Вегетеріанка Катерина Медовник: М'ясо для мене це вже зовсім не їжа, а жорстоко вбита тварина

17.03.2020

Катерина Медовник.

Зустрічаючись зi мною в одній із столичних кав’ярень, Катя замовляє сік.

«Я досі не можу зрозуміти, чому люди не думають про майбутнє? Невже вони не усвідомлюють, що пластикова соломинка, яку вони беруть, розкладатиметься приблизно 200 років. Щоранку люди купують каву, беруть кришечки та соломинки й не замислюються про наслідки», — сідаючи за стіл, коментує Катерина.

Уже впродовж трьох років Катерина Медовник не споживає мяса та риби. Спершу, говорить, було непросто. Я уточнюю: «Саме відмовитися від м’яса?». На що Катя усміхається й відповідає: «Ні, переконати рідних, що для мене так краще буде».

Зараз вона регулярно здає аналізи та контролює свій стан здоров’я, читає професійну літературу щодо вегетаріанства і планує стати веганкою.

Чи просто будь-кому з нас відмовитися від м’яса, чому люди вирішують змінити не лише спосіб харчування, а й стиль життя, як наважуються на цей крок та як змінюється їхнiй стан здоров’я після відмови від м’яса? Про це й вирішили поговорити з вегетеріанкою Катериною Медовник.

«Знову почати їсти м’ясо ніколи не хотілося»

— Катю, ну почнемо з того: що особисто для тебе таке вегетаріанство? Як ти прийшла до того, що стала вегетеріанкою?

— Я усвідомила для себе, як багато страждань люди завдають тваринам. Тож вирішила, що не хочу бути до цього причетною та матеріально підтримувати жорстокість. Але на вегетеріанстві я не планую зупинятися, найближчим часом планую перейти на веганство. І от тоді мені морально стане ще легше. Щоб зрозуміти, відразу поясню: вегетаріанство та веганство — це різні підходи до харчування та стилі життя. Вегетаріанство — це коли ти їси все, окрім м’яса, птиці та риби, веганство — це коли ти не їси м’ясо, птицю, рибу та все, що виробляють тварини (молоко, ікру, мед тощо). Також я не лише не їм м’ясо, а й не купую шкіряні та хутряні речі.

— Розкажи про свій шлях веганства, з чого почала й чи були моменти, що хотіла «кинути» це і знову почати їсти м’ясо?

— Одного разу в iнтернеті дізналася, як живеться тваринам на фабриках та заводах і зрозуміла, що не можу більше споживати трупи цих бідних істот, які навіть за життя не знали доброго ставлення людини до них. Знову почати їсти м’ясо ніколи не хотілося, бо для мене це вже зовсім не їжа, а жорстоко вбита тварина.

—У чому переваги та недоліки вегетеріанства?

— Для мене переваг точно більше, аніж недоліків. Я стала легше почуватися, відкрила для себе чимало продуктів харчування, про які не знала, коли їла м’ясо. Саме тому я переконана, що вегетаріанство та веганство — це не про обмеження в харчуванні, а навпаки — про його збагачення. А ще, я відчуваю себе трохи краще, коли думаю про те, що, зі свого боку, я роблю все можливе, аби страждало менше тварин та загалом природа. Проте недоліки теж є. Наприклад, у звичайних ресторанах чи кафе я не наїдаюся, адже багато хто думає, що вегетаріанський бургер — це замінити котлету на помідор і цього вистачить, а це не так.

Також треба знати більше про їжу та продумувати свій раціон. На початку це мене напружувало, адже я була не з тих, хто собі щось готує чи витрачає багато часу на приготування їжі. Сьогодні моє вегетаріанство вже не вимагає особливих зусиль: я просто знаю, що за день я маю з’їсти та в якій кількості. Ну і стосовно одягу: дуже важко знайти не шкіряні та не замшеві зимові чоботи хорошої якості.

На моє щастя, я це роблю не кожного сезону, але коли мені потрібно — я в прямому сенсі шукаю це взуття всюди: в інтернет-магазинах, у торговельних центрах, на ринках. У пiдсумку знаходжу лише декілька пар, які могли би мені підійти. Усе це через те, що я хочу взуття не лише з екошкіри та без хутра всередині, а ще й красиве та 41 розміру. Такий пошук вимагає терпіння та уважності, адже є чоботи з екошкіри, які зроблені дуже неякісно, навіть якщо коштують понад 2 тисячі гривень.

Катерина Медовник систематично допомагає бездомним тваринам, шукаючи їм домівку.

Коли друзі та знайомі пiдтримують

— Часто можна почути, що бути вегетеріанцем — це дорого і що в Україні мало продуктів, які можна споживати. Яка твоя думка щодо цього?

— Це неправда. Проте я не заощаджую на тому, що не їм м’ясо, адже на ці ж гроші купую те, що правильно заміняє мені продукти тваринного походження: гриби, бобові, курагу, фініки, інжир та інше.

— Чи перевіряєш ти організм, чи достатньо йому вітамінів без тваринної їжі? І як ти ставишся до БАДів, вітамінів із аптек?

— Так, я здаю аналізи та консультуюся з лікарем-гастроентерологом, аби визначити, чи достатньо моєму організму потрібних речовин. До додаткових вітамінів з аптеки ставлюся добре, якщо їх призначає лікар.

— Які, на твою думку, найбільші міфи щодо вегетаріанства?

— Найбільший міф про те, що є незамінні тваринні білки. Таких немає. Також є міф про те, що вегани та вегетаріанці — це люди, які не можуть займатися професійно спортом. Це також

неправда.

— З чого радиш починати людям, які хочуть стати вегетеріанцями, але на їхньому столі зараз стоїть м’ясо і вони не знають, iз чого почати?

— Раджу почати з вивчення інформації. Коли я вирішила, що не буду більше їсти м’ясо, то цілий місяць проходила голодною — я просто не наїдалась! А все тому, що неправильно замінювала м’ясо. Після одного походу до столичного веганського ресторану відчула, що нарешті сита. Я зрозуміла, що потрібно серйозно зайнятися своїм харчуванням, інакше можна нашкодити здоров’ю.

Тож почала читати багато інформації та виписувати у блокнот, які продукти дають потрібні речовини для мого організму і чого мені варто їсти більше чи менше. Тому в першу чергу раджу прочитати багато інформації про веганство та вегетаріанство. По-друге, не варто засмучуватися, якщо не можете через якісь причини поки відмовитися від м’яса. Ці люди можуть по-іншому допомогти тваринам. Вони, наприклад, можуть не ходити в цирки, де використовують тварин; не вiдвiдувати дельфінарії та контактні зоопарки. На додаток можна поширювати інформацію про те, чому не варто ходити в такі заклади розваг. А ще ці люди для початку можуть відмовитися від шкіряних i хутряних речей.

Є ще чимало способів, як можна зараз допомогти тваринам, якщо є таке бажання: регулярно підписуйте петиції, що допомагають захистити тварин, час від часу репостіть на свою сторінку у «Фейсбуці» пости про тварин, які шукають собі господарів, поїдьте у притулок для тварин і фізично чи матеріально допоможіть. На власному прикладі переконати когось відмовитись від м’яса поки не вдалося, але я й не ставлю собі це за мету. Я нікому нiчого не нав’язую: говорю про вегетаріанство лише тоді, коли питають.

Однак на своїх сторінках у соцмережах висвітлюю цю тему. Я вважаю, що це — як віра, її неможливо нав’язати силою. Людина сама має зробити вибір і прийти до цього або вирішити не йти зовсім. Проте мої друзі та знайомі стали менше вживати м’ясо та купувати шкіряні й хутряні речі. Це мене тішить, бо вони кажуть, що інформація від мене частково вплинула на їхнє рішення.

«Вегетеріанство — це не про м’ясо, а про збереження життів тварин», — Катерина Медовник.Фото з мережі «Фейсбук».

«Яrщо їжа є корисною, але несмачною — я її їсти не буду»

— Розкажи про основні свої принципи харчування?

— Перший принцип — їжа має бути смачною. Якщо їжа є корисною, але не смачною — я її їсти не буду. Виняток — курага. Її мені потрібно їсти, позаяк вона підвищує мені гемоглобін. Другий принцип — це все ж користь. Третій принцип — екологічність. Я намагаюся купувати та замовляти ту їжу, яка була вирощена в Україні та без додаткових обгорток (остання ознака стосується, здебільшого, цукерок). Із третім принципом виходить далеко не завжди, але я стараюся.

— Я знаю, що ти ще й допомагаєш тваринам: підбираєш безпритульних, шукаєш їм домівки, відвідуєш притулки. Розкажи про свій досвід допомоги?

— Я не так багато допомагаю, як мені хотілося б, але не пройду повз безпритульного кошеняти на вулиці. Я заберу його тимчасово додому, відведу до ветеринара, вилікую та віддам безкоштовно відповідальним людям — новим господарям. Є винятки — іноді я таки не можу забрати кошенят, бо вони бувають дуже наляканими і тікають. На щастя, в Україні є чимало небайдужих людей, які набагато більше допомагають тваринам, ніж я. Їх називають зооволонтерами. Насправді, забрати тварину з вулиці та знайти їй сiм’ю не так уже й важко. Цей процес часом займає не один тиждень, проте врятоване життя того, безумовно, вартує. І так, усіх не врятувати, але можна кардинально змінити долю однієї тварини, а, може, й багатьох. Це не так дорого й важко, як може здатися на перший погляд.

Друкована версія