Одинадцятого січня Іран офіційно повідомив, що Boeing 737 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» таки збили військові й сталося це випадково.
Відповідальність взяв на себе корпус вартових ісламської революції.
Мовляв, авіалайнер вилетів з аеропорту, а коли наблизився до засекреченої військової бази, його сприйняли як ворожий об’єкт.
Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна вимагатиме повної компенсації та розслідування трагедії від Ірану.
Мовчання — не розгубленість, а конспірація
Раптом останніми днями оточення Зеленського почало робити гучні та запізнілі сміливі заяви, допускаючи, що авіакатастрофа могла статися навмисно.
Представники владної команди, яка, попри численні докази західних партнерів, спочатку, лавіруючи між очевидним та примарним, не відважилася звинуватити Іран, тепер несподівано засумнівалися, що український літак збито випадково.
Таке викриття днями найгучніше звучало з уст помічника президента Андрія Єрмака: «Незважаючи на визнання іранською стороною самого факту збиття і заяви про те, що це сталося в результаті трагічної помилки, нам ще належить встановити, чи було це помилкою або все ж умислом».
Політик зізнався, що одразу було кілька варіантів авіакатастрофи, а версія ракети з самого початку розглядалась як основна.
При цьому жодних реальних доказів на користь зумисної атаки Єрмак не надав, розповівши, що всі обставини трагедії ще потрібно встановити.
Наразі робота комісії ще триває. Помічник президента заявив, що в найближчі дні в Україну має прибути представник Ірану.
Пояснюючи затягування з реакцією української влади, Андрій Єрмак зазначив, що, мовляв, подібні заяви, навіть озвучені в інтерв’ю українським виданням, якраз є певною провокацією стосовно Ірану — і саме таких провокацій у Зеленського начебто намагалися уникнути.
Відбитки російських пальців?
Але тут напрошуються варіанти висновків іншого штибу. Ми всі маємо можливість спостерігати, як питання стосовно «помилки чи умислу» у трагедії з «Боїнгом» якось навдивовижу сильно цікавить російських експертів, чимало з яких припускають, що український літак було збито не зовсім випадково.
Не виняток, що ймовірною причиною подібного зацікавлення хворого на прогресуючу агресію до наших територій східного сусіда, цілком можливо, є бажання підштовхнути українську владу до неадекватної реакції на подію і сварки з Іраном.
Бо навряд чи Кремлю подобається співпраця між Києвом і Тегераном, наприклад, у сфері виробництва нафтогазового обладнання українськими підприємствами, а також перспективи збільшення постачання іранських вуглеводнів до України.
А тому використати трагедію для досягнення своєї мети, аби побити українські горщики з усіма міжнародними партнерами, для мешканців Кремля — «свята» справа.
