Низовий рух медсестер за свої трудові права #БудьЯкНіна вибухнув наприкінці осені минулого року.
Найактивнішими виявилися львів’яни: перша акція у грудні зібрала понад 300 учасниць.
Група руху в соцмережі «Фейсбук» перетворилася на місце, де медики з усіх кінців країни розповідають про проблеми у своїх закладах.
Але, якщо раніше у групі переважали дописи про важкі умови праці медсестер, негідне ставлення до їхньої професії та скани платіжок із зарплатою в кiлька тисяч, останнім часом контент змінився.
У групі з’являється дедалі більше новин, пов’язаних із другою хвилею медреформи: повідомлення про закриття лікарень, звільнення персоналу чи «листи щастя» про зменшення зарплат.
26 лютого країною прокотилася чергова хвиля протестів медиків. Люди у білих халатах синхронно вийшли на мітинги в Києві, Львові, Сумах, Херсоні, Тернополі, Чернівцях, Новоградi-Волинському, Полтаві.
Хто така Ніна?
22 листопада 2019 року медсестра з Боярки на Київщині Ніна Козловська написала у «Фейсбуці» пост обурення умовами праці медсестер, які за важку роботу отримують по 3-4 тисячі гривень на місяць.
Жінка закликала колег по роботі вийти на вуличні протести. Пост набрав під 30 тисяч поширень, у соцмережах медсестри запустили флешмоб: фото в білому халаті, масці, на робочому місці і з хештегом #БудьЯкНіна, тобто — не мовчи.
Під час організації першої протестної акції медсестри за підтримкою звернулись до профспілок та медичних асоціацій, але ті не захотіли їм допомагати. Відтак ідея створити свою профспілку народилася сама собою.
Профспілка
Перші установчі збори Незалежної профспілки медсестер відбулися наприкінці грудня у Львові — як найбільш активному місті. До заснування профспілки долучилися люди з різних медичних середовищ: Ніна Козловська — медсестра Києво-Святошинської лікарні, яка почала цей рух; Оксана Слободяна — медсестра з дитячої лікарні на вул. Орлика у Львові; дві медсестри з Львівської лікарні швидкої допомоги; Лідія Конюх — лікар спортивних змагань і учасниця громадської організації, що організовує протести медиків у Львові «Народна дія Львів»; начальник медичного відділення 3-ї стоматологічної поліклініки у Львові, лікар АТО Олександр Бурій.
Також долучили правозахисників і правозахисниць. Зараз документи новоствореної профспілки скеровані на реєстрацію в Міністерство юстиції, опісля розпочнеться створення обласних осередків та набір членів.
«Найпершими цілями нашої ініціативи є проведення парламентських слухань, де б розглянули питання зі сфери медицини, та зупинка нищівної медичної реформи, — розповідає Оксана Слободяна, медсестра зі Львова. — Йдеться про перетворення з 1 квітня комунальних закладів охорони здоров’я у комунальні некомерційні підприємства (КНП). Абсолютна більшість медиків України виступила проти перетворення закладів і переконана, що це ліквідація комунальних закладів охорони здоров’я як таких. Адже відсутність дотацій від держави спричинить хвилю масових скорочень працівників, яким не буде чим платити заробітну плату, бо комунальна медицина в Україні є безкоштовною. При тих умовах, які планують запровадити, лише 30 відсотків державних медичних закладів виживуть, а 70% — закриються. Коли державні лікарні перетворять на КНП, то медики перестануть думати, як лікувати людей. У них з’являться інші проблеми — як заплатити «комуналку», звідки взяти кошти на зарплати працівникам. Відтак ми сподіваємося цю нищівну реформу зупинити».
Знищення закладів
Першими під коток реформи потрапили стоматологічні комунальні поліклініки міста Львова — № 3, 4 і 5. Ще два роки тому міська влада Львова почала їх перетворення на некомерційні комунальні підприємства.
«Ми дослідили, що означає «комунальні некомерційні підприємства», і зрозуміли, що такої форми в українському законодавстві взагалі немає, — розповідає лікар-терапевт 3-ї стоматполіклініки Львова Юрій Казмірчук, також активний учасник протестів медиків. — У бюджетному закладі лікарі захищені соціально, є статті по зарплатах, соціальному захисту. У КНП цього немає. Тобто медичний заклад відпускається у вільне плавання, а орган місцевого самоврядування, на балансі якого є заклад, може самовільно в ручному режимі щось виділяти закладу, а може й ні. Ми спробували донести міській владі Львова, що це тупиковий шлях. Але нас не захотіли слухати. Розуміючи, що таке перетворення — це просто ліквідація поліклініки, ми вже два роки як судимося з міськрадою. Зарплати вони нам не платять, ми вже маємо під 200 виграних рішень судів про виплату нам заробітної плати, тільки виплачувати її міська рада і не думає».
За останні півроку у Львові закрили цілу низку медичних закладів, які були на балансі Львівської обласної ради. Так, буквально два тижні тому Львівська обласна рада закрила дитячий психоневрологічний диспансер на вул. Драгоманова. Куди подінуться більше сотні працівників — не зрозуміло. Будівлю хочуть банально продати — це велика вілла австрійських часів із великим садом. Диспансер обслуговував 12 тисяч дітей.
Закрито протитуберкульозні диспансери на вулиці Лемківській та Устияновича, це теж приміщення у центрі Львова, і вони вже продані за 11 мільйонів гривень. Обласна влада прозвітувала, що за ці кошти закупила один рентген-апарат. Від колективу у 225 осіб, яких тимчасово розмістили на вул. Боя-Желенського, зараз вимагають писати заяви на звільнення з примарною надією, що, можливо, їх візьмуть на роботу в обласний легеневий центр. Утiм нещодавно у Львівському обласному легеневому центрі відбулася велика відкрита нарада, де головний лікар центру повідомив, що змушений скорочувати навіть своїх працівників.
Ще кілька місяців тому ліквідовано обласні шкірвендиспансери, деякі їхнi лікарі подали до суду.
Рубікон
Реформа, розпочата ще попередньою міністеркою охорони здоров’я Уляною Супрун, iз 1 квітня ввійде у свою другу фазу. І якщо перша стосувалася сімейної медицини, то другий етап покликаний кардинально змінити принцип роботи медзакладів. На жаль, як бачимо, у реформованій системі охорони здоров’я місця вистачить не всім.
Закривають не лише заклади якогось конкретного типу. Однією з ключових ідей авторок реформи є створення опорних лікарень, що об’єднають найкращих лікарів та обладнання в одному місці. Ті ж лікарні, яким не пощастить отримати такий статус, не отримають і фінансування та будуть змушені заробляти на своє виживання самостійно. Або ж просто закриватися. І цей процес нині шириться всією країною. Десь він викликає тихий розпач, а десь — активний спротив.
У січні-лютому 2020 року медсестри та лікарі почали отримувати від адміністрації «листи щастя». Так їх називають медики.
«Повідомляємо про суттєві зміни в системі оплати праці в бiк зменшення...» — йдеться у повідомленнях. Від медиків вимагають дати письмову згоду на такі умови або звільнитися. Дехто отримує вже й попередження про звільнення у зв’язку зі скороченням посади.
Ситуацію вже ексміністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька прокоментувала так: «Просто, якщо на сьогодні якась лікарня не має достатньої кількості пацієнтів, отже, її треба перепрофілювати в реабілітаційний центр, у лікарню медсестринського догляду. Вони нам потрібні. У нас немає такого, що повністю комплекс усіх послуг забезпечується. На жаль, місцева влада швидше йде на закриття, ніж береться вирішити проблеми місцевого населення».
Відреагував на критичну ситуацію і Володимир Зеленський. 21 лютого указом президента створено тимчасову робочу групу з питань реформування системи охорони здоров’я. Головне завдання робочої групи: проаналізувати до початку березня хід реформування системи охорони здоров’я. У групу ввійшли відомі представники медичної галузі України, наприклад, хірург Борис Тодуров, голова профільного комітету ВРУ Михайло Радуцький, директор Львівської лікарні швидкої допомоги Олег Самчук.
Ірина ЮЗИК
