Корупційними скандалами українців здивувати важко, адже їх на теренах нашої держави в тій чи іншій царині стільки, що хоч греблю гати.
Черговим «зашкваром» на воєнній «ниві» стала надзвичайна подія на Житомирському бронетанковому заводі, держпідприємстві, що розташоване в смт Новогуйвинське та з 2010 року входить до складу державного концерну «Укроборонпром» й спеціалізується, зокрема, на капітальному ремонті й модернізації бронетанкового озброєння та техніки.
А почалася ця скандальна історія ще в 2019 році, коли ЖБТЗ оголосив тендер на закупівлю деталей на суму понад 1,5 млн гривень. Переможцем конкурсних торгів, що були оголошені в рамках державного оборонного замовлення, стало комерційне підприємство з Київщини.
Але після тривалих перевірок співробітники СБУ з’ясували, що фірма-переможець була визначена заздалегідь (за попередньою змовою сторін та з ознаками фіктивності). Загальна вартість запчастин перевищувала реальну ціну закупівлі у 2,7—5 разів.
Більше того, придбана продукція мала ознаки фальсифікації, адже замість вказаного виробництва у США вона була виготовлена у Східній Азії, а фірма-власник сертифікована в... Росії! За даним фактом наразі відкрито кримінальне провадження й триває досудове слідство.
Нагадаємо, що це вже не перший скандал підопічних держконцерну «Укроборонпром». Зокрема, у 2015-2019 роках підприємства Укроборонпрому через іноземні фірми-«прокладки» закуповували російську продукцію військового призначення за завищеною у 2-3 рази вартістю.
При цьому фактично в Україну постачали продукцію військового призначення та подвійного використання, виготовлену на санкційних підприємствах РФ (так звана «схема обходу прямих поставок»).
Ще одним свіжим проколом «укроборонпромівців» стало затримання наприкінці лютого цього року директора підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка», що входить до складу концерну, на одержанні хабаря за оренду приміщень підприємства. Про це заявили у пресслужбі військової прокуратури Центрального регіону України.
І такі скандали, пов’язані з Укроборонпромом, можна згадувати й згадувати. Тож виникає запитання: невже на такому важливому військовому концерні, тим паче в час війни на сході України з російськими окупантами, так важко навести лад, чи ж, можливо, певна зацікавленість у всіх цих оборудках переважає?
І як пояснити, нехай навіть і непряме, але співробітництво дочірніх підприємств Укроборонпрому з країною-агресором?
