Вустами «слуг» глаголять кацапи: чому молоді політики повинні вивчити уроки історії

Це моє звернення до тих людей, які, завдяки проросійським телеканалам в Україні, все сподіваються на манну небесну і процвітаюче життя.

 

 

Проросійські телевізійні клакери, об’єднавшись у реваншистську п’яту колону, роблять усе, щоб підірвати авторитет України на міжнародній арені, дестабілізувати ситуацію в державі.

 

 

Обурює мене та більшість (73 %) людей, які досі обирала владу не розумом, а вухами та очима, надивившись «Сватів» i «Слуг народу».

 

Античний філософ Платон одним із перших помітив, що влада за демократії дістається тим, хто підіграє натовпу. В українській моделі демократії йдеться про маргінальних популістів та демагогів, частина яких ретельно приховує громадянство Росії та інших недружних до України держав.

 

Усе прогресивне людство висловило свою скорботу за мільйонами українців, яких радянська влада виморила голодомором у 1932-33 роках, хоча голод, завдяки совітам, повторився і в 1947-му. Мета Москви була одна — винищити працелюбний український народ.

 

Спостерігаючи тепер за заходами, які проводилися в столиці України та інших містах за казенним сценарієм і то лише один день, хочеться сказати молодим політикам, що про цей злочин комуністичного режиму треба пам’ятати щодня і нагадувати новій владі, що психологія москаля не змінилася і до сьогодні.

Українське суспільство (правда, не все) зробило свою справу й отримало «слуг», яких буде тепер навчати на курортах Трускавця. Я порадив би пану Разумкову відвезти своїх «слуг» на курорти Донецька та Луганська — нехай там проводять свій вишкіл.

 

Згадуючи 2019 рік, варто нагадати, що це був рік століття Соборності України, 80-річчя окупації земель Західної України, однак про такі історичні події ні волошин з бужанським, ні ківа з павленком на каналах 112 та ZIK не обмовилися ні словом.

 

Така поведінка сучасних політиків, як раніше комуністичної влади, призводить до замовчування суспільно важливих подій у житті країни. Дивним виглядає, що секретар ЦК КПУ товариш Леонід Кравчук не чув про голод 1932-33 та 47-го років. Ну за радянських часів змушений був мовчати, але ж за часів незалежності?.. І тільки Віктор Андрійович Ющенко першим насмілився голосно на весь світ заговорити про Голодомор, саме він першим запровадив вшанування всіх невинно замучених голодом. 

 

Я і моя родина, як і всі галичани, відчули на собі у 1947 році, що таке бути «ощасливленим» радянською владою, потерпаючи від голоду. А все почалося з вересня 1939-го, коли порушилося наше мирне життя. Добре пам’ятаю, як у наше село восени 39-го в’їхали вантажівки з солдатами Червоної армії.

 

Діти одразу відчули настрій батьків: наше село розташоване за 5 км від річки Збруч, що була природним кордоном із радянською Україною, тож батьки бачили той «рай», який принесла комуністична влада там, за Збручем. Із приходом нової влади працелюбні співучі односельці замовкли, закінчилося веселе життя. Перше, за що взялися перші москалі, як їх називали, — наступ на релігію та церкву.

 

Безпосередньо заборонити людям ходити до церкви влада не наважувалася, тому й вигадували в неділю різні зібрання чи свята. На них заганяли людей або силою, або страхом, збори могли тривати цілий день, тож до церкви ніхто не встигав.

 

Наступне, чим запам’яталася комуністична влада, що мого батька і його рідного брата силою забрали в лави совітської армії. І хоч ця влада панувала недовго — війна завадила, — проте і в такий короткий термін вона показала себе не з кращого боку. Проте вже другий її прихід показав усе, на що вона була здатна.

 

Починаючи з 1946 року, всі сили районного керівництва були кинуті на те, щоб організувати на селі колгоспи. Про форми і методи немає сенсу писати, скажу одне — створення колгоспів призвело до голоду 1947 року, аналогічного з 1932-33 роками на Великій Україні.

 

Добре пам’ятаю, як у селі пухли й помирали люди просто на вулицях. Голод зачепив і мою родину — померли мій вуйко, дружина батькового брата, а також моя сестричка. Від голоду нас врятувала корова, яку батько вночі охороняв, бо зголоднілі люди йшли навіть на злочин, щоб тільки врятувати власне життя.

 

До політиків, які народилися і виросли вже за часів незалежної України, в мене одна вимога — пам’ятайте про мільйони безневинних жертв Голодоморів, щоб подібне більше ніколи не повторилося в нашій країні.