Парад невикористаних можливостей: головні підсумки турне держсекретаря США пострадянськими країнами

Майк Помпео, державний секретар Сполучених Штатів Америки, у столиці Узбекистану Ташкенті завершив турне п’ятьма країнами Східної Європи та Центральної Азії.

 

Там Помпео провів зустріч у форматі «С5 + 1» iз керівниками зовнішньополітичних відомств Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану.

 

Говорив iз главами дипломатичних відомств пострадянського Сходу про питання безпеки, про економічну інтеграцію цих країн і про те, як кожна з цих країн може трансформуватися з точки зору гарантування політичних свобод, економічних умов та прав людини.

 

Також відбулася окрема зустріч американського високопосадовця з президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим та міністром закордонних справ Абдулазізом Каміловим.

 

Україна транзитом

 

Помпео розпочав європейсько-азійське турне 31 січня з відвідин Києва, але, схоже, чергову нагоду перетворитися з об’єкта на суб’єкт міжнародних відносин український політикум знову використати не зумів. Далі американський дипломат завітав до Білорусі та Казахстану.

 

Після розмов із президентом Олександром Лукашенком та білоруським міністром закордонних справ Майк Помпео сказав, що Сполученим Штатам важлива незалежність Білорусі, запевнив білорусів, що американські виробники готові постачати їм 100% потрібної нафти за конкурентними цінами.

 

І зазначив, що умовою цілковитого скасування американських санкцій щодо Мінська є поступ у питанні прав людини, свободи ЗМІ та зміцнення ролі громадянського суспільства.

 

США буде підтримувати прагнення Білорусі до суверенітету. Помпео висловив надію, що його перемовини з політиками у Мінську дадуть стимул для нормалізації відносин між Мінськом та Вашингтоном. Також американський держсекретар двозначно заявив у Мінську про готовність США допомогти в пошуку розв’язання конфлікту в Україні.

 

Так, за його словами, Україна і РФ врешті самі мають дійти згоди. Помпео запевнив, що Сполучені Штати сприятимуть пошуку шляхів вирішення конфлікту: «Це якраз те питання, в якому треба брати участь всій Європі, всьому світу для його вирішення. Але в підсумку Росія і Україна повинні самі вирішити його. Все, що ми в Сполучених Штатах зможемо зробити, ми зробимо», — сказав він.

 

Під час перебування в Нур-Султані Майк Помпео закликав владу Казахстану з обережністю ставитися до зростаючих впливів Китаю в цьому регіоні. У Казахстані він зустрівся з родичами етнічних казахів, які сповідують іслам і яких китайська влада в провінції Сіньцян відправила в так звані «табори перевиховання», де утримуються уйгури та представники інших мусульманських меншин. 

 

Візит Помпео до Білорусі, Казахстану й Узбекистану був складним з огляду на те, що всі три країни так чи інакше тісно пов’язані з Росією.

 

Білорусь і Казахстан — члени Євразійського економічного союзу і ОДКБ. Узбекистан намагався уникати цих інтеграційних об’єднань, але після смерті президента Іслама Карімова його наступник Шавкат Мірзійоєв намагається поліпшити відносини з Москвою.

 

У цьому сенсі приліт американського державного секретаря до Ташкента — демонстрація готовності Вашингтона підтримати суверенітет Узбекистану, можливість для нової влади не поспішати в обійми Кремля, зазначив у своєму коментарі журналіст і політичний коментатор, оглядач «Радіо «Свобода» Віталій Портников.

 

«Завдавати добра» непросто 

 

Повертаючись до української частини турне, Помпео вкотре наголосив, що Сполучені Штати підтримують територіальну цілісність України і ніколи не визнають російської анексії Криму. І нагадав, що у грудні США розширили санкції за прокладання Росієї газопроводу «Північний потік-2».

 

Він підкреслив, що США і надалі підтримуватимуть прагнення України у приєднанні до НАТО та в наближенні до Євросоюзу. Президент Володимир Зеленський, зі свого боку, висловив сподівання, що США будуть активніше залучені до процесів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі та деокупації Криму.

 

Але значна частина українських коментаторів зазначає, що візит Помпео до Києва виявився черговою ланкою невикористаних можливостей. Колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян зазначив у своєму дописі в «Фесбуці»: «Можна дискутувати щодо щирості, але публічні заяви американської сторони чіткі:

 

1. Україна — це форпост західної цивілізації перед східними диктатурами

2. США підтримують вступ України в НАТО.

3. Росія — окупант і поки не відновлена територіальна цілісність України, включно з Кримом, — тиск на Москву посилюватиметься.

Кремль не має права втручатися у внутрішні справи України.

4. Військова допомога США Україні, як і інвестиції — будуть зростати.

5. Важливість Томосу і помісної церкви як фактору незалежності України.

 

Такий собі американський варіант «Армія.Віра.Мова».

 

Що ж ми бачимо у заяві Зеленського? Пустка! Невиразне бурмотіння про війну на Донбасі і деокупацію Криму (традиційно, без жодних згадувань імені агресора), заклинання про американські інвестиції в локомотиви і дороги (цікаво, якби ми не підписали раніше контракт з GE і не створили Дорожній фонд — про що би зараз розповідав Зеленський), прохання зняти обмеження на постачання українського металу одного олігарха в США... Краще би ще раз тоді прочитав власну заяву, нещодавно виголошену у Варшаві. Де заявка на вступ в НАТО? Де реформи? Гомеричний регіт пролунав, коли пан Зеленський відповів журналістові, що їздить до інших держав не з туристичною метою, а суто заради державних справ. Ну, по-перше, дату візиту в США досі не погоджено. По-друге: а які державні справи обговорювалися в Омані? І з ким?».

 

Омелян підсумовує: «Кажуть, що під час тет-а-тет лідер отримав щось між «крижаним душем» і «чорною міткою». Але це не точно. Час блазнів завершується. Ось це — точно!».

 

Політолог Микола Бєлісков у своєму коментарі зазначає іншу низку проблем, які занадто довго чекають вирішення Зе-командою: «Такий стан справ — це не наша провина. І не стратегія. Треба справно робити своє домашнє завдання і співпрацювати з Конгресом США якомога більш активно. А для цього треба реальні приклади, що ми робимо своє домашнє завдання. Коли буде новий посол США в Україні, не ясно. Тільки посла в РФ швидко змінили в 2019 році. Коли буде (і чи буде) новий спецпосланник iз конфлікту з РФ, не зрозумiло. Візит у Білий дiм відбудеться, коли з’явиться зручний час, тобто хтозна-коли. Водночас Сергій Лавров у Вашингтоні був у грудні 2019 року. В тому числі спілкувався з Дональдом Трампом. Взаємний обмін компліментами президента України і Державного секретаря США на пресконференції не повинен вводити в оману».

 

Прагматика «альтруїзму»

 

Директор Центру міжнародних досліджень Одеського університету імені Мечникова Володимир Дубовик зазначив у коментарі «Радіо «Свобода»: «З точки зору Трампа, можна очікувати, що він дещо відстронився від українського напрямку, і нових спроб тиску робити він не буде, оскільки дуже вже багато уваги. Він, можна сказати, під мікроскопом там перебуває, тож будь-яку промову чи заяву, чи якийсь крок конкретний одразу всі помітять». 

 

Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко вказує на ситуацію асиметричної залежності, коли Україні очевидно потрібна підтримка Сполучених Штатів, а ті, у свою чергу, не особливо зацікавлені в тому, щоб давати раду українським проблемам.

 

«Фраза, яку Помпео сказав незадовго до візиту про те, чи є діло американцям до України, це — сигнал про те, що такі фрази лунають в американському істеблішменті, серед їхніх експертів. Багато хто вважає, що Україну не варто аж надто сильно підтримувати. Ми маємо дати відповідь, чому варто це робити. І не в тих термінах, якими ми користуємося з 2014 року, мовляв, нас потрібно підтримувати, інакше Росія завоює всю Європу. Ця риторика не працює. Треба прагматичні нові аргументи знаходити. Цікавим партнером треба бути, розуміти, що їм потрібно у Східній Європі, більше уваги приділяти співпаці в енергетиці. Трамп переорієнтував зовнішню політику США на більш прагматичні рейки, і нам потрібно це враховувати», — зазначає він.