Інформаційна гігієна: як розрізнити, де правда, а де неправда

— Пані Вікторіє, ви як журналіст-розслідувач, думаю, натрапляли у своїй діяльності на фейки. Як це було?

 

— Це був не фейк, а, скоріше, перекручена інформація. Десь два роки тому в Україні поширилася чутка, що нібито ввели якісь нові закони. І згідно з цими законами людей не зможуть ховати, якщо не буде рішення суду. Ми були просто в шоці і почали про це готувати програму. Отож починаємо розкручувати тему, читаємо законопроєкт і розуміємо, що там узагалі про це не йшлося. 

 

— У чому проблема поширення фейків?

 

— По-перше, люди на них ведуться. Якщо люди в них вірять і поширюють, то вони з’являтимуться. Усе просто: попит породжує пропозицію. По-друге, зараз доступ до можливостей створення й поширення інформації є в усіх. У соцмережах люди поширюють на свої акаунти все, що тільки можна, пишуть про все на світі. Тому в цій величезній масі інформації людині важко розрізнити, де правда, а де ні. До того ж не в усіх людей розвинене критичне мислення, а відтак вони самі вірять у прочитане чи побачене, а тоді й поширюють це. 

 

— Зараз поширюється досить багато неправдивої інформації. Це не новина. Тож чому дехто продовжує сліпо довіряти всьому?

 

— По-перше, повторюся, зараз не дуже добре розвинене критичне мислення. По-друге, людина вірить у фейк, якщо в неї не вистачає знань щодо інформації, яку в цьому фейку поширено. Тому на це може впливати й недостатня кількість знань. 

 

— Як журналісти намагаються боротися з фейками?

 

— Зараз розвинені цифрові технології, тому є чимало ресурсів, за допомогою яких можна перевіряти інформацію. Журналіст просто бере інформацію, наприклад фотографію, проганяє її через певні сервіси і з’ясовує, ким була зроблена, чи це не фотошоп, шукає метадані тощо. 

 

—  А як захищаєтеся від неправди ви?

 

— Коли гортаю стрічку новин, то мені часто достатньо лиш заголовка, аби зрозуміти, що це щось не те. Якщо є час, то «гуглю» на англомовних сайтах, якщо фейк стосується не суто України, а світу. А ще просто шукаю одну й ту ж інформацію в різних джерелах і аналізую.

 

— А що порадите іншим у подібній ситуації?

 

— Фейк зазвичай вражає, викликає емоції. Він завжди обгорнутий в яскравий заголовок, а інформація, яка в ньому закладена, майже завжди викликає або обурення, або здивування, або захват. Тому раджу не ширити сліпо все, що вражає, краще перевірити за допомогою інших джерел, подивитися, хто запостив новину, на якому ресурсі її розміщено тощо. А ще раджу до всього ставитися критично й аналізувати.