Еліта, ідеологи релігії в несамовитім прагненні зберегти за собою непохитну владу над людьми, будучи консервативними, розгубилися у своєму розвитку.
Затіявши війну з наукою, релігія не помітила, що деградувала, перестала бути провідною силою в розвитку суспільства. Все живе на планеті задовольняє інстинкт втамування голоду своєю власною працею.
І якщо хто-небудь у фауні користується чужою працею, то він є паразитом. У процесі розвитку цивілізації релігія проповідувала принципи, що заперечували паразитизм.
Суспільство вимушене було шукати у своєму середовищі принципи узгодженості, що задовольнятимуть усіх, творитимуть громаду. Але ж голод сильніший від заповідей, сильніший за страх. Треба було знайти гаранта.
Людина спостереженням, розумом своїм усвідомила, що існує незвідана сила, яка керує розумно й логічно всіма процесами, що відбуваються у природі та суспільстві. Так виник у свідомості людей образ Бога, який усе бачить, усе знає. Де він? На небесній тверді.
Суспільство створило державу, давши їй право насильства. Проте не було придумано засобів дієвого контролю з боку релігії. Еліта розгубила принципи релігії не командувати над людьми, а формувати зі стада громаду, узгоджувати співжиття.
Наука, промислова революція змінили та розширили форми приватної власності, методи добування засобів виживання, продовження роду, а релігія всього цього не помітила. Продовжувала йти старою колією.
Прочитав в «Україні молодій» (№ 143, 16 — 17 грудня 2019, с. 13): «Хворі люди міленіали мають значно слабше здоров’я, ніж представники інших поколінь.(...) Асоціація BlueCrossBlueShield опублікувала звіт, (...) у найближчі 10 років здоров’я покоління міленіалів помітно погіршиться. (...) Через більш слабке здоров’я їхній внесок в економіку буде нижче можливого. За найпесимістичнішим прогнозом, слабке здоров’я дорого обійдеться міленіалам: у понад 4 тис. 500 доларів реального доходу на душу населення за рік порівняно з представниками покоління Х того ж віку». (Y — покоління, що народилося після 1981 року, Х — 1964—1981).
Як повинна реагувати релігія, як наука, як суспільство й особа на повідомлення газети? Вірити — не вірити? А ще є арбітр у війні між релігією й наукою — держава.
Перш за все: вірити чи не вірити повідомленню преси? З погляду війни релігії з наукою, виникає низка запитань, на які не існує відповідей. Які сили роблять слабким здоров’я людства в планетарному масштабі? Чи ми скажемо — Бог, чи — недостатньо інформації, чи — закони природи планетарного масштабу. Відповіді будуть рівнозначні.
Люди розрізняються рівнем знань і вподобань. Якщо зовнішні сили не будуть збурювати відносини, то нікому не буде вади, якщо я вважатиму, що зробив це Бог.
Які заходи повинна прийняти релігія, щоб якнайбільше згладити співвідношення поколінь Х та Y? Адже різні покоління вимушені деякий час спілкуватися. Питання науці: чого чекати в майбутньому? Яких заходів слід вжити, щоб не допустити серйозних збочень у формуванні громад і суспільства?
Будучи арбітром у суперечках релігії з наукою, держава не повинна бути стороннім спостерігачем. Вислухати своє бачення проблеми між релігією та наукою і допомогти їм знайти відповіді на виклики невідомих сил.
Треба думати, що релігія поки що не цікавиться проблемою поколінь, якщо звернути увагу на публікацію газети «Україна молода» (№ 142, 18 грудня 2019) «Святе письмо напам’ять» (не буду називати прізвище автора та його регалії).
Автор пише: «Своєю працею я переслідую декілька цілей: виконати її на славу Божу, на славу України: відродити давню традицію монахів, вивчати Святе Письмо, особливо Псалтир напам’ять: ґрунтовно дослідити витоки християнства, процес його становлення і розвитку; глибше пізнати Бога...».
Релігія зародилася і розвивалася не для того, щоб вивчати напам’ять релігійні трактати. Релігія — засіб гуртувати натовп людей у структуровану громаду, яка, зосередивши особисті сили, спрямує їх на досягнення мети, яка дасть можливість підвищити продуктивність праці. Таким чином, релігія не повинна зупинитися у своєму розвитку.
Нові форми добування засобів виживання породжують нові форми власності, нові форми взаємовідносин між людьми стада. Узгодити індивідуальні інтереси з громадськими — задача релігії.
Святе Письмо не для того, щоб його вивчали напам’ять, а щоб знайти для себе підказку, яка допоможе вирішити виниклу проблему в господарюванні, у стосунках між людьми громади. Традиція монахів зародилася і зміцніла при феодалізмі, коли в несамовитім прагненні підкорити народ релігійній еліті й феодалу не взяла до уваги нові форми здобування засобів виживання, появи доступніших засобів комфортного життя, нові форми взаємовідносин між індивідуумами.
Сакраментальне питання: якщо вивчати напам’ять Святе Письмо, частіше читати Біблію, то де брати час на здобуття приземленого продукту харчування? Де брати час вивчати нові віяння в суспільстві, на які потрібно звернути якнайуважніший свій погляд?
Вірян закликають вивчати напам’ять Псалтир — не заздрю Україні, не заздрю Богу, не заздрю послідовникам, усім тим, хто вважає автора щойно сказаного істинним вірником. Він, швидше, «книгочей».
Франклін Рузвельт зробив у релігії більше, ніж усі монахи, що вивчали напам’ять Святе Письмо. Він зробив те, що пропонував укоренити в суспільство Ісус, навіть більше.
Призвавши на допомогу не Святе Письмо, а звідані наукою та незвідані людиною закони природи, що діють за невідомим для людини принципом: людині самій переконатися про свої природні, рефлексаторні, творчі задатки, а неегоїстично ворожої заздрості по відношенню до людини, що має більше речової й інтелектуальної приватної власності.
Кому антимонопольний закон заважав стати поряд із Біллом Гейтсом за приватними статками? Гейтс не закликав дати голодному вудку ловити рибу — він громадив спіймані рибки. Люди знали, кому потрібні піймані ними рибки, — вони несли їх Біллу, який купував програми, що розширяли програмне забезпечення комп’ютерів.
Неузгодженість між наукою та релігією, які не хотіли бачити, що капіталістичний устрій не може жити за старими законами суспільства, призвела до Великої депресії в 1929 році.
Вихід з якої впровадив Франклін Делано Рузвельт. Його, з точки зору християнської релігії, слід вважати продовжувачем релігійного віровчення. Він не шукав Бога, не закликав бути атеїстом — він шукав методи впровадити заповіді Ісуса Христа в життя суспільства, що формувалося при капіталістичному устрої життя.
Ісус пропонував голодному дати вудку ловити рибу, а Рузвельт своїми законами видав нові заповіді співжиття. «Перший його розділ зосереджувався саме на індустріальній відбудові» (Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон, Чому нації занепадають, Київ 2019, с. 283).
Індустріальна відбудова давала майже всьому суспільству — і багатому, і бідному — вудку-роботу. Причому процес ризикований і відчайдушний, тому що для запуску в роботу підприємства потрібні гроші: заплатити авансом витрачену енергію робітника до передбачуваного прибутку. Гроші перестають бути товаром, а оцінкою витраченої енергії при виробленні продукту праці.
Наступним етапом було провадження нових заповідей співжиття — «Закону про соціальне забезпечення».
Відповідно до нього Сполучені Штати запровадили модель державного всезагального добробуту: пенсії після відставки, допомога у зв’язку з безробіттям, допомога сім’ям із дітьми, котрі перебувають на утриманні, а також деякі пільги у сфері охорони здоров’я і у зв’язку з інвалідністю. (...)
Закон про національні трудові відносини, який ще більше зміцнював права робітників створювати профспілки, брати участь у колективних переговорах і організовувати страйки проти своїх роботодавців». (Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон. Там же).
Рузвельт практично змусив власників запустити свої фабрики й заводи в роботу, що давало голодному «вудку» здобувати засоби виживання. Рузвельт не тільки закликав багатих поділитися достатком зі знедоленими, а законодавчо встановив, хто скільки може дати (податок), та визначив, кому треба дати і скільки. Навіть більше: призначив допомогу для батьків, щоб ростити й виховувати своїх дітей, оскільки діти — майбутня виробнича сила держави. Ф. Рузвельт не тільки закликав шанувати батьків, а й дав допомогу шанованим батькам (пенсії). Запровадив обов’язкову безплатну освіту для всіх дітей, щоб виявити серед них талановитих.
Сучасна людина вивченням напам’ять догми релігії закопує в землю фізичний та розумовий потенціал як непотріб, а користується всіма благами, що нагромадило людство в процесі розвитку цивілізації.
Наука й промислова революція породили економіку, соціологію, психологію та інші гуманітарні науки. Гуманітарні науки — релігія — робота людей iз людьми. У психології, наприклад, немає міри відрізнити хвору людину від маніяка, який свідомо прагне досягти своєї мети.
На допомогу повинна прийти релігія. Верховна Рада приймає закон про насильство в сім’ї. А які критерії визначення, хто кого насилує? Побутує думка: чоловік насилує свою жінку, своїх дітей.
Я, як педагог, можу свідчити, що перед законом жертва насилля може бути представлена насильником і навпаки.
Саме в гуманітарних науках найбільше, найнахабніше «трудяться» всякого роду шарлатани, знахарі. Релігія зобов’язана виявляти істину в суспільних відносинах. Представники релігії найтісніше спілкуються не тільки з громадою, а й з індивідуумом.
Багато говориться про відродження села. А обов’язок відроджувати його повинна взяти на себе релігія. Закликати уряд на допомогу, щоб запровадити на селі промислове виробництво.
М. Хрущов спробував, але комуністи злякалися. І злякалися тому, що промисловість дає людині більший заробіток. Нікому в полі працювати. Чого люди тікають у місто? За комфортом. Людина на селі в побутовому плані живе нині так, як і сто років тому.
П. КАРПЕНКО, пенсіонер
Кропивницький
