 квітня, але рішення набрало чинності лише кілька днів тому.
«У процесі роботи над документом ми зіткнулися з необхідністю розмежувати вугілля, що видобувається в Україні, та вугілля, яке ми змушені імпортувати. Тому досить довго постанова перебувала на доопрацюванні. Однак ми змогли виробити механізм, який дозволить Україні самостійно забезпечити свій ринок», — оптимістично заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.
Проблему українського вугілля чудово розуміє і наш президент Володимир Зеленський, який свого часу зізнався: Україна купує і використовує вугілля, яке видобувають на шахтах на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей. «Стільки, скільки ми за вугілля (з непідконтрольних територій. — Ред.) платимо, через те, що у нас блокада, — ці продукти, які завозять контрабандою, які кудись возять, — просто нуль», — торік сказав Зеленський під час відвідання Золотого.
І зазначив, що вугілля з окупованих територій Донбасу завозять в Україну і використовують на українських теплоелектростанціях за допомогою різноманітних схем. До запровадження ринку електроенергії це був сумнозвісний «Роттердам+», частину вугілля доставляють через Росію і Білорусь. Надходження ж від продажу вугілля в Україні є вагомою складовою доходів «влади» непідконтрольних територій.
...Цікаво, що у річній звітності Держкомстату Білорусі журналісти виявили: обсяги поставок кам’яного вугілля в Україну за останні роки зросли в 800 разів, а антрациту — в 307 разів.
При цьому в Білорусі немає покладів ні кам’яного вугілля, ні антрациту. В українському уряді заперечували, що окуповані райони Донбасу торгують вугіллям через Білорусь. Крім України, найбільше Білорусь продавала кам’яного вугілля в країни СНД і в Литву. Антрацит Білорусь більше продавала в СНД і країни ЄС, зокрема в Польщу.
