Приведу резолютивну частину свого звіту про підсумки розслідування збиття малайзійського лайнера МН17, який направив зацікавленим сторонам.
У лютому-березні 2014 року представники вищого військово-політичного керівництва РФ на чолі з президентом Путіним вступили у злочинну змову та домовилися про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету та територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Досягти зазначеної мети вказані особи вирішили шляхом використання підрозділів ЗС РФ, створення і фінансування терористичних організацій, створення в їхньому складі незаконних збройних формувань.
При цьому Путін і його підлеглі усвідомлювали, що такі протиправні дії, безумовно, призведуть до загибелі дуже великої кількості людей, в першу чергу мирних жителів України, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків.
У період березня — квітня 2014 року на виконання попередньо розробленого військово-політичним керівництвом РФ (Путін, Сурков, Аксьонов, Шойгу, Герасімов, Сергун та інші — вказані нижче) злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України та зміни меж її території, керівники та службові особи спецслужб ФСБ, СЗР та ЗС РФ шляхом віддавання наказів підлеглим співробітникам та військовослужбовцям організували на території РФ та тимчасово окупованій (анексованій) території АР Крим навчання, фінансування та матеріальне забезпечення (постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки та іншого майна) озброєних злочинних груп.
Ці незаконні збройні формування під безпосереднім керівництвом розвідувальних диверсійних груп, які очолювали кадрові офіцери Головного управління ГШ ЗС РФ (колишнє ГРУ, начальник — генерал-полковник Сергун), діючи на виконання наказів президента РФ Путіна і воєначальників ЗС РФ, утворили контрольовані ними терористичні організації «Донецька Народна Республіка» (далі — «ДНР») і «Луганська Народна Республіка» (далі — «ЛНР») та увійшли до їх структури.
12 квітня 2014 року громадянин РФ Гіркін І. В., діючи на виконання вищевказаного злочинного плану, прибув до м. Слов’янськ Донецької області для створення незаконного збройного формування «ДНР» та проголосив себе так званим міністром оборони «ДНР».
У період квітня-червня 2014 року на виконання визначених йому завдань Гіркін, перебуваючи у м. Слов’янськ, використовуючи з метою конспірації анкетні дані Стрєлкова Ігоря Івановича та ідентифікуючі позивні «Стрєлок» (він же «Перший»), створив незаконний збройний підрозділ «ДНР». До його складу Гіркін залучив військовослужбовців ГУ ГШ ЗС РФ, а також декілька тисяч осіб із числа проросійськи налаштованих мешканців Донецької і Луганської областей та громадян РФ, які виявили бажання брати участь у діяльності терористичної організації. Зокрема, полковника ГУ ГШ ЗС РФ Сергія Дубинського (якому 2 серпня 2014 року, з нагоди дня повітряно-десантних військ Росії, Путін присвоїв звання генерала-майора), Олега Пулатова та громадянина України Леоніда Харченка та інших осіб, які вступили у попередню злочинну змову щодо вчинення терористичних актів та особливо тяжких злочинів на території України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гiркiн 8 червня 2014 року об 11 год. 30 хв. звернувся до призначеного керівництвом РФ так званого т. в. о. глави Республіки Крим (тимчасово окупованої РФ території України — АРК) Аксьонова С. В. та повідомив йому, що перебуває в м. Слов’янськ Донецької області в оточенні українських урядових військ, і запросив «масштабну російську допомогу» у вигляді танків, протитанкової артилерії, комплексів протиповітряної оборони з підготовленими екіпажами. Того ж дня об 11 год. 46 хв. Аксьонов особисто повідомив Гіркіну, що, на його прохання, у РФ уже сформовано єдиний координаційний центр і документи, які потрібні для його підтримки, вже готують.
Чому потрібен був «Бук»
16 липня 2014 року збройні підрозділи «ДНР» під керівництвом Гіркіна загальною чисельністю понад 800 бойовиків, на виконання «наказу з Москви», здійснили спробу прориву оборони українських військ у районі кургану Савур-Могила у Сніжнянському районі Донецької області.
Проте внаслідок оборонних бойових дій ЗС України, у тому числі із застосуванням авіації, бойовики Гіркіна зазнали значних втрат в особовому складі та військовій техніці. У зв’язку з цим було прийнято рішення: подальший наступ здійснювати під прикриттям військових систем протиповітряної оборони.
З цією метою в ніч iз 16 на 17 липня 2014 року СВУ ЗРК «Бук» 53-ї ЗРБ ЗС РФ (бортовий номер 332) з чотирма ракетами класу «земля-повітря» серії 9М38 таємно було переміщено через державний кордон України з Росією за маршрутом: м. Донецьк Ростовської області РФ — смт Сєвєрний Луганської області — м. Сорокине (колишній Краснодон) Луганської області. З метою конспірації присутності військової техніки ЗС РФ бортовий номер «Бука» — 332 — був майже повністю зафарбований.
У подальшому вказаний «Бук» вантажним трейлером «Вольво» разом iз російським військовим екіпажем у супроводі бойовиків «ДНР» (за маршрутом: м. Сорокине (колишній Краснодон) Луганської області — м. Молодогвардійськ — сел. Хрящувате — м. Луганськ — м. Перевальськ — м. Дебальцеве — м. Вуглегірськ — м. Єнакієве — м. Жданівка — смт Нижня Кринка — м. Харцизьк — м. Макіївка — м. Донецьк) у період iз 4 год. 28 хв. до 9 год. 7 хв. 17 липня 2014 року був доставлений до м. Донецьк.
У цей же день о 9 год. 08 хв. бойовик iз позивним «Бібліотекар» доповів Дубинському, що доставив «Бук» разом iз російським екіпажем у Донецьк. О 9 год. 53 хв. Дубинський дав вказівку бойовику «Бібліотекар» передати установку «Бук» бойовику Харченку. Через хвилину (о 09:54) Дубинський віддав наказ Харченку і Пилатову перевезти «Бук» до смт Первомайський у Сніжнянському районі Донецької області та здійснювати його подальшу охорону разом з іншими бойовиками.
Того ж дня у телефонній розмові, яка відбулась об 11 год 24 хв., Дубинський повідомив іншому члену терористичної організації «ДНР», що 16 липня 2014 року він і «Перший» (Гіркін) «розмовляли з Москвою та вийшли на найвищий рівень».
У період iз 10 год. 39 хв. по 12 год. 16 хв. «Бук» вантажним трейлером «Вольво» разом iз російським військовим екіпажем (за маршрутом: м. Донецьк — м. Макіївка — м. Харцизьк — м. Зугрес — м. Шахтарськ — м. Чистякове (колишнє Торез) — м. Сніжне) був переміщений до м. Сніжного Донецької області, де біля магазину «Фуршет», розташованого на вул. Леніна, буд. 20, був розвантажений із трейлера.
О 13 год. 39 хв. російським екіпажем «Бук» (за маршрутом у місті Сніжне: вул. Леніна — вул. Декабристів — вул. Карапетяна — вул. Гагаріна) своїм ходом був доставлений на вогневу позицію: сільськогосподарське поле біля смт Первомайський, південніше Сніжного Донецької області.
Збили «пташку», та не ту
О 16 год. 19 хв. російський екіпаж «Бука» здійснив пуск ракети серії 9М38 по пасажирському літаку «Боїнг 777-200» з реєстраційним номером 9М-МRD «Малайзійських авіаліній», рейс МН17, який слідував ешелоном польоту FL330, на висоті приблизно 10100 метрів.
О 16 год. 20 хв. 03 сек. бойова частина (серії 9М314) ракети серії 9М38 вибухнула вище лівої сторони кабіни літака на відстані близько одного метра, внаслідок чого бойові елементи ракети одночасно відірвали кабіну літака від передньої частини фюзеляжу і знищили повітряне судно. Всі 298 пасажирів і членів екіпажу загинули.
За заводським номером 9Д1318869032, який чітко видно на поверхні корпусу двигуна ракети, знайденого на місці падіння уламків літака, експерти встановили, що перші п’ять знаків номеру і буква «Д» свідчать про те, що ракета була виготовлена на російському оборонному заводі в м. Долгопрудний Московської області.
О 16 год. 37 хв., 16 год. 41 хв., 16 год. 50 хв., 17 год. 16 хв. (за київським часом) 17 липня 2014 року на сторінках Гіркіна у соціальних мережах «Твiттер» та «ВКонтактє» були оприлюднені повідомлення від імені Стрєлкова Ігоря Івановича, а також від імені так званого «ополчення» про збиття у районі Тореза літака Ан-26.
Встановивши, що збили пасажирський літак, Гіркін у цей же день о 20 год. 30 хв., iз метою приховування особливо тяжкого злочину, віддав наказ Дубинському відправити «Бук» у супроводі двох БТРів до кордону з Луганською областю з метою подальшої його евакуації до Росії. У свою чергу, Дубинський о 22 год. 35 хв. віддав наказ Харченку перевезти «Бук» до кордону з Луганською областю та передати його особам, які приїдуть зустрічати установку.
18 липня 2014 року о 7 год. 15 хв. «Бук» (за маршрутом: м. Сніжне — м. Хрустальний (колишній Красний Луч) — смт Фащівка — м. Дебальцеве — м. Перевальськ — м. Луганськ — сел. Хрящувате — м. Молодогвардійськ — м. Суходільськ — смт Сєвєрний Луганської області — м. Донецьк Ростовської області РФ) вантажним трейлером «Вольво» вивезли до Ростовської області РФ.
Гіркін, Ткачов та Іванніков (громадяни РФ) особисто координували і контролювали хід доставки установки «Бук» в Україну та вивезення її назад у Росію після знищення літака рейсу МН17 та давали по телефону вказівки особам, задіяним у доставці та евакуації «Бука». Їхнi телефонні розмови були перехоплені СБУ. Експерти підтвердили автентичність цих розмов і встановили, що голоси належать Гіркіну, Ткачову, Іваннікову та іншим ідентифікованим особам — співучасникам збиття літака МН17.
Військові експерти стверджують, що, відповідно до нормативно-правових актів МО РФ, рішення про відправку в зарубіжні країни чи в район воєнних конфліктів сучасної СВУ ЗРК «Бук» (саме таким «Буком» і був збитий малайзійський «Боїнг») могло бути прийнято лише за наказом чи з відома президента Росії Путіна.
Після збиття літака рейсу МН17 Гіркін («як командуючий ЗС ДНР») видав наказ №432, яким зобов’язав своїх підлеглих бойовиків-мародерів, які «знаходилися в зоні катастрофи і володіють особистими речами загиблих, здати всі знайдені речі до 20:00 23 липня 2014 року в штаб ЗС ДНР». «Цінні предмети (годинники, сережки, кулони, інші прикраси і вироби з дорогоцінних металів) направити у Фонд оборони ДНР», — зазначено в наказі Гіркіна.
Я звинувачую!
Аналіз встановлених мною доказів дає підстави зробити такі висновки:
а) президент РФ Путін і його військово-політичне оточення — міжнародні воєнні злочинці, які є реальною загрозою існування цивілізації;
б) збиття пасажирського літака рейсу МН17 є заздалегідь спланованим терористичним актом, організованим Путіним і вищим військово-політичним керівництвом РФ, з метою широкомасштабного військового вторгнення ЗС РФ в Україну, яке було заплановане на 18 липня 2014 року, та окупації її південно-східних областей;
в) відповідальність за збитий малайзійський літак і загибель людей має нести, в першу чергу, найвище політичне і військове керівництво РФ на чолі з Путіним як організатори вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.
На підставі встановлених доказів, відповідно до вимог ст. ст. 214, 216, 218, 219 КПК України, на початку липня 2019 року я офіційно звернувся до ГПУ і СБУ з вимогою:
1. Внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про організацію президентом РФ Путіним В. В. вчинення терористичного акту, за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей.
2. Повідомити президенту РФ, верховному головнокомандувачу ЗС РФ Путіну Володимиру Володимировичу, 7 жовтня 1952 р. народження, підозру в тому, що він, за попередньою змовою з групою осіб вищого військово-політичного керівництва РФ, з метою провокації великого воєнного конфлікту і виправдання широкомасштабного військового вторгнення регулярних військ ЗС РФ в Україну для окупації її східно-південних областей, безпосередньо брав участь в організації терористичного акту, вчиненого із застосуванням доставленої за його наказом в Україну з Росії СВУ ЗРК «Бук» номер №332, яка належала 53-й ЗРБ ЗС РФ (в/ч 32406), з території Донецької області, підконтрольної російським окупаційним військам та їхнім найманцям, наслідком якого стало знищення о 16 год. 20 хв. 17 липня 2014 року пасажирського літака «Боїнг 777-200», що призвело до загибелі 298 людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.
3. Повідомити підозру в організації вчинення терористичного акту (знищенні пасажирського літака МН17), за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, таким особам:
— Владиславу Суркову, помічнику президента Росії;
— Сергію Аксьонову, голові ради міністрів Республіки Крим як окупованого (анексованого) суб’єкта РФ;
— Сергію Шойгу, міністру оборони РФ, генералу армії;
— Валерію Герасімову, першому заступнику міністра оборони, начальнику ГШ ЗС РФ, генералу армії;
— Аркадію Бахіну, заступнику міністра оборони, генералу армії;
— Ігорю Сєргуну, заступнику начальника ГШ ЗС РФ, начальнику ГУ ГШ, генерал-полковнику (нині покійний);
— Андрію Картаполову, начальнику Головного оперативного управління — заступнику начальника ГШ ЗС РФ, генерал-полковнику;
— Олегу Салюкову, головнокомандувачу Сухопутних військ, генерал-полковнику;
— Анатолію Сидорову, командувачу військами ЗВО, генерал-полковнику;
— Віктору Астапову, начальнику штабу — першому заступнику командувача військами ЗВО, генерал-лейтенанту;
— Олександру Леонову, командувачу військами ППО Сухопутних військ, генерал-лейтенанту;
— Олександру Лапіну, командувачу 20-ї гвардійської загальновійськової армії ЗВО, генерал-лейтенанту (до завершення перебування на посаді, до 7 липня 2014 року, установки «Буків» 2-го дивізіону 53-ї ЗРБ були перекинуті з Курська на кордон з Україною);
— Олександру Чайку, командувачу 20-ї гвардійської загальновійськової армії ЗВО (з 8 липня 2014 року), генерал-лейтенанту;
— Олексію Золотову, командувачу зенітно-ракетного з’єднання ЗВО, генерал-майору;
— Андрію Коханову, начальнику ППО та авіації ЗВО, полковнику;
— Віктору Гуменному, начальнику зенітно-ракетних військ РФ, генерал-майору;
— Миколі Ткачову (позивний «Дельфін»), головному інспектору Міністерства оборони по Центральному воєнному округу РФ, генерал-полковнику;
— Олегу Іваннікову (позивний «Дунай», він же «Оріон»), полковнику ГУ ГШ МО РФ;
— Василю Гераніну, полковнику ГУ ГШ ЗС РФ, члену «Ради командирів Союзу добровольців Донбасу»;
— Ігорю Безлеру (позивний «Бєс»), підполковнику ГУ ГШ ЗС РФ; командиру «групи Безлер»;
— Сергію Мучкаєву, командиру 53-ї ЗРБ ЗС РФ (в/ч 32406), полковнику;
— Дмитру Труніну, командиру 2-го дивізіону, підполковнику;
— Олексію Ковтунову, Рафаелю Авхадєєву, Дмитру Коюкову — командирам батарей 2-го дивізіону, офіцерам;
— Костянтину Мишкіну, Ігорю Субічову, Євгену Гришину, Віталію Копенкову, Євгену Мальченку, Володимиру Полєжаєву, Вадиму Мягкову, Сергію Познякову, Сергію Обиночному, Павлу Кривошеєву — командирам установок «Бук» 2-го дивізіону, офіцерам;
— Івану Краснопрошину, оператору ЗРК «Бук», сержанту;
— Валерію Стельмаху (позивні «Найманець» і «Батя»), коменданту м. Дзержинська до 21 липня 2014 року;
— Ігорю Українцю, командиру піхотного загону «групи Мінера»;
— Олександру Ходаковському, «міністру державної безпеки» «ДНР», командиру батальйону «Схід».
4.Обрати Путіну, Суркову, Аксьонову, Шойгу, Герасімову та вищезазначеним генералам, офіцерам ЗС РФ і найманцям-бойовикам міру запобіжного заходу тримання під вартою і оголосити їх у міжнародний розшук.
Своєму другу по Афганістану Сергію Тіунову, який проживає в Україні, під час повернення українських полонених Дубинський розповів, що збити літак їм наказали з Москви (цитую): «Це зробили виродки з Москви!». У 2015 році Путін особисто вручив Дубинському орден «За заслуги перед Вітчизною з мечами».
Наголошую! Воєнні злочинці і терористи на чолі з Путіним, які повинні понести покарання за знищення малайзійського пасажирського лайнера МН17 та вчинення воєнної агресії проти України, у випадку супротиву при їх затриманні підлягають ліквідації!
У ситуації, яка склалася у зв’язку з воєнною агресією Росії проти України, відповідно до норм міжнародного права, законів війни та національного законодавства України, ліквідація Путіна і вищого військово-політичного керівництва Росії, яке організувало воєнну агресію проти нашої країни, вчинило терористичний акт проти малайзійського пасажирського літака, злочини проти миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку та воєнні злочини, буде визнана легітимною, правовою і законною, як вчинена у стані необхідної оборони і крайньої необхідності, за аналогією вбивства терориста №1 Усами бен Ладена (знищення якого, за словами міністра закордонних справ РФ Лаврова, виправдано з точки зору міжнародного права і права на самооборону).
Кожен громадянин України має не лише право, а й конституційний обов’язок знищувати агресора, який посягнув на Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність. «Ворога Роду твого знищуй без пощади!»— заповідали нам, українцям, наші пращури — русичі.
