Репатріація в ГУЛАГ: як Росія полює по всьому світу на чеченців

Днями стало відомо, що уряд РФ доручив міністерству закордонних справ спільно з МВС зайнятися «сприянням переселенню назад в Росію громадян, які залишили батьківщину».

 

 

Для цього планується створити тимчасові групи чиновників, які будуть виїжджати за кордон і особисто переконувати співвітчизників переїхати в РФ.

 

Як повідомили російські ЗМІ, «тимчасову групу буде сформовано з фахівців Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ та інших зацікавлених федеральних органів виконавчої влади, яких відряджають до іноземних держав відповідно до законодавства Росії».

 

Як ми розуміємо, російське керівництво збирається повертати на батьківщину не чудово влаштовані в Європі та США сім’ї президента, членів уряду, депутатів і різних нуворишів. Натомість iдеться про справжнє міжнародне полювання, яке російські спецслужби розгорнули на тих, хто втік iз країни від репресій, переслідувань, у пошуках кращої долі. А таких багато — рахунок відкрився на сотні тисяч вимушених переселенців.

 

У випадку з чеченцями, які залишаються живими свідками звірств сучасних спадкоємців радянських репресивних органів, iдеться про політичних іммігрантів, які виїхали з території своєї країни внаслідок окупації її Росією. І навіть коли громадяни чеченської національності формально емігрують на Захід чи в інші країни світу з «економічних мотивів», причиною їхнього від’їзду є саме окупація.

 

Дві кровопролитні війни з державою-«тюрмою народів», яка погубила багатьох їхніх близьких, зруйнували всю економіку незалежної Ічкерії, тому й погіршення в економічній сфері є наслідком саме двох російсько-чеченських воєн і окупації.

 

Інакше б не сталося кількох хвиль масової еміграції: чеченці надто прив’язані до своєї батьківщини, землі. І навіть у випадку смерті когось iз вимушених переселенців на чужині тіла покійних найчастіше вивозять для поховання додому.

 

Недавнє жорстоке і цинічне вбивство Ірану Алієва (Мансура Старого) у французькому місті Лілль особливо сколихнуло чеченське емігрантське суспільство цинічним характером його виконання — підлістю, ницістю, нелюдською жорстокістю і боягузтвом.

 

Кожен зрозумів, що нас змушують під страхом смерті замовчати, заткнутися. Чеченцям укотре подано сигнал — «у нас руки довгі й нам за будь-які злочини нічого не буде»!

 

Попереднє вбивство Зелімхана Хангошвілі в Берліні, де завдяки щасливому випадку, завдяки німецьким юнакам, які бачили кілера і подзвонили в поліцію, місцеві правоохоронці, яким можна сказати тільки слова подяки, оперативно затримали кілера. Правда, я не зовсім упевнений, що нинішнє політичне керівництво Німеччини так само «вдячне» цим співробітникам.

 

Бо, судячи з деяких неоднозначних заяв і кроків, воно, схоже, вважало б за краще бачити кілера неспійманим. Адже тоді їм би не довелося вирішувати складну дилему в питанні взаємин iз кремлівським режимом, автором терору в столиці Німеччини, з яким ця начебто цивілізована держава має тісні економічні зв’язки...

 

Завдяки розслідуванню незалежних журналістів і всупереч мовчанню російської влади таки встановлена й особа кілера, і його зв’язок зі спецслужбами Росії. І тепер влада Німеччини перебуває в цейтноті, не знаючи, що робити і як вирішити настільки складне політичне питання на кшталт «стратити не можна помилувати»!

 

Тим часом керівництво Росії, усвідомлюючи, що за межами окупованої ЧР-Ічкерія і самої Росії підростає молода, активна та освічена частина чеченського суспільства, яка в усіх відношеннях не підвладна імперському Кремлю та ідеології русизму, а в майбутньому стане політичною силою, занепокоїлося. Розуміючи, що за кордоном всіх перестріляти не просто, воно вирішило піти іншим шляхом: створити і делегувати «робочі комісії», аби «повернути на батьківщину співвітчизників».

 

Хоча насправді чеченці не є росіянам співвітчизниками, так само як громадяни окупованої частини СРСР у період Другої світової не були співвітчизниками громадянам фашистського Рейху.

 

Завдання Кремля — повернути тих, хто завтра, опираючись на правову базу поневоленої чеченської держави, в тому числі і на міжнародне право, та заручившись підтримкою цивілізованих політичних і фінансових кіл різних країн, зможе реалізувати справу всього чеченського народу — питання деокупації.

 

Днями з Туреччини прийшла звістка, що в цю країну вже прибула одна така російська «комісія з репатріації». Розташувалися ці громадяни в місті Аксарай, де отримали все необхідне — житло, транспорт, зв’язок...

 

Як мені повідомили джерела в Туреччині, місцева влада заявила «членам комісії з повернення чеченців на батьківщину», що втручатися у внутрічеченські справи вони не будуть. Єдине, про що влада Туреччини наполегливо попросила у «членів комісії», — це не вбивати чеченців на території цієї країни...

 

Повертати збираються всіх чеченців саме за національною ознакою. Втікачів у Туреччину за підсумком двох російсько-чеченських воєн, у тому числі й тих, хто вже отримав громадянство цієї країни.

 

«Репатріантів» збираються через порт Трабзон на поромі вивозити в Сочі. Що буде потім iз ними на території Росії або в окупованій ЧР-Ічкерія, можна тільки здогадуватися...

 

Але подібна інформація надходить уже не тільки з Туреччини. Чи є аналогічні «комісії» в європейських країнах, мені поки що невідомо, проте не здивуюся, якщо виявиться, що таки вже створені й ведуть переговори з урядами. Схоже, нас укотре виставляють на політичному аукціоні як один iз лотів. Бо те, що Грузія та Україна також є предметом активного політичного торгу, думаючі громадяни цих країн уже давно усвідомили.