Ще був час Різдва. Сніг не хрумтів під ногами. Хрумтіли цукерки за щоками. Але цього замало... Хотілося казки... Старої, доброї... Тому нестримним було бажання подивитися ще раз «Ніч перед Різдвом» і обов’язково у виконанні артистів Чернігівського академічного театру імені Тараса Шевченка. Бо, незважаючи на до болю знайомий сюжет Гоголя, вистава несподівана, сучасна, яскрава, динамічна, сприймається на «одному диханні» дорослими і дітьми. Яскраві костюми, палаючі зорі, сніг (хоча б тут), красиві дівчата, нечиста сила, любов, танці, співи, коляда.
Усі події та персонажі вплітаються в якийсь більш грандіозний, масштабний сюжет одвічних українських обрядів, з їх сакральним значенням. Головним персонажем вистави постають колядники в білих свитках, чи то люди, чи янголи... Разом із ними ми катаємось на санчатах, граємо у сніжки, ліпимо сніговика, бавимось у «слона» та ходимо від хати до хати, прославляючи Різдво Бога, чи Сонечка. Постають питання самоідентифікації українців. Хто ми є? Чому так відчуваємо світ? Що закладено в цих обрядах, які символи буття, безсмертні коди, що живуть дотепер у наших генах?
Колядники — гурт, громада, община, об’єднання рівних. Саме таке ментальне сприйняття світу притаманне українцям із прадавніх часів, саме тому живемо ми в єдності і гармонії з природою і навколишнім світом, не вивищуючись ні перед ким, як пани, і не падаємо ні перед ким на коліна, як раби, а радіємо, допомагаємо та дбаємо один про одного.
Сцена в Петербурзі вирішена не традиційно, як ми звикли у фільмі, де козаки зображені слугами та підлабузниками Катерини Другої. Режисер вистави, заслужений артист України Андрій Бакіров, показує козаків як самодостатніх воїнів-захисників своєї землі. Натомість цариця (артистка Світлана Бойко) постає перед нами, як двулика, цинічна інтригантка. В очі козакам посміхається, обіцяє мир. А позаочі віддає накази на війну та тотальне знищення Запорозької Січі.
Не обійшлося у виставі і без темних сил. Уособленням яких є чорт у виконанні актора Сергія Пунтуса. Елегантний, харизматичний, пластичний, з’являється він, як із табакерки, протягом усього дійства. І нагадує маленьке шкідливе кошеня, яке настільки миле, що шкода його і насварити. Нечестивий робить пакості всім, хто його ображає: краде місяць, роздмухує хуртовину, але дарує зорі з неба преподобній Солосі.
А та, в свою чергу, ласкаво приймає дари та вкручує зорі у свій абажур. Мудра, красива, принадна молодиця. Знається і з чортом, і з дяком, і з головою. Для кожного знайде лагідне слово та ласкавий підхід. Колядує разом із гуртом, співає, танцює та навіть сміється з пародії на себе, яку хлопці показують у Вертепі. Образ Солохи у виконанні заслуженої артистки України Оксани Гребенюк уособлює в собі риси справжньої української жінки: трішки відьма, трішки актриса, авантюрна, спокуслива, вправна господиня, чуйна мама, дружня сусідка. Все поєднується в ній — краса і розум, святе і грішне.
Як майже в усіх різдвяних історіях, усе закінчується добре. Вакула (Євген Бондар) привозить Оксані (Наталія Пунтус) царицині черевички, і пара заручується. А решта героїв обіймаються, радіють, святкують, співають — «...Вся наша родина, славна Україна, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!»
Це створює атмосферу дива, казки, дитинства. Чернігівська «Ніч перед Різдвом» побувала в багатьох містах України, актори зіграли понад сто вистав цієї феєричної містерії. А в Чернігові вистава йде з величезним аншлагом, тож, якщо ви хочете долучитися до різдвяного дива, подбайте про квитки завчасно.
Ангеліна ВЕЛИКА
