Медіа в сучасній Україні розвивається зі швидкістю світу. Телебачення, радіо, газети, журнали, все це — яскраве відображення майбутнього. Але чи кожному випадає можливість стати частинкою хоча б до одного з цих медіа-середовищ?
Напевно, певна частина людей відповість, що ні, оскільки для цього треба мати освіту або бути особисто знайомим буквально з директорами кожного каналу або радіостанції. Не зовсім вірна точка зору. Спробуємо розібрати — чому?
Якщо аудиторії поставити питання «Хто хотів би працювати в сфері медіа?», відсотків 90 піднімуть руку. Проте лише 20% iз тих 90 будуть намагатися здійснити мрію.
Зазвичай люди кажуть, що пробитися у світ медіа можна лише завдяки зв’язкам, але як доводить практика, такі люди не затримуються у топі чартів надовго. Це підтверджує і генеральний продюсер «UA:Українське радіо» — Дмитро Хоркін.
18-річний хлопчик, батьки котрого жодним чином не пов’язані зі світом медіа, з 12 років мріяв бути ведучим, прийшов на радіостанцію і буквально з порогу запропонував себе у якості ведучого, не маючи жодного досвіду. Побачивши вогонь в очах гостя, редактори вирішили спробувати Дмитра як ведучого, і вже наступного дня він був офіційно влаштований на Українське радіо.
Цього тижня в Київському університеті імені Бориса Грінченка у студентів спеціальності «журналістика» відбулась зустріч із Дмитром Хоркіним, де присутні могли дізнатися, які перспективи очікують на радіо як ЗМІ та бізнес, а також — фактори успіху у професії радіоведучого.
Лекція була насичена та місцями дискусійна. Але не одразу присутні змогли включитись у розмову та впевнено відповідати на поставлені запитання. Хтось досі не прокинувся, хтось читав книжку або займався особистими справами, а хтось уважно слухав. Проте ближче до кульмінації зустрічі палкі дискусії розгорілися не тільки між лектором та слухачами, а й між студентами. Кожен відстоював свою точку зору та зовсім не хотiв поступатися.
Знайти роботу на телебаченні, радіо, в газеті або в іншому медіа не так уже й важко. «Головне — обрати вузьку спеціалізацію та рухатися до своєї мети», — запевняє радіоведучий. Немає нічого неможливого, адже талант — це лише 50% успіху, все інше — важка праця 365 днів на рік.
Інтернет як один із медіа-ресурсів розвивається з шаленою швидкістю. Саме там ви можете розміщувати свої перші матеріали, подкасти та відеороботи. Саме на цьому майданчику можна почути як критику, так і доброзичливі коментарі. Так би мовити, напрацьовувати собі портфоліо.
Є й інший бік інтернету. Велика кількість людей запускають свої канали, пов’язані з роботою журналістів. Даючи безкоштовні корисні поради в обраній вами сфері. Щоправда, головне — цікавитися журналістами-практиками, адже часто буває, що теорія і практика дуже різняться між собою.
Щодо освіти… Якщо запитати у журналістів, як часто у своєму житті вони згадували про свій диплом, швидше за все, відповідь буде приблизно така: «Згадував тільки університет як чудові студентські роки. Диплом не знадобився».
Здивовані? Не варто. Ніхто не запевняє, що освіта не потрібна, але нерідко трапляються випадки, коли, припустимо, політичну та економічну сфери висвітлює не журналіст, а політолог чи економіст. Адже, беручи на роботу в новиннєвий проєкт не журналіста, а саме політолога, редактор буде більш упевнений у вмінні компетентно пояснити ситуацію.
Тому перед тим, як надсилати резюме до медіа-ресурсів, зрозумійте, в якому напрямі ви хочете працювати, кому саме це буде цікаво та яку користь від цього отримаєте саме ви. Як тільки ви поговорите про це із самим собою — зробити вибір стане легше!
Софія НІКІФОРОВА,
студентка Київського університету імені Бориса Грінченко
