В українському суспільстві триває дискусія щодо можливого продажу земель сільськогосподарського призначення.
Чому цю тему сьогодні так активно лобіює влада та які наслідки це матиме для країни — пропонуємо роздуми з цього приводу голови Конгресу громадських об’єднань України Михайла Бугайця.
Навіть продаючи труси, не можна бути ні в чому впевненим
Якими є причини поспішної організації ринку української землі?
Мета — для внутрішнього вжитку — не визначена. Якщо мета не визначена і не прозора для українського суспільства, власністю якого є українська земля, згідно зі статтями 13 і 14 чинної Конституції, то закон про обіг (ринок) може стосуватися тільки майна (аж до трусиків), які є власністю автора, кнопкодавів та виконавців.
Але застерігаємо, що в країні, де державне управління наскрізь просякнуте корупцією, безкарністю та безвідповідальністю, проводити ринок навіть власних товарів безвідповідально, бо власники товарів залишаються голі та босі.
Але якщо мета визначена і вона настільки глобальна, що не під силу вловити ні автору, ні кнопкодавам, то для них розроблена коротка закодована команда «Фас» — «Виконати». І тому так безцеремонно зелені виконують команди, йдуть через живий народ і навіть через трупи з брехнею та зомбуванням.
Останні фактори не пройдуть в суспільстві, якщо йому відкрити справжні причини бездумних дій Зе-команди і ті наслідки, які чекають Україну вже завтра і в найближчі роки у випадку затвердження неконституційного закону.
Дані державного реєстру 1996 року свідчать про те, що в Україні налічувалось близько 36 мільйонів гектарів земель сільськогосподарського призначення. 6,7 мільйона громадян України державою (суспільством) безкоштовно подаровано біля 14 млн га земель сільськогосподарського призначення для їх обробітку (тим, хто її обробляє) згідно з указами президента Кучми від 10.11.1994 року №666/94 та від 3 грудня 1999 року №1529/99.
Потім були укази інших президентів, зміни до законів та постанови, які збільшили кількість подарованої безкоштовно землі ще на 4 млн га. Хоча указами і постановами рекомендовано забезпечити селян (пайовиків) інвентарем технікою, хімічними добривами та фінансами для організації процесів обробітку землі, але як висловився перший президент — маємо, що маємо — рекомендації не виконано державними органами і одержаний результат — тільки 5-6 % цих громадян, яким суспільством подарована земля для її обробітку, насправді її обробляють.
Державу й суспільство виручили сміливці та справжні українці — українські фермери, які на свій страх і ризик взяли цю землю в оренду, обробляють її і годують свій народ.
Сьогодні публічні дані та заяви очільників Зе-команди свідчать про те, що землі сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній (загальнонародній) власності, є і вони готові передати їх створеним об’єднаним територіальним громадам.
Проста арифметика каже: якщо від 36 млн га спочатку відняти 14 млн га, потім відняти ще 4 млн га і відняти залишок 4 млн га, то не вистачає близько 4 млн га земель сільськогосподарського призначення.
Навіть якщо врахувати землі, передані безкоштовно учасникам АТО також для обробітку, а також переведені землі сільськогосподарського призначення в інші категорії, то ще набереться до 2 млн га.
Поставимо перше запитання до Зе-команди, яка продовжує славні традиції 12 млн га найродючішої у світі землі (саме така кількість земель в Україні перебуває в оренді іноземців. — Ред.), поверніть її у загальнонародну (державну) власність, заберіть гроші у тих, хто її вкрав, обробляв і заробляв, і ви одержите додатково до бюджету не менше 4-5 млрд доларів, а народ поверне собі власність — 12 млн га чорноземів вартістю до 100 млрд доларів (при середньоєвропейській, але мінімальній ціні) 10 тис. доларів за гектар.
А раз Зе-команда цього робити не хоче, а пре на народ, як танк, то тут і захована перша причина їхнього галопу до ринку.
Необхідно будь-яким чином легалізувати або відкрити «законом» шляхи легалізації вкраденого і роздарованого всіма системами влади та її вірними слугами за період iз 2006 до 2018 року — 12 млн га.
Якщо Зе-команда хотіла виконати справедливу місію покарання грабіжників — повернення хоча б половини вкрадених земель до державного фонду з подальшою їх передачею в оренду навіть інопланетянам, то державна казна поповнилася б мінімум на 6 млрд доларів щорічно.
Другу половину вкраденого, або корупційно оформлених 6 млн га, держава могла б продати тим, хто казав «без умислу», або легко крав, і казну можна поповнити ще на 12 млрд доларів при заявленій урядом ціні 2 тис. доларів за гектар.
Але для цього потрібно Зе-команді видати інший закон щодо землі і тільки стосовно вкрадених земель, тоді суспільство буде аплодувати, а рейтинг буде рости так, що не втримаєте.
Другою причиною термінового затвердження Закону про ринок української землі є завдання Зе-команді від грантометів та грантодавців. Мета у них різна, та завдання — одне.
І на останок, третьою причиною швидкого, а по-їхньому турборежимного рішення поставлених завдань є самозбереження Зе-команди (велике фінансове та частково матеріальне забезпечення), після успішного виконання завдань та швидкого (2020 рік) і примусового завершення політичної кар’єри.
У такому випадку мораль відсутня і всі дії відбуваються згідно з принципом «після мене хоч потоп».
Чи знають Зе-кнопкодави та Зе-виконавці про справжні завдання та їхніх авторів. Більшість — ні! Тому їхнім майбутнім захистом перед суспільством буде сліпе поклоніння та сліпа довіра зомболідеру. А запах доларів — це супутнє.
Ці причини руйнації України не відомі українському суспільству і тому повинні бути якнайшвидше доведені до нього, в тому числі через зомбоканали.
А як господарі цих каналів відреагують на це? Особливо їхні московські грантодавці, які володіють через підставних медіаосіб 40% каналів.
Не дуже позитивно, м’яко кажучи, але відсутність євроазійського сліду в причинах аварійного виходу закону про ринок землі, дещо заспокоює їх, а бажання якнайшвидше позбутись Зе-команди у них збіжиться з бажанням суспільства.
Земля і люди
Наслідки, які чекають нашу, сьогодні ще незалежну Україну, на початковій стадії, бо після — Не дай Боже! — впровадження закону, будуть тільки квіточками, а ягідки прийдуть через декілька років. Коли держава, ніби де-юре буде, а де-факто — вже ні. Земельна проблема не буде тільки одним фактором краху, але стане основним.
Якщо сто років тому Україна стояла на порозі чергової втрати державності, то першими почали гризню і втечу за кордон її політичні лідери та шулери, не забувши прихопити родове майно. Не втік тільки народ, який навіть під батогом колонізаторів зумів відродити країну.
Сьогодні маємо інший парадокс, а це перший наслідок перетворення країни на територію — масовий виїзд, повторюю, масовий виїзд — втеча молодого та середнього покоління.
Упродовж одного року після запровадження безвізу з України щоденно виїжджає від 10 до 15 тисяч осіб.
Ми старалися аналізувати цей процес і вести певну статистику. Результати невтішні. Бо, по-перше, серед тих, хто виїхав iз країни, від 70 до 80 відсотків — представники сільської місцевості та районних центрів, маленьких та малих містечок, де відсутні робочі місця.
По-друге, серед них — до 25% громадян української національності, які захисту від держави не мають. І тільки 3-5 відсотків — представники нацменшин (не плутати з російськомовними, яких оберігають «русскій мір» та інші колони Московії для їхнього майбутнього завтра).
Втрата землі буде не тільки причиною втрати території, а головною складовою втрати держави.
Сьогодні Україна щорічно втрачає до 2 мільйонів людей молодого і середнього покоління, а землероба — оброблювача землі — держава втратила ще раніше. Про що свідчить цифра у 5-7 відсотків українців від 7 мільйонів, які після указів Кучми отримали від суспільства безкоштовно 24 мільйони гектарів найродючішої землі у світі (по 2-8 гектарів). І не стали її обробляти та засівати.
На другому етапі дії закону, коли, витратившись до нитки, внутрішні руйнівники держави почнуть продавати і заробляти на землі (скупивши по 2 тисячі доларів за гектар, продаватимуть по 10 тисяч мінімум).
Але такі гроші є тільки у зовнішніх грантодавців та грантометів — північних та західних. Україна та її народ перестануть бути господарями більше 70% своєї території, попередньо позбувшись до 70% своїх молодих людей — охоронців та захисників своїх родин та Вітчизни.
Друга половина суспільства — старше покоління, і завтра воно та неспроможне фізично населення планово вимиратиме, а діти поїдуть до батьків у пошуках кращої долі.
На території України, а ця назва збережеться історично ще деякий час, необхідні будуть робочі руки не тільки для землі, а й для обслуговування нових господарів. Прийдуть інші люди — не українці.
Земля — це один iз факторів, які об’єднували український народ
Земля — це один iз факторів, на якій народився український народ.
Земля, а точніше її ринок та продаж, — це один з головних факторів, який похоронить Україну.
Про це потрібно знати всім українцям. Це повинні відчути аморальні Зе-кнопкодави і Зе-виконавці, щоб зупинитись перед прірвою, втративши «бабло», але зберігши честь людини і українця.
Це повинно стати прапором боротьби та збереження державної незалежності України.
Михайло БУГАЄЦЬ,
голова Конгресу громадських об’єднань України
