«Київ Модерн-балет» представив прем’єру балету-антиутопії на одну дію «1984. Інша» за мотивами відомого роману Джорджа Орвелла.
Утім це нове прочитання відомої історії. Постановники й артисти доводять: якщо ти в меншості і навіть сам — це не означає, що ти божевільний.
«1984. Інша» — це нові пластичні рішення, що поєднали в собі body percussion, фізичний театр i сучасну хореографію.
У виставі задіянi дев’ять артистів театру «Київ Модерн-балету»: Ілля Мірошніченко (Він), Катерина Кузнецова (Вона); всі: Владислав Добшинський, Катерина Курман, Роман Кушнеревич, Олександра Максимчук, Валерія Мельничук, Віолетта Петролай, Дмитро Погрібніченко.
Балет-антиутопія на музику ісландської віолончелістки Гільдур Ґуднадоттір (авторка саундтреків до серіалу «Чорнобиль» від HBO та фільму «Джокер», номінантка на премію «Оскар») та німецького композитора та піаніста Hauschka (номінант премії «Золотий глобус» за музику до фільму «Лев», автор музики серіалу «Патрік Мелроуз»). Сценічне оформлення — декорації з паперу, 300 м ланцюгів; 65 кв. м агроволокна та 45 кв. м металевої сітки. Сценограф — Володимир Чумаченко.
Постановка солістів Академічного театру «Київ Модерн-балет» Іллі Мірошніченка та Катерини Кузнецової. Іллю ми попросили відповісти на кілька запитань.
— Чи варто ототожнювати Його та Уїнстона Сміта і Її та Джулію із «1984. Інша» та Орвеллівської першооснови?
— Ні, не варто ототожнювати Його та Уїнстона Сміта і Її та Джулію. Працюючи над постановкою, ми розуміли, головний сюжет роману «1984» за Джорджем Орвеллом неможливо поставити у форматі пластичного театру. Це саме той розряд творів, які можуть існувати лише в оригіналі.
Дуже подібна історія із фільмом «Шоу Трумена», де життя головного героя є утопією його внутрішнього світу і виявляться суцільним обманом. Цю історію неможливо поставити у театрі. У цьому і була перша складність нашої постановки. Тому ми зрозумiли, що не маємо права псувати оригінал роману «1984» за Джорджем Орвеллом, і вирішили використовувати концепції, структури Орвелла та створити нову історію, яка могла б відбуватися паралельно з життям Уїнстона Сміта.
Головна героїня із самого початку вистави — Інша. Вона сліпа, тому дія світла на неї не поширюється, Партії для неї не існує. Значить, для всіх вона є лише предметом знущання.
Головний герой — справжній ідеаліст, абсолютний фанатик Партії з непримиренною жагою щоразу ковтати побільше пігулок щастя, що дарує система. В результаті чого втрачає слух і, відповідно, стає інакшим та поступово руйнує власні ідеали. Далі все за Орвеллом — сумнів в існуванні «Старшого Брата», визнання своєї незначимості у світі, відмова від системи і зрада єдиній людині, яка його розуміє.
— Чи варто розуміти, що у постановці акцентовано на Міністерстві любові, яке, за Орвеллом, є одним із чотирьох складових Міністерства правди?
— У балеті-антиутопії «1984. Інша» на сцені Міністерство любові відсутнє, але воно не виключене з тематики вистави. В нашій історії ми торкнулися багатьох актуальних тем: від класової нерівності до проблем беззаперечної віри у свого лідера, від фанатичного патріотизму до докорів сумління за зраду власним принципам та єдиній близькій людині...
Головна героїня не просто сліпа, вона перш за все є образом нескорених, незручних людей для Партії. Ми назвали її Іншою, щоб дати людям надію, а далі все залежить від вибору кожного.n Які найголовніші образи й посили постановки?
— У дію «прийом пігулок» ми вкладали певний сенс — пігулка і є тими благами, якими Партія наділяла своїх підлеглих (в Орвелла: огидний джин, бридкі цигарки, несмачна кава, мерзенний шоколад...). Ми ж вирішили все узагальнити в «прийом пігулок», розуміючи, що це є хореографічним прийомом.
Образ телевізорів, за допомогою яких «Старший Брат» за всіма слідкує, ми показали через один великий екран, що висів і опускався на сцену. Розуміючи ідею автора про неосяжність сили і впливу Партії, ми вирішили зробити головним антагоністом вистави сценічне світло. Відповідно, неіснуючого «Старшого Брата» ми показали через тінь на тому самому екрані. Це не останні образи з роману, які трансформувалися під формат сучасної балетної вистави.
Головним девізом роботи над виставою було використати не лише весь потенціал виконавських якостей артистів, а й розкрити та задіяти кожен шматок наших декорацій та сюжетної лінії. Одне з одного випливає: якщо є світло, отже, є і тінь; якщо є тінь, то ми повинні змусити цю тінь грати за правилами театру; якщо головний герой втрачає слух, то перед цим на сцені потрібно кричати. Мистецтво дуальне, кожна дія має свою протидію.
