«Таких місць на білому світі всього три — Куршська коса у Прибалтиці, ще одна піщана коса в Північній Америці і чи не найунікальніша — древня Тендра, на якій ми зараз перебуваємо, — з цього почав свою розповідь кандидат географічних наук, старший науковий співробітник Чорноморського біосферного заповідника Дмитро Черняков.
— Куршська коса починається в районі Калінінграда — колишнього німецького Кенігсберга — і простягається майже на сто кілометрів до Клайпеди. На цій косі — я був там — поблизу селища Ніда мiстяться найвищі в Європі піщані дюни, висота яких сягає кількох десятків метрів...
Але острів Тендра — частина Чорноморського біосферного заповідника — це щось особливе... На маленькому клаптику суші тісно переплелися велична древня історія і лихоліття Другої світової війни, тут спостерігаються незвичайні атмосферні явища і нас, дослідників Тендри, цілком вірогідно, чекають ще наукові відкриття. Природа острова мінлива і така ж загадкова».
Побувати в унікальному місці автору цих рядків удалося наприкінці минулого літа. Після тієї подорожі в «УМ» уже був опублікований мій матеріал про Чорноморський біосферний заповідник. Проте сама Тендра заслуговує окремої публікації. Та й літні спогади взимку є особливо приємними...
Берег Тендри увесь час змінює конфігурацію
Тендра — найбільше на Чорному морі акумулятивне утворення, додає Дмитро Черняков.
Що це означає? — цікавлюся в науковця.
— Наносне утворення. Тут тисячоліттями працювали і працюють вітри і морські хвилі. Берегова лінія острова не є чимось застиглим — вона в постійному русі. Тендра не пливе по морських хвилях, але її берег увесь час змінює конфігурацію. Гідродинамічні та аеродинамічні процеси приводять у рух великі маси піску і перед вами, немов у фільмі, виникають нові і нові ландшафти. Тендрівська затока — місце концентрації мігруючих і зимуючих птахів.
У перекладі з турецької «тендра» — вузеньке місце. Найбільша ширина — кілька кілометрів, а найменша — кілька десятків метрів. Коса Тендра розсічена численними промоїнами.
Структура Тендри, її постійні зміни дуже добре віддзеркалюють метеорологічні парадокси... Лише над островом Тендра я спостерігав дивне атмосферне явище — потужні зелені промені: вони зазвичай виникали над морським театром під час сходу чи заходу нашого світила. Ці промені йшли від сонячного диска, і від такого космічного видовища важко було відірвати очей...
Я вже понад тридцять років спостерігаю за процесами, які проходять тут.
І що це вам дає як досліднику?
— Оскільки я і біолог, і географ, мене цікавить реакція острова на об’єктивні метеорологічні процеси, що протікали тут 2—10—20 і більше років тому... Мене цікавить, що відбувалось і відбувається з абіотичними компонентами Тендри.
Абіотичні компоненти?
— Це неживі предмети. На відміну від живих — біотичних. Важливо знати, що відбувається з берегом, дном, рельєфом дна. Тобто які тут відбуваються зміни...
А це, мабуть, важливо для судноплавства?
— І для нього теж. Бачте, на горизонті біла башта — це наш знаменитий тендрівський маяк.
Маяки крізь тисячоліття
Фото цього маяка ви показували в штаб-квартирі Чорноморського біосферного заповідника?
— Саме так. Тендрівський маяк понад сто років вказував мореплавцям правильний курс і під час штормів, і коли над кораблями зоряне небо. Я вже розповідав, що берег острова постійно змінює свою конфігурацію. Іноді це несе загрозу... Нині задіяна супутникова навігація, але маяк і досі не втратив свого значення... Ви бачили найвдалішу фотографію маяка, і зробив її мій старий товариш Володимир Прудкий. Він був координатором проєкту Світового банку реконструкції і розвитку на Азово-Чорноморському узбережжі. На жаль, Володя загинув у 2004 році в автокатастрофі.
Тема маяка для мене особлива — тут стільки всього... Свого часу в Одесі працював талановитий лікар-офтальмолог Андрій Шевальов. Він був завзятим яхтсменом та ентузіастом підводного плавання. Після Другої світової війни Андрій Шевальов зі своїми друзями почав досліджувати затонулі кораблі: він діставав iз морських глибин сейфи з судновими документами, всякі корабельні артефакти. Завдяки пошукам аквалангістів команди Шевальова були повернуті імена багатьом учасникам Другої світової війни, які до цього були у неприємному — за сталінської доби — списку «зниклих безвісти». Зі своїх корабельних знахідок підводні пошуковці спорудили біля маяка пам’ятник бійцям морського загону, які захищали тендрівський плацдарм.
Узагалі тема маяків — багата і велична.
Як, наприклад, знаменитий маяк на грецькому острові Фарос?
— Так. Адже стародавні греки були чудовими мореплавцями. Неподалік нас є відомий археологічний заповідник «Ольвія», місто, засноване греками понад два тисячоліть тому. Отже, колоністи чудово долали далекі відстані морем. Мабуть, той маяк на Фаросі й дав назву самому острову, на якому він був побудований... У давні, та й не дуже давні, часи на маяках використовували масляні горілки. Зараз на всіх маяках, у їх верхній скляній частині, стоїть головна фара — лінза Френеля. Це особлива, хитро склеєна лінза, що дає яскравий вузький промінь світла паралельно лінії горизонту. Звичайно, маяк відомий кожному штурману і капітану. Зверніть увагу на слово «фара»: воно грецького походження. Ось вам і цілком вірогідна назва і маяка з глибин тисячоліть, і самого острова... Фароський маяк.
Колись тут росли густі ліси
Якщо відмотати назад стрічку часу, то згадаємо батька давньогрецької історії Геродота. Він писав у V столітті, що в цій дикій і непрохідній місцині росли густі ліси, і нам — людям XXI століття — сьогодні важко уявити таку картину...
Сама Тендра — найбільший елемент геоморфологічної структури цієї унікальної піщаної коси Чорноморського біосферного заповідника. Українські археологи своїми знахідками довели, що в античні часи тут було святилище, присвячене володарю Понта Евксінського — нинішнього Чорного моря.
У 1826 році на місці святилища копали котлован під фундамент майбутнього маяка. Тоді вчені знайшли старовинні монети з двадцяти давніх держав. Отже, були тісні зв’язки з тими державами. Цілком вірогідно, що вже в ті прадавні роки тут височів маяк.
Пізніше серед різних сенсаційних знахідок у цьому регіоні українські археозоологи знайшли навіть кістки левів... А це — свідчення того, що той давній клімат разюче відрізнявся від нинішнього. То чи варто нам дивуватися нинішнім парадоксам природи? Та й регулярні спостереження за температурними режимами ведуться усього якихось сто чи трохи більше років.
Люди Тендри
На тендрівському маяку люди працюють сім’ями — виникли цілі династії... Вже багато десятиліть вони вказують кораблям правильний курс у морі.
А як же бути з дітьми, особливо з малими? Адже тут майже умови ізоляту?
— Улітку діти проводять час зі своїми батьками на Тендрі, а в інші пори року їх відправляють на «Велику землю» — до бабусь у Голу Пристань, Очаків чи Херсон.
Точнісінько такий же сімейний режим у наших єгерів, які працюють на кількох кордонах заповідника.
Зверніть увагу — ми знаходимося вже кілька годин в унікальному куточку нашого причорноморського регіону і не чули жодного людського голосу, — продовжує Дмитро Черняков. — Хіба що спокій природи порушує іноді тупіт диких коней, завезених колись із заповідної Асканії-Нови, шум морського вітру та крики пеліканів чи іншого птаства. Важко навіть уявити, що якихось 100 чи 150 років на Тендрівській косі й самому острові було досить людно — працювали численні рибальські бригади та паслись сотні тисяч овець... Їх тут вантажили на баржі та везли на базари Миколаєва, Одеси, Очакова: чулася українська та німецька говірка...
Німецька!?
— А чого дивуватися? У ті часи тут мешкали нащадки запорозьких козаків і німецьких колоністів. Ще до війни — і навіть пізніше — була школа, цехи для заготівлі риби, був і невеликий військовий гарнізон. Тут жила і сім’я прапорщика Траяна. Його дружина вчителювала і писала гарні вірші про Тендру.
Так, бачу Тендра й справді може надихати. Є в ній щось таке... Мабуть, і в самих острів’ян своєрідний характер...
— Коли навколо тебе постійно заповідна природа — це, звичайно, накладає свій відбиток. Зараз людей у заповіднику мало, і цивілізація таки далеченько — з її досягнень хіба що телевізор. Умови існування досить складні, особливо взимку. А влітку — спека і постійні морські вітри. Не кожний таке витримає. Вченим у наукових експедиціях теж буває несолодко. Та острів’яни ревно ставляться до своєї рідної Тендри — поговоріть хоч iз єгерями.
І маячники, і єгерi відчувають себе господарями у цьому унікальному куточку природи. Тендра для них як живий організм: якщо це добре для Тендри — значить, усе гаразд. Щось робиться не так — реакція негативна... А були навіть наполегливі спроби побудувати тут ресторан...
Тут відчуваєш свою причетність до Всесвіту
У вас на Тендрівській косі є якісь улюблені місця?
— Конкретно — мабуть, ні. Але емоційно на Тендрі дуже гарно: нескінченний пляж... А пляж — це складна система, яка очищає воду. Тут і жучки, і величезна кількість рачків, і найрізноманітніші бактерії у товщі піску. Звичайне море дуже забруднене, а в нас уздовж коси — зовсім інша справа!
Навколо якась вселенська аура... Є щось глобальне, космічне відчуття Всесвіту. Особливо вночі. Коли штиль, у морі відбиваються зірки, і ти — ніби один на планеті. Тоді пригадуються давньогрецькі історичні мотиви... Ще з часів Геродота і Страбона. Вони описували міфологічний Ахілловий забіг, що проходив у цій місцевості — своєрiднi Олімпійські ігри.
Ефедру люблять усі!
Розповідаючи про життя та роботу людей Тендри, вчений зібрав величенький букет рослин, які росли навколо нас.
Що ви зараз збираєте?
— Кермек — така квітка. Представник з аспекту степових біоцинозів. Міцно стоїть, цій рослині не страшні навіть штормові вітри. Кермек більше типовий не для Тендри, а для нашого причорноморського степу. Він тут, швидше, випадковість і ніяких особливих властивостей не має. Суто декоративний. Але кермек може стояти від весни і до наступного літа. Віднесу додому — як спогад про нинішній польовий сезон. Загалом у нас ростуть 700 видів рослин. Чарівний приморський степ заповідника особливо навесні, коли розквітають первоцвіти. З’являються витончені зірочки новоасканійські, рожева валеріана бульбаста, темно-синя гадюча цибуля, насичено-жовта пшінка степова, рястка зонтична, рідкісний вид — тюльпан Шренка.
Та є у заповіднику рослини, які люблять усі: люди, звірі, птахи, комахи. Наприклад, ефедра. З неї виготовляють цінні ефективні ліки — ефедрин. Це достатньо високобіоактивна речовина, якою лікують багато хвороб — від серцево-судинних захворювань і аж до виразок. Широкого спектра біостимулятор.
У минулі часи місцеве населення не знало цілющих властивостей ефедри. Знання ці принесли німецькі колоністи, коли Катерина II дала їм у цьому регіоні дозвіл на поселення.
Дружина нашого єгеря каже мені якось: «Привези мені з Тендри дикоху». «Що-що?!» — не второпав. «Ну дикоху... Ягідки такі червоненькі». До мене таки дійшло — «дикох» у перекладі з німецької означає «настій». Свого часу місцеві мешканці запитували у колоністів: «А що це ви п’єте таке червоненьке?». «Дикох», — відповідали ті. Отак до нас і прийшла цілюща ефедра з тих часів.
Та в Чорноморському заповіднику цілюща не лише ця рослина. Більшість із понад 700 видів — лікарські. Птахи та дикі звірі знають ціну ефедри та добре знайомої нам валеріани. Особливо коли хворі або поранені.
Лисиці ласують морепродуктами цілий рік
А які звірі мешкають на Тендрівській косі?
— Це краще знає моя дружина Зоя Селюніна. Вона теріолог — вивчає світ ссавців, а також герпетолог — світ рептилій. Зоя розповідала мені багато цікавих речей про фауну Тендри. Вона досліджує її вже десятки років.
На острові Тендра мешкає всього 12 видів ссавців. З них — миша-малоока, землерийка — білозубка і бурозубка: вони належать швидше до їжаків, ніж до гризунів. Є лисиці, єнотовидні собаки, кажани — вони часто зупиняються на маяку та старих будівлях, середземноморський нетопир iз Червоної книги (це окремий вид кажанів). Водяться їжаки, раніше були зайці — до 2000 року, потім вони щезли... З рептилій дослідники фіксували вужів — звичайних та водяних, полозів — до трьох і більше метрів, гадюк, ящірок.
Тендра сама по собі утворення незвичайне, з усіх боків... Так, наприклад, і взимку, і влітку лисиці споживають тут найрізноманітніші морепродукти: мушлі, різні молюски, буває, що шторм викине на берег дельфіна або загойданих хвилями птахів, коли вони зовсім безпомічні... І якщо взимку стоїть крига, то на вільних місцях — промоїнах, збирається багато птахів і тоді для рудих кумась — нечувана розкіш. Вони витягують на кригу лебедя чи качку і смакують просто біля води.
Ще трохи про дельфінів: вони полюбляють узбережжя Тендри, тому що в інших місцях улітку йде скид води з рисових чеків і зони відпочинку. Тому вода — забруднена. Зовсім інша справа — заповідна Тендра: тут багато шпротної риби, кільки, хамси. Це особливо добре для дитинчат дельфінів. А дорослим дельфінам-афалінам — вдосталь кефалі та пеленгаса.
Буває, що дельфінів уражують паразити — вони розвиваються в середньому вусі. І тоді морські ссавці слабшають та втрачають орієнтацію. Потужні потоки морської води іноді викидають на берег цілі групи дельфінів. Тому на острові дуже висока кількість лисиць — для них морський i пташиний «ресторан» тут цiлий рік... Але серед лисиць досить поширений сказ, а це — загроза навіть для людини...
Зберегти красу для нащадків
Швидко промайнув день над чарівною Тендрою, і нам iз паном Дмитром пора повертатися на базу.
На кордоні — тут чергують і мешкають зміни єгерів та інспекторів заповідних територій — відбулась коротенька розмова.
... Зарплатня невисока. Та й умови роботи не завжди сприятливі, особливо взимку чи ранньої весни... Іноді й чужі забираються у заповідну зону. Трапляються й озброєні... Але ж яка у нас природа навкруги. За-по-від-на!!!
«Чим мені дорога ця робота? Гроші невеликі, та робота мені подобається, — поділився зі мною один із єгерів. — Я хочу, щоб ця природа залишилася. У мене ще онуків нема, але ж будуть колись. І ми зобов’язані зберегти цю красу для нащадків!».
Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
Херсонська область
