Наприкінці літа минулого року в столиці вирували пристрасті щодо подальшої долі мера Києва Віталія Кличка.
Нагадаємо, що новосформований Кабінет Міністрів ініціював розділення посади мера Києва та керівника Київської міської держадміністрації, зокрема, звільнення Кличка з останньої.
У відповідь столичний градоначальник Віталій Кличко звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) із проханням визнати протиправними дії уряду щодо внесення президенту України подання від 4 вересня 2019 року про його звільнення з посади голови КМДА.
Також позивач просив ОАСК скасувати пропозицію прем’єр-міністра, датовану тим же 4 вересня минулого року, про звільнення позивача з посади голови Київської міської державної адміністрації.
Відомо, що наприкінці минулого року, 17 грудня, Окружний адміністративний суд міста Києва завершив підготовче провадження у справі за позовом Віталія Кличка.
Дещо раніше, 12 грудня, Віталій Кличко виступив на пленарному засіданні Конституційного Суду України, де виклав свою позицію щодо здійснення місцевого самоврядування у столиці.
Зацікавлені чекали подальшої розв’язки конфлікту. Однак Окружний адміністративний суд міста Києва відклав розгляд справи по суті до 26 лютого, нібито з ініціативи самого ж позивача.
Про це нещодавно повідомив офіційний сайт ОАСК: «...Окружним адміністративним судом міста Києва було задоволено клопотання представника позивача, що надійшло на адресу суду, про відкладення судового засідання, причини неявки визнано поважними».
Одразу ж виникло запитання про корінь причин відтягування розгляду справи, надзвичайно важливої для української столиці. Звісно, бої у владі за владу під корінь підрубали судову гілку влади, а разом з нею підривають і, власне, самі засади держави. А це вже катастрофічний факт. Однак зараз дещо про конкретику іншого характеру.
І в даному випадку стрілки політичного компаса вказують, що ситуація з розглядом справ, ініційованих Віталієм Кличком, зависає через загострення внутрішнього конфлікту в оточенні президента Володимира Зеленського, про що «УМ» уже писала. І невизначеність його наслідків. Ідеться про звичну в коридорах влади тенденцію — віддалення від президента глави його офісу Андрія Богдана та поступове нарощування впливу іншого Андрія — Єрмака.
Причому вплив одного почав зростати, упевнено заходячи на територію іншого. Як, наприклад, у нашій ситуації з розстановкою сил у Києві. Хоч і на початку своєї каденції, але вже з упевненістю у власній всемогутності — наприкінці липня минулого року — глава ОПУ пішов на відкриту конфронтацію з чинним мером столиці та главою КМДА Віталієм Кличком.
І саме Андрія Богдана аналітики називають ініціатором зміщення Кличка і розділення посади мера Києва та керівника КМДА. Мета вбачається цілком зрозуміла — аби президент міг призначити туди свою людину.
У боротьбі проти Кличка Богдан проводив брифінги, жорстко опонував меру Києва у студії Шустера. Тоді ж на Банковій таки почали серйозно замислюватись про дострокові вибори в столиці...
Але коли на горизонті з’явився помічник президента Андрій Єрмак, маховик, запущений проти Кличка, почав зменшувати швидкість обертів.
Чи то так збiглось, чи справді помічник президента став на захист мера Києва Віталія Кличка, однак знавці внутрішньої кухні адміністративних хитросплетінь у коридорах нинішніх небожителів переконують, що Єрмак переконав Зеленського: мера Києва чіпати не варто і до осені 2020 року про вибори у столиці краще взагалі не думати.
Це був непублічний ляпас керівнику ОПУ, який відкрито на льоту збивав Кличка. Усе тому, що поки Богдан намагався зцементувати для президента владу, Єрмак нарощував вплив на самого президента.
І от тепер, коли перспектива подальшого перебування в кріслі керівника офісу президента Андрія Богдана починає викликати запитання, пропорційно спадає необхідність вибивати важливий сектор повноважень і вплив на депутатський корпус з-під мера столиці Віталія Кличка.
У цьому ланцюгу знову постає питання посадового довгожительства ще одного фігуранта «справи Кличка» — прем’єр-міністра Олексія Гончарука. Адже його куратором і є Андрій Богдан.
От така байка виходить поки що. Як далі закрутиться колесо долі — прорахувати логічно не вбачається можливим, бо такі визначення, як логічність і послідовність чомусь не дуже приживаються у кабінетах нинішніх керманичів. Здебільшого спостерігаємо емоційність, породжену якимись комплексами та завуальованими інтересами.
