Тиран наклав руки: лінійна «Людина-невидимка» режисера Лі Воннелла

Стати невидимим, бодай на хвилинку — така знайома багатьом мрія дитинства. Фантастика?

 

 

А може, результат роботи вчених, який не змусить на себе довго чекати, зважаючи на стрімкий науковий прогрес?

 

 

Невидимість — феномен, який не раз обігрували в мистецтві. Цього разу — у фільмі «Людина-невидимка», який 27 лютого вийшов в український прокат.

 

 

Режисер стрічки Лі Воннелла відомий поціновувачам жанру кіножахів участю в створенні таких стрічок, як «Астрал», «Апргрейд», «Пила». Роль головної героїні Сесилії дісталася Елізабет Мосс, власниці «Золотого глобуса» (2014; 2018) й «Еммі» (2017).

 

Розробка фільму стартувала ще 2007-го. Основні зйомки розпочалися 16 липня минулого року, а завершилися у вересні в Сіднеї в Австралії. 

 

При створенні фільму автори, очевидно, зверталися до всесвітньо відомої книги-бестселлера Герберта Велса «Людина-невидимка».

 

Однак від літературного твору режисер нового фільму запозичив лише назву та лейтмотив своєї картини. Стрічка не є осучасненою екранізацією книги. Кіноробота Лі Уонелла оригінальна, з нелінійним сюжетом та неочікуваною для фільмів жаху розв’язкою. 

 

У центрі подій — взаємини між пригніченою Сесилією та її тираном Едріаном, вченим-міліонером. Не витримавши знущань, героїня наважується втекти.

 

Вона оселяється у друга та намагається повернутися до нормального життя, однак спогади про минуле її не відпускають. Через деякий час Сесилія дізнається, що її колишній наклав на себе руки.

 

Утім очікуваний спокій не настав. Кінострічка не лякає глядачів неочікуваною появою страшних картинок на екрані (скримерів). Вона напружує атмосферою страху та відчаю. Інтригує до фіналу. 

 

Катерина САМЧЕНКО, Григорій ТУРШУКОВ