Варшавська мелодія: несподівані сторінки історії столиці Польщі

Той, хто раніше вже мав нагоду побувати в Кракові, який до XVII століття був польською столицею, можливо, Варшавою трохи й буде розчарований.

 

Так, це місто значно молодше за віком і скромніше за архітектурною вишуканістю — немас в ньому тієї королівської величі, яка притаманна Кракову, де жили польські вінценосні особи.

 

Річ у тому, що Варшава ніколи й не претендувала на статус столичного міста. Їй ця роль випала цілком випадково. З легкої руки короля Сигізмунда III Вази.

 

«Цей правитель мав трохи дивне, як для королівської особи, захоплення, — каже наш гід. — У підвалі своєї резиденції — на Вавелі в Кракові — він влаштував велику лабораторію, де ставив різні досліди. Мріяв, що знайде філософський камінь, розбагатіє і буде найбагатшим королем Європи. Але натомість «нахімічив» потужний вибух, унаслідок якого згоріло пів королівської резиденції. Поки її відбудують, вирішив пожити в палаці Варшави.

 

Оскільки він тоді був іще й королем Швеції, то Варшава, яка територіально розташовувалась на 300 кілометрів ближче до північних володінь, його цілком влаштовувала. За королем в інше місто потягнувся й двір. Знать поближче до королівського палацу почала ставити свої кам’яниці. І, як це часто трапляється, нічого не буває настільки вічним, як тимчасове. Так сталося й зі столичним статусом Варшави».

 

Пані Наталя зазначає, що негласне змагання між містами — колишньою і нинішньою столицями — досі триває. Кожне з них хоче бути важливішим і красивішим. Їх дотепер так і називають — «стулешне място» (столичне місто) Варшава та «крулевське място» (королівське місто) Краків.

 

Може, Краків і є архітектурно цікавішим, але чим точно не може похвалитися, так це наявністю метрополітену. Варшава залишається єдиним містом у Польщі, де є «підземка». І до недавнього часу була єдиною столицею Європи, де діяла лише одна гілка метро. Вона простягалася вздовж Вісли, яка ділить місто на дві майже рівні частини. Але шість років тому поляки нарешті збудували другу гілку — з одного берега річки на інший.

 

Восени минулого року на ній було урочисто відкрито ще три додаткові станції. Цікаво, що метрополітен проліг не над Віслою, а під нею! І якщо раніше поїздка з однієї частини міста в іншу могла затягнутися на тривалий час через затори на мостах, що завдавало чималих незручностей тримільйонному місту, тепер проблема зникла — подорож від однієї кінцевої станції метро до іншої триває усього 20 хвилин. 

 

До речі, весь громадський транспорт у Варшаві має жовто-червоний колір — саме такі кольори бачимо на прапорі міста. Тому, шукаючи метро, слід орієнтуватися на червону літеру «М» на жовтому тлі (а не на зелену, як у Києві). 

 

Цікаво, що за час нашого перебування ми не побачили корків на дорогах. Хоча вони й є, особливо в час пік. Але місто намагається ефективно вирішувати цю проблему. Наприклад, величезна кількість поляків приїздить на роботу до Варшави з передмістя. На в’їздах до столиці є багато великих парковок — тут приїжджі залишають свої автомобілі і пересідають на міський транспорт. Завдяки цьому значних транспортних колапсів дійсно не спостерігається. 

...У центр Варшави — в так зване «старе місто» — нам вдається потрапити раннього ранку. Тут ще майже зовсім порожньо, хоча місцями вже снують поодинокі групки туристів. Тож маємо змогу добре роздивитися  архітектуру. До речі, старе місто — не таке вже й старе. Йому ще й сімдесяти немає! Річ у тому, що після Другої світової війни весь центр Варшави лежав у руїнах — було зруйновано 90 відсотків кам’яниць (із 260 будинків вціліло тільки 6!).

 

Проте поляки повністю його відновили за кресленнями XVIII століття! Ще й настільки точно, що відбудований центр занесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як зразок досконалої реставрації знищеної історичної архітектури.

 

Центром кожного старого міста є Ринкова площа. У Варшаві вона досить невелика, але саме тут стоїть один із найвідоміших пам’ятників — скульптура Русалки. Відважна Сирена зі щитом і мечем є давнім символом міста і його захисницею.

 

Ця міфічна істота навіть прикрашає герб польської столиці. Існує легенда, що саме з русалкою пов’язана назва міста. Тобто Warszawa з’явилася внаслідок поєднання імен двох закоханих — рибалки на ймення Wars і русалки, яку він називав Sawa. Насправді, не все так просто — в істориків і філологів є свої, складніші пояснення назви польської столиці, найпростіша з них означає «належить Warsz», тобто дворянину на ім’я Warsz. Але навіщо туристам ті лексичні тонкощі, якщо легенда більш зрозуміла? 

 

Після тривалої прогулянки старим містом обов’язково захочеться відпочити. Це можна зробити на незвичайних лавочках, розкиданих по місту, — так званих лавочках Шопена. Натиснувши кнопку на такій лавочці, можна послухати справжню варшавську мелодію — фрагмент найпопулярніших творів великого композитора, який у молоді роки жив у Варшаві.

 

Поїхавши одного разу в Європу, він уже не повернеться на батьківщину. Сюди, згідно з заповітом музиканта, привезуть лише його серце, яке покоїться в Костьолі святого Христа. Шопена в Польщі вважають національним героєм, а в столиці діє чимало туристичних маршрутів, пов’язаних з його іменем. 

 

Відтворена синагога з України в Музеї POLIN.

Якщо ви були у Варшаві й не відвідали музей POLIN, то ви, вважайте, й не були в польській столиці. Це місце, яке обов’язково показують приїжджим, хоча 50 відсотків відвідувачів музею — все ж самі поляки.

 

Полін — так називали Польщу євреї, які свого часу оселилися на її гостинній землі. Тікаючи від переслідувань у країнах Західної Європи на схід, вони зрозуміли назву країни як «тут відпочиньте». Відпочили і залишились... Перед Другою світовою війною в Польщі мешкало 3,5 мільйона євреїв. Майже всі вони були винищені внаслідок Голокосту.

 

Проте цей музей — не про трагедію народу, а про його тисячолітню історію на польській землі, культуру, релігію. В одному з залів, наприклад, можна натрапити й на шматочок України — реконструйовану дерев’яну синагогу з села Гвіздець, що в Коломийському районі Івано-Франківщини, яку знищили німецькі війська у 1941 році. Вона вирізнялася цікавими настінними розписами, які відтворено за давніми описами. 

 

POLIN відкрили в 2014 році, тут зовсім мало власне музейних експонатів — історію відтворюють за допомогою інтерактивних і мультимедійних засобів. У 2016 року музей відзначено престижною нагородою European Museum of the Year Award 2016. І цілком заслужено, бо до музею, який розповідає складну контраверсійну історію чужої нації, черга стоїть! Отже, навіть таку непросту тему можна зробити цікавою.  

Наша подорож Варшавою закінчується у... Музеї історії польської горілки. Він був відкритий трохи більше року тому в приміщенні колишньої горілчаної фабрики. Оковитої тут давно не роблять, потужності перенесені за межі міста. В колишніх цехах і складах нині — офіси, кав’ярні та магазини. Але музей легко поверне відвідувачів у часи, коли тут «варили» найвідоміші польські міцні напої. 

 

За допомогою інтерактивних засобів можна «приготувати» горілку за власним рецептом, «підучити» тости, послухати історію цього напою. А ще тут навчать пити горілку! Досі кладете оковиту в морозилку, перехиляєте чарку залпом і запиваєте? Тоді вам точно сюди! 

 

«Чомусь багато хто, особливо жінки, вважають, що вся горілка однакова на смак. Але це не так. Найчастіше її виготовляють із пшениці, жита та картоплі, й кожен із цих напоїв смакує по-різному, — каже сомельє Марчін. — Горілку не варто охолоджувати в морозилці — так вона втратить свій аромат і смак. Найкраще пити, коли вона кімнатної температури або злегка холодна. Тільки тоді зможете розкуштувати і знайти «свій» міцний напій. Перш ніж пити, вдихніть аромат напою, потім відпийте, але одразу не ковтайте, потримайте в роті — лише тоді відчуєте смак. І ніколи не запивайте!» От уже ніколи б не подумала, що пити горілку мене навчать у Варшаві! 

 

Ліна ТЕСЛЕНКО